- •1) Експлуатація систем виробничого освітлення.
- •2) Мікроклімат робочої зони, заходи та засоби нормалізації параметрів. Забруднення повітря виробничих приміщень.
- •2) Електробезпека. Класифікація приміщень.
- •1) Фінансування охорони праці
- •2) Безпека при враженні струмом у різних електричних мережах.
- •1) Державні нормативні акти про охорону праці
- •2) Схеми включення людини в ланцюг електричного струму.
- •1) Атестація робочих місць за умовами праці.
1) Атестація робочих місць за умовами праці.
Що таке атестація робочих місць за умовами праці? Одним із заходів соціального захисту працівників є своєчасно проведена атестація робочих місць зі шкідливими умовами праці, яка надає можливість встановлення пільг та компенсацій за роботу із шкідливими та важкими умовами праці. Атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і в організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров’я працюючих, а також на їхніх нащадків, як тепер, так і в майбутньому.
Основна мета проведення атестації Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочого місця за умовами праці проводиться згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.92 №442 та згідно Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затверджених постановою №41 від 01.09.92. Результати атестації використовуються підприємствами й організаціями також для здійснення заходів щодо поліпшення умов праці, встановлення пільг та компенсацій передбачених чинним законодавством. Відповідно до п.4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації чи установі в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на п’ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника.
Порядок проведення атестації 1. Для організації і проведення атестації керівник підприємства видає наказ, в якому: зазначаються основа і завдання атестації; затверджуються склад, голова і секретар постійно діючої атестаційної комісії, визначаються її повноваження, у разі необхідності визначається склад цехових (структурних) атестаційних комісій; установлюються терміни і графіки проведення підготовчих робіт у структурних підрозділах підприємства; визначається взаємодія із зацікавленими державними органами і громадськими організаціями (експертизою умов праці, санітарно-епідеміологічною службою); визначаються проектні, науково-дослідні установи для науково-технічної оцінки умов праці і участі в розробці заходів щодо усунення шкідливих виробничих факторів. До складу атестаційної комісії рекомендується включати головних спеціалістів, працівників відділу кадрів, праці і заробітної плати, охорони праці, органів охорони здоров'я підприємства, представників громадських організацій та інших. Атестаційна комісія: - здійснює організаційне, методичне керівництво і контроль за ходом проведення роботи на всіх етапах; -формує необхідну правову і нормативно - довідкову базу і організує її вивчення; визначає й залучає в установленому порядку необхідні організації для виконанні спеціальних робіт; -організує виготовлення планів розташування обладнання по кожному підрозділу з їх експлікацією, визначає межу робочих місць (робочих зон) та надає їм відповідний номер; -складає перелік робочих місць, що підлягають атестації; визначає обсяг необхідних досліджень шкідливих і безпечних факторів виробничого середовища та організує їх дослідження; -установлює на основі Єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника (ЄТКД) відповідність найменування професій і посад, зайнятих на цих робочих місцях, характеру фактично виконуваних робіт. У разі відхилення професія (посада) приводиться у відповідність до ЄТКД по фактично виконуваній роботі; -складає «Карту умов праці» на кожне враховане робоче місце або групу аналогічних місць ; -проводить атестацію і складає перелік робочих місць, виробництв, професій та посад із несприятливими умовами праці; -уточнює діючі і вносить пропозиції на встановлення пільг і компенсацій залежно від умов праці, визначає витрати на ці цілі; -організує розробку заходів щодо поліпшення умов праці і оздоровлення працівників; -виконує свої функції до призначення нового складу комісії при позачерговій атестації.
Контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків №1 і №2 виробництв, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи праці. В міських та районних управліннях праці та соціального захисту населення, починаючи з 2000 року до складу відділів праці було введено посаду головного спеціаліста – експерта з умов праці. Посадовою інструкцією визначені обов’язки, права та функції з питань умов праці відповідно до п.п.8, п. “б”, ст.34 Закону України “Про місцеве самоврядування”, а саме – забезпечення соціального захисту працюючих у шкідливих та важких умовах праці, контроль за якістю проведення атестації робочих місць. Контроль здійснюється шляхом проведення перевірок (не менше 5 на місяць). За результатами проведених перевірок керівникам підприємств надається “Акт” встановленої форми, в якому зазначаються виявлені порушення чинного законодавства щодо забезпечення прав на пільги і компенсації працюючим у шкідливих та важких умовах праці, надаються рекомендації із зазначенням термінів усунення виявлених порушень. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень, виявлених на підприємствах за результатами перевірок здійснюється наступним чином: - за результатами перевірки встановлюються терміни усунення виявлених недоліків, підприємствам пропонується в десятиденний термін надати інформацію щодо проведених заходів, скласти та надати графік проведення атестації; - якщо по закінченню зазначеного терміну вищезазначена інформація підприємством не надається, надсилається телефонограма або лист-нагадування керівнику, голові профспілкового комітету підприємства; - наступним кроком є - запрошення керівника підприємства на засідання міського (районного) комітету з безпечної життєдіяльності населення, на засідання виконкому Миколаївської міської ради; - надсилаються листи до прокуратури; - проводиться повторна перевірка.
Завдяки проведеній цими спеціалістами роботи значно активізовано роботу з проведення атестації робочих місць. Так, атестовано робочих місць:
2006 рік - 2463;
2007 – 4327;
2008 – 3575;
2009 – 4110;
2010 - 6480;
за 9 місяців поточного року 2911 робочих місця.
Методичну та консультативну допомогу можна отримати в Державній експертизі умов праці управління праці та соціального захисту населення Миколаївської облдержадміністрації за адресою : вул.Акіма.2, тел.55-38-87, в районних управліннях праці та соціального захисту населення, у відділі охорони та умов праці Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради: вул.М.Морська, 19, за тел.37-68-08.
2) Методи та засоби захисту від ураження електрострумом. Електричний струм при дії на організм людини може викликати як місцеві, так і загальні ураження (електротравми). Місцеві електротравми - це опіки, перегрівання внутрішніх органів, розриви тканин м'язів, порушення біоелектричних процесів в організмі, електроліз органічних рідин тощо. Загальне ураження струмом відбувається при проходженні електричного струму через нервові центри дихання та серце. Небезпека ураження тим більша, чим більший струм проходить через людину але, крім цього, впливають тривалість і шлях проходження струму через організм людини (поняття про шагову напругу), вид струму (постійний чи змінний), його частота та робочі умови. Найбільша небезпека виникає при безпосередньому проходженні струму через життєво важливі органи: серце, легені, мозок. Найчастіше струм проходить такими шляхами: права рука-нога (через серце проходить - 6,7% струму, ліва рука - нога (3,7%), рука - рука (3,3%). Навіть короткочасна дія струму спричиняє судоми м'язів. Параліч дихання настає при порівняно тривалій дії струму (15-30 с) і не встигає розвинутись при менш тривалій дії. Термічна дія електричного струму проявляється у вигляді опіків тіла, при цьому можуть виникати суттєві функціональні розлади в організмі людини. Електролітична дія електричного струму проявляється у розшаруванні органічної речовини (особливо плазми крові) та у зміні П фізико-хімічного складу. Механічна дія електричного струму призводить до розшарування тканин, їх розривів унаслідок електродинамічного ефекту й миттєвого утворення пари від перегрітої струмом тканинної рідини та крові. Біологічна дія електричного струму полягає в подразненні та збудженні живих тканин організму й супроводжується порушенням внутрішніх біоелектричних процесів. Як відомо, сила струму залежить від напруги й опору ділянки електричного кола, частиною якого стає потерпілий. Опір тіла людини вважається рівним 1 