3 .4 Повітропостачання. Компресорні установки

На шахтах гірничорудної промисловості дуже велике розповсюдження має пневматична енергія (енергія стислого повітря), використовувана в основному для роботи бурових і вантажних машин. Для отримання стислого повітря служать компресори: стаціонарні і пересувні. На гірничорудних шахтах зазвичай застосовують стаціонарні компресори, встановлені на поверхні. Від компресорів стисле повітря подається в шахту по металевих трубах діаметром від 100 до 300 мм залежно від мережі і кількості споживаного стислого повітря. Воздуховоди бувають магістральні, прокладені від компресорів по стволу шахти, квершлагу і штреками, і дільничні представляючі відгалуження від магістральних воздуховодів. Воздуховоди збирають при малому діаметрі труб ( до 75-100 мм) на муфтах, а при великому діаметрі – на фланцях з прокладками з гуми, картону і тому подібне. Повітропровідна мережа укладається з ухилом у бік руху повітря в місцях відгалужень, міняють трійники хрестовини, коліна і перехідні муфти. У найбільш низьких місцях на воздуховоді встановлюють масловодовіддільники.

Для розподілу стислого повітря між споживачами на воздуховоді встановлюють патрубки. Від патрубка по гумовому шлангу повітря збирає до машин (буровим, вантажним і т.п). Шланги бувають завдовжки 10-25 м і діаметром 13, 16, 19, 25 і 32 мм. Повітряний гумовий шланг приєднують до машини накидною гайкою або плоским ніпелем і прокладкою для зрощення окремих шлангів застосовують сполучний муфти з подвійним ніпелем, що затискаються поверх з'єднання хомутами.

Тиск стислого повітря в забоях має бути близько 0.6-0.8 МПа.

Компрессори застосовують центробіжні типу К-500; К-250.

3.5 Типи підйомних установок. Елементи підйомних установок.

Руду в порожню породу з виробок доставляють в околоствольний двір і піднімають на поверхню. Для цієї мети, а також для підйому і спуску людей, матеріалів і інструментів служить рудний підйом. Основні частини підйомної установки надшахтний копер, шківи, підйомні машини, підйомні судини, підйомні канати і провідники.

Загальна схема підйомної установки наступна: Біля ствола шахти на рівні поверхні землі влаштовують нижній допоміжний майданчик 1(мал. 3.2а) для спуску з неї в шахту важкого устаткування. На відстані 10-20 м вище за цей майданчик обладнали верхній приймальний майданчик 2, для тих що піднялися на поверхню. Над гирлом стовбура шахти розташований копер 3 зі встановленими на нім шківами 4. Підйомна машина 5 має два барабани.

Н а кожному барабані підйомної машини 5 закріплений підйомний канат 6. Канати перекинуті через шківи 4 і на протилежних кінцях їх підвішені скіпа 7 і 8. Канати намотуються на барабан підйомної машини в протилежних напрямах (коли канат намотується на один барабан, інший канат змотується з другого барабана). Довжина канатів підбирається так, щоб в той час, коли скіп 7 знаходиться в стовбурі шахти під завантаженням рудою на дозатора підземного бункера 9, інший скіп 8 розвантажується на поверхні в бункер 10.

Останнім часом широко застосовують багатоканатний підйом з багатожолобчастими шківами тертя 11,предназначенний для глибоких шахт.

Малюнок 3.2 – схеми підйомних установок

При цьому канати мають зменшений діаметр, а підйомні машини зменшений розмір і вага. Підйомні машини розташовують на залізобетонних баштових копрах 12 заввишки до 100 м (див. ріс.3.2 би). При великій глибині підйому застосовують для урівноваження хвостовий канат 13.