500 М, III клас — 300 м, IV клас — 100 м, V клас — 50 м.
До
І, II та НІ класу відносяться в основному
підприємства хімічної та
металургійної
промисловості, деякі підприємства по
видобутку руди,
виробництву
будівельних матеріалів.
До IV класу, поряд з
підприємствами хімічної та металургійної
промисловості,
відносяться підприємства металооброблювальної
промисловості з
чавунним (в кількості до 10000 тон/рік) та
кольоровим
(в
кількості до 100 тон/рік) литвом, ряд
підприємств по виробництву
будівельних
матеріалів, обробці деревини, багато
підприємств
текстильної,
легкої, харчової промисловості.
До V класу, крім
деяких виробництв хімічної та металургійної
промисловості,
відносяться підприємства металооброблювальної
промисловості з
термічною обробкою без ливарних процесів,
великі
друкарні, меблеві
фабрики.
Санітарно-захисні
зони повинні бути озеленені, адже саме
тоді вони
повною мірою можуть
виконувати роль захисних бар'єрів від
виробничого
пилу, газів, шуму.
На
зовнішній межі санітарно-захисної зони
зверненої до житлової
забудови,
концентрації та рівні шкідливих факторів
не повинні
перевищувати
їх гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на
межі курортно-
рекреаційної зони
— 0,8 від значення нормативу.
Велике
значення з санітарно-гігієнічної точки
зору має благоустрій
території,
що вимагає озеленення, обладнання
тротуарів, майданчиків
для
відпочинку, занять спортом та ін.
Озеленені ділянки повинні складати
не
менше 10... 15% загальної площі підприємства.
Для
збирання та зберігання виробничих
відходів потрібно відвести
спеціальні
ділянки з огородженням та зручним
під'їздом__