кОм. При дії великих напруг опір тіла з часом знижується, що призводить до збільшення сили струму і більш тяжких наслідків ураження електричним струмом. Небезпека ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті із струмоведучими частинами обладнання або ж при зіткненні з металевими елементами, які випадково опинились під напругою внаслідок пошкодження ізоляції чи з інших причин. На ймовірність ураження електричним струмом і наслідки такого ураження суттєво впливають умови експлуатації електричного обладнання. Вони можуть бути трьох типів: без підвищеної небезпеки, з підвищеною небезпекою та особливо небезпечні. Умови з підвищеною небезпекою ураження людини електричним струмом: висока вологість (відносна вологість перевищує 75%). струмопровідний пил. наявність струмопровідних підлог (металеві, залізобетонні тощо), підвищена температура (понад 35°С). а також можливість одночасного дотику людини до металевих частин електрообладнання і до частин обладнання і будівель, що сполучені із землею. Особливо небезпечні умови - це підвищена вологість, хімічно активне середовище (ризик руйнування ізоляції), наявність одночасно двох або більше умов підвищеної небезпеки. До технічних засобів електробезпеки включають електроізоляцію струмопровідних частин, захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, зниження робочої напруги, вирівнювання потенціалів, загогюджувальні пристрої, запобіжну сигналізацію, блокування, знаки безпеки. Інші засоби захисту та запобіжні пристрої. Дії при загорянні електропроводки, короткому замиканні, механічному пошкодженні електроприладів. Як уникнути ураження електричним струмом? Виявивши, що загорівся електропобутовий прилад, необхідно насамперед знеструмити його (вийняти вилку з розетки, а якщо доступ до неї неможливий - викрутити пробку в електролічильнику та відключити загальний рубильник). Викликати пожежно-рятувальну службу за номером 01. Якщо горіння після знеструмлення не припинилось, загасити вогонь підручними засобами. При виникненні будь-якої пожежі необхідно терміново викликати пожежну охорону. Це слід зробити навіть у тому випадку, коли пожежа вже погашена власними силами. Вогонь може залишитись непогашеним у недоступних місцях або тимчасово "зачаїтись" і через деякий час знову розгорітися вже сильніше. Для профілактики уражень електричним струмом слід виконувати такі дії:
- ніколи не використовуйте електричні прилади поблизу води:
- зношені електричні шнури слід відремонтувати або викинути:
- якщо у домівці є маленькі діти - надійно закривайте від них електророзетки. Захисні засоби в електроустановках. Для захисту людини від впливу електричного струму розроблений комплекс технічних і організаційних зоходів Держстандартом 12.1.019-79 (СТ СЕВ). В електроустановках передбачені пристрої, які здійснюють такі функції: виключають зіткнення людини з елементами, які перебувають під напругою: захищають людину при її дотику до елементів, які перебувають під напругою, в нормальних умовах експлуатації установки: перешкоджають потраплянню напруги на не струмопровідні елементи установок: захищають людину при її дотику до елементів обладнання, які опинилися під напругою в результаті порушення нормального режиму роботи (замикання на корпус, землю). Зіткнення людини з елементами електроустановок, які перебувають під напругою, виключається через застосування огороджень, блокувань, сигналізації, розміщення струмопровідних елементів на недоступній висоті, а також використання індивідуальних засобів захисту. Огородження передбачаються в тих випадках, коли їх використання не перешкоджає нормальному ходу технологічного процесу і застосовуються як суцільні, так і сітчасті з розміром осередків (у рос. - ячеек) не більше 25 X 22 мм. Суцільні огородження у вигляді кожухів і кришок влаштовуються в електроустановках напругою до 1000 В. Сітчасті огородження мають двері, що закриваються на замок. Висота таких огороджень у закритих розподілених пристроях (ЗРГГ) напругою понад 1000 В 1 складає не менше 1,9 м, а у відкритих - не менше 2 м. Блокування (механічні, електромагнітні, електричні) встановлюються в електроустановках, в яких роботи виконуються на огороджуючих струмопровідних частинах, а також в електричних аларатах-рубильниках, автоматичних вимикачах та інших пристроях, які працюють з підвищеними потребами безпеки. Електрична ізоляція є найбільш універсальним захисним засобом, який застосовують у всіх електроустановках. Рівень її встановлюється