2.2. Ознаки норм права.

Цілком природно, що ознаки, які характеризують норми права, виходять і тісно пов’язані з тими ознаками, якими визначається право як система, хоча з ними і не збігаються.

Безпосереднім змістом норми є правило поведінки надавально-зобов’язуючого характеру. Це означає або надання можливості (права) або покладання обов’язків.

Надавально - зобов’язуючий характер норми узагальнено дістає вияв у тому, що вона :

1. надає суб’єктові можливість діяти в своїх інтересах і для задоволення своїх потреб;

2. надаючи суб’єктові можливість діяти, зобов’язує його робити це в певних межах, не виходячи за них, тим самим не порушуючи прав інших осіб;

3. зобов’язує іншого суб’єкта, від поведінки якого залежить можливість скористатись надавальним потенціалом норми, діяти так, щоб не перешкоджати її реалізації.

Будь-яка норма права у вигляді дозволу передбачає відповідний обов’язок (заборону) інших суб’єктів не порушувати надане право, виконувати те, на що має право уповноважена особа.

Водночас норми, які виражені як обов’язок (заборона), передбачають наявність відповідного (супутнього) права вимагати виконання цього обов’язку.

Названі надання - зобов’язування в процесі реалізації правових норм можуть чергуватися щодо одного й того ж суб’єкта.

Наприклад, відповідно до цивільно-правових зобов’язань одна особа, а саме боржник, повинна або вчинити на користь іншої особи, тобто кредитора, певну дію, або утриматися від певної дії; інша ж особа, а саме кредитор, має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Але в тих же цивільно-правових зобов’язаннях можливий й інший, так би мовити рухливий розподіл прав та обов’язків між сторонами. Це так звані взаємні договори, в яких кожній із сторін належать права та обов’язки. За такої своєрідної ситуації зобов’язання характеризуються суміщенням ролей: кожний з учасників договору є і кредитором і боржником, оскільки права і обов’язки лежать на кожному з них.

Професор Скакун О.Ф. виділяє такі ознаки норми права як : соціальні , юридичні.

Соціальні ознаки:

1. за внутрішнім змістом є зразком відносин, що складаються в суспільстві відповідно до об’єктивно існуючої соціально визначеної справедливої міри свободи і рівності;

2. є правилом поведінки, що впорядковує відносини між людьми, та коригує їх зв’язки, надає їм компромісно-комунікативного характеру,

3. витікає з природних невідчужуваних праві свобод людини. Незалежно від того. Чи вони закріплені в конституції і законах, чи ні;

Юридичні ознаки:

1. є юридично значущим способом регулювання, охорони і захисту конкретних суспільних відносин – вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв’язки;впливає на суспільні відносини з метою подолання конфліктів, доведення до них;

2. регулює невизначену кількість суспільних відносин;

3. немає конкретного адресата, поширюється на всіх хто стає учