Дошкільний дитячий вік

Дошкільний вік охоплює дітей від 3 до 6—7 років. Упродовж цього періоду спостерігається інтенсивний процес дозрівання дитячого організму. Темпи росту в 3—5 років дещо уповільню­ються порівняно з попереднім періодом, а в 6—7 років знову

г постерігається їх підвищення. Річний приріст становить у се­редньому 6 см. Збільшення ваги відбувається дещо повільніше ш ріст. У результаті цього тіло дошкільника дещо видовжуєть-і'Я, стає більш струнким, ніж у дітей раннього віку. Разом із питальним ростом та збільшенням маси тіла відбуваються про­неси анатомічного формування й функціонального розвитку исіх тканин і органів дитини.

Упродовж дошкільного віку значно збільшується маса моз­ку (в середньому від 1100 до 1350 г), удосконалюється його тон­ка мікроскопічна структура, розвивається вища нервова діяль­ність. Зростає швидкість утворення умовних рефлексів, почи­нається вплив кори на підкоркові центри, створюються не­обхідні анатомо-фізіологічні основи для розвитку другої сиг­нальної системи.

У результаті процесу росту й дозрівання дітей цього віку підвищується енергетична потужність дитячого організму, його працездатність. Таким чином створюються необхідні анатомо­фізіологічні передумови для виконання нових видів діяльності, для засвоєння нових знань і вмінь, а отже, й переходу дитини на більш високий рівень фізичної та психічної діяльності. Це дає можливість дитині брати участь у більш складних видах діяльності, дає змогу батькам ставити перед дітьми вищі вимо­ги. Якщо раніше діти займалися окремими видами діяльності спільно з дорослими, то у віці 6—7 років вони здатні виконува­ти певну роботу за вказівкою вихователів. Дошкільник посту­пово починає виконувати різні трудові доручення, займатися самообслуговуванням, підкорятися правилам поведінки в ко­лективі. Зважаючи на ці особливості, батькам, вихователям дошкільних виховних закладів варто систематично давати дітям певні доручення в різних видах діяльності, навчати їх оволодіння раціональними методами й прийомами виконання доручень. І особливо важливо — не забувати заохочувати дітей. Це стає дієвим стимулом для дитини в її самостійних кроках Адже діти цього віку здатні й прагнуть виконувати ті чи ті до­ручення самостійно. Якщо батьки виховують дитину правиль­но, вона завжди нагадує їм: "Я сам!", "Я сама!" Не можна стри­мувати ці природні порухи дитини. У процесі пізнання навко­лишньої дійсності й у поведінці дитини цього віку значно зрос­тає роль слова. Вона може виконувати певні дії за словесною

інструкцією, здатна засвоювати нові знання не лише шляхом безпосереднього сприйняття, а й за допомогою словесних пояс­нень, описів. Друга сигнальна система розвивається в тісній взаємодії з першою. Пам'ять має наочно-образний характер. Тому процес пояснення певного явища, процесу необхідно під­кріплювати конкретними предметами або спиратися на наочні уявлення, які утворювалися в дитини в результаті попередньо­го життєвого досвіду.

Особливо важливе місце в психічному й соціальному розвит­ку дитини займають ігри. Діти в цьому віці схильні до рольо­вих сюжетних ігор. У них вони відтворюють те, що бачать на­вколо себе в діяльності дорослих людей ("Сім'я", "Лікарня", "Швидка медична допомога", "Наш сад", "Приготування їжі", "Мама годує дитину", "Дитячі ясла", "Крамниця" та ін.). Відоб­ражаючи в іграх життя реальних людей, їхню трудову діяль­ність, особливості спілкування, діти глибше осмислюють дов­кілля. У процесі ігор забезпечуються оптимальні умови для пси­хічного й соціального розвитку. Вихователям треба постійно дбати про урізноманітнення ігор, їх поступове ускладнення. Від того, наскільки дитячі ігри змістовні, складні за задумом, чим більше дітей бере в них участь, тим більше дитина змушує себе діяти не під впливом випадкових бажань, а керується загаль­ною метою й правилами гри. У таких умовах активно розвива­ються розум, почуття, характер, формуються вольові якості особистості (сила волі, наполегливість, відповідальність, дис­циплінованість та ін.).

Важливу роль у розвитку дітей дошкільного віку відіграє посильна для їхніх фізичних можливостей праця, участь у тру­довій діяльності сім'ї, колективній праці в дитячому садочку. Діти, схильні до активної діяльності, завжди виявляють бажан­ня щось робити. Педагоги (батьки) передусім мають усвідомлю­вати, що праця — універсальний засіб формування всебічно розвиненої особистості. Працюючи разом з батьками, іншими членами родини, дитина глибше проникає в навколишній світ, починає розуміти деякі особливості взаємозв'язків у природі. Через участь у трудових процесах, за результатами своєї праці дитина відчуває радість і задоволення. У цьому віці крім епізо­дичної участі в трудовій діяльності разом зі старшими (приби­рання житла, догляд за домашніми тваринами, праця в саду,

па городі та ін.) дитина повинна мати постійні трудові доручен­ня (догляд за кімнатними квітами, кішкою, собакою, підтри­мання порядку в дитячому куточку та ін.).

Під впливом батьків і вихователів у дошкільнят починає складатися певна система уявлень про найпростіші явища при­роди й суспільного життя, утворюються початки майбутнього світогляду, відбувається оволодіння початковими формами ло­гічного мислення. Підвищуються пізнавальні інтереси, вини­кає велика кількість запитань, в яких проглядається прагнен­ня пізнавати навколишні явища й процеси ("Куди дивиться сон­це?", "Місяць — це друге сонце?", "Звідки береться дощ?", "А хто робить веселку?", "Чому вранці на траві з'являються крапли­ни води?", "Де беруться сніжинки?", "Де беруться діти?" і т. ін.). Не випадково дітей цього віку називають "чомучками". І справ­ді, у них виникає великий інтерес до пізнання, розуміння всьо­го, що їх оточує. Батьки мають серйозно й з розумінням стави­тися до таких проявів і жодною мірою не приглушувати цього інтересу. Необхідно за будь-яких умов задовольняти запити "чомучок". Таким чином створюються оптимальні умови для інтелектуального розвитку дитини, сприяють її соціальному становленню, формують маленьких "філософів". З іншого боку, це сприяє інтелектуальному розвитку самих батьків (треба ду­мати, шукати відповіді), становленню їхнього батьківського авторитету.

У дитячому віці відбувається інтенсивне засвоєння дитиною моральних норм та ідеалів. Зокрема на цьому етапі в дитини має закладатися надійний фундамент моральності: оволодіння пра­вилами й нормами моральної поведінки, формування почуттів і моральних переконань, вироблення прийнятних умінь і навичок у сфері моральної поведінки в суспільстві. Якщо родина не сфор­мує у дитини цих морально-духовних якостей, надалі важко буде самій дитині в її спілкуванні з батьками, вихователями до­шкільних установ, учителями-вихователями загальноосвітніх навчально-виховних закладів та іншими людьми.

У дітей цього віку з'являється прагнення до розширення пізнавального поля. У них сформувалися фізичні, психічні й соціальні можливості та внутрішня готовність до переходу від гри до систематичного навчання в школі.