виходячи з технологічних 1 енергетичних параметрів установки. Стан Ізоляції значною мірою визначає ступінь безпеки експлуатації електроустановок. Для виявлення дефектів і пошкодження ізоляції вживають такі заходи: приймально-здавальні випробування знову вводимого в експлуатацію або реконструйованого електрообладнання; випробування його при поточному та капітальному ремонтах; профілактичні випробування в терміни, встановлені правилами або при виявленні дефектів; постійний контроль, який здійснюється шляхом вимірювання опору ізоляції під робочою напругою протягом усього часу роботи установки. В умовах підвищеної небезпеки ураження від первинної розподільчої мережі та мережі заземлення для живлення окремих споживачів або групи застосовуються розподільчі трансформатори, їх використання дозволяє зменшити провідність ізоляції захищеної ділянки по відношенню до землі. До розподільчих трансформаторів пред'являються підвищені вимоги, з точки зору рівня ізоляції та конструкційної надійності, визначені умовами електробезпеки. Як правило, вони не змінюють значення напруги, тобто виготовляються з коефіцієнтом трансформації, рівним одиниці. З метою зменшення небезпеки ураження електричним струмом у виробничих умовах застосовуються малі напруги - 12, 24, 36, 42 В. Такі напруги нормують для робіт підвищеної небезпеки (Держстандарт 12.1.013-78) для живлення таких електро-приймачів: ручних електрифікованих Інструментів; переносних ручних ламп: світильників місцевого стаціонарного освітлення з лампами накалювання. Напруга не більше 12 В включно має застосовуватися в особливо небезпечних місцях роботи. Джерелами малої напруги є батареї гальванічних елементів, акумулятори та трансформатори. Заземлення неструмопровідних елементів електрообладнання, які опинилися під напругою в результаті порушення нормального режиму роботи, широко застосовуються в мережах напругою біля 1000 В. Заземлення 1 занулення виконуються відповідно до ПУЕ і Держстандарту 12.1.030-81. Для широко застосованих вертикальних заземлювачів використовуються стальні труби діаметром 3,0 см і кутова сталь розміром від 40 X 40 до 60 X 60 мм та довжиною 2,5-3,0 м. Для зв'язку вертикальних елементів і якості самостійний горизонтальний електрод застосовується смугова сталь площею перетину не менше 4X12 мм або сталь круглого перетину діаметром не менше 6 мм. За Держстандартом 12.1.030-81, захисне заземлення (занулення) електроустановок виробляється: при номінальній напрузі 380 В і вище змінного струму і 440 В і вище постійного струму в усіх випадках; при номінальній напрузі 42-380 В змінного струму та 110-440 В постійного струму при роботах в умовах підвищеної небезпеки й особливо небезпечних (Держстандарт 12.1.013-78). Заземленню в цьому випадку підлягають усі мережі будь-якого роду струму й напруги. Відповідно до Держстандарту 12.1.013-78, при виробництві будівельно-монтажних робіт в електроустановках напругою до 1000 В з наглухо заземлюваною нейтраллю або виводом джерела однофазного струму застосовуються одночасно захисні заземлення й занулення корпусів приймачів електричної енергії. Для електроустановок напругою в мережі до 1000 В с заземленою нейтраллю захисному заземленню або зануленню підлягають металеві частини електроустановок, доступні для доторкання людини й не мають інших видів захисту, які забезпечують електробезпеку (Держстандарт 12.1.030-81). Опір заземлюючого пристрою, до якого приєднані нейтралі генераторів (трансформаторів) або виводи однофазного джерела живлення електроенергією, з урахуванням опору істотних і повторних заземлювачів нульового проводу, має бути не більше 2,4 і 8 Ом, відповідно, при міжфазних напругах 660, 380, 220 В трьох-фазного або 380,220,127 В однофазного джерела живлення. Якщо питомий опір землі перевищує 100 Ом, то припустиме збільшення вказаних норм у 100 разів. Занулення ліній електропередачі здійснюється нульовим робочим проведенням, прокладеним на тих самих опорах, що й фазні проведення. В електроустановках напругою до 1000 В. що живляться від мережі з ізольованими нейтраллю або виводами однофазного джерела живлення, опір заземлюючого пристрою в стаціонарних мережах має бути не більше 10 Ом. Якщо питомий опір землі перевищує 500 Ом. то допускається вводити підвищені коефіцієнти, які залежать від питомого опору землі. Режим нейтралі, захист пересувних електроустановок і ручних електричних машин І класу в мережах напругою до 1000 В повинні відповідати вимогам Держстандарту 12.1.030-81. Залізобетонні фундаменти промислових будинків можуть використовуватися як заземлювачі при дотриманні вимог Держстандарту і 2.1.030-81. Як заземлюючі та нульові захисні пристрої звичайно застосовуються спеціально призначені для цієї мети провідники, а також металеві будівельні, виробничі й електромонтажні конструкції. Нульові робочі провідники як нульові захисні пристрої мають використовуватися в першу чергу. Для переносних однофазних приймачів електричної енергії постійного струму як заземлюючі та нульові захисні пристрої варто застосовувати провідники, призначені тільки для цієї мети. При зануленні фазні й нульові захисні провідники підбираються таким чином, щоб при замиканні на корпус або нульовий провідник виникав струм короткого замикання, що забезпечує відключення автомата або руйнування плавкої вставки найближчого запобіжника. Цей струм має бути досить великої сили (в 1.5-3 рази більше номінального струму), що можливо за умови, якщо нульове проведення має провідність не менш половини провідності фазного. Використання в цих цілях нульового періоду, що йде в електроприймач. тобто який служить провідником робочого струму, заборонено, тому що при випадковому його обриві корпус виявиться під фазною напругою. У мережі, де застосовується занулення. заборонено заземлювати корпус приймача, не приєднавши його до нульового проведення. Це пояснюється тим, що при замиканні фази на заземлений, але не приєднаний до нульового проведення корпус утвориться ланцюг струму через заземлення корпуса й нейтралі мережі. У результаті всі корпуси - як ушкоджений, так і справний - виявляться під деякою напругою. Небезпека буде тим більша, чим довший час Існуватиме зазначена напруга (до відключення ушкодженої установки від мережі вручну, оскільки захист цієї установки через малу силу струму, що стікає в землю, як правило, не здатний відключити її автоматично). Одночасні занулення й заземлення того самого корпуса (заземлення зануленого корпусу) дозволяють поліпшити умови безпеки, тому що створюють додаткове заземлення нульового проведення. Захисне відключення - це система захисту, що забезпечує автоматичне відключення всіх фаз аварійної ділянки мережі та спрацьовує при однофазних замиканнях і доторканнях до елементів, що перебувають під напругою. Захисне включення складається з приладу, що реагує на небезпечні для людини параметри електроустановки, й апарата, що відключає небезпечну ділянку за сигналом, який надійшов із приладу. В якості апарату, що вимикається, у схемах захисного відключення використовуються автоматичні вимикачі, магнітні пускачі й контактори. Застосування захисного відключення рекомендується для пересувних електроустановок і ручного електроінструмента. Електрозахисні засоби для мереж до 1000 В за характером їх застосування підрозділяють на дві категорії: основні та додаткові. До основних електрозахисних засобів, застосовуваних для роботи з електроустановками напругою до 1000 В, відносять: ізолюючі й електровимірювальні кліщі: покажчики напруги: діелектричні рукавички; слюсарно-монтажний інструмент із ізолюючими рукоятками. Додатковими засобами, використовуваними для роботи з електроустановками, є: діелектричні калоші й килими; переносні заземлення: ізолюючі підставки й накладки: огороджу вальні пристрої; знаки безпеки. Вибір необхідних засобів захисту для оперативних перемикань і для інших роботів виробляється на підставі нормативно-технічних документів з огляду на місцеві умови. Приймально-здавальні й експлуатаційні випробування показників напруги до 1000 В включають випробування ізоляції підвищеної напруги, визначення напруги запалювання й вимір струму, що протікає через покажчик при найбільшій робочій напрузі, на яку він розрахований. Показники напруги випробовуються один раз на рік. Діелектричні рукавички й калоші при приймально-здавальних і експлуатаційних випробуваннях випробовують підвищеною напругою з виміром струму, що проходить через відбір. Діелектричні рукавички випробовують один раз на 6 міс, калоші - один раз на 12 міс. Підставки й килими в процесі експлуатації електричним випробуванням не піддаються, їх відбраковують при оглядах, які проводять не рідше одного разу на 6 міс. При виявленні дефектів (проколів, надривів) їх заміняють новими. Підставки оглядають один раз на 3 роки. Ізолюючі накладки випробовують один раз на 2 роки, слюсарно-монтажний інструмент - один раз на рік.
Тести
1.а); 2.а); 3.в) 4.а) 5.в) 6.а) 7.а 8.б 9.а 10.б 11.1)г;2)б;3)а;4)в…12.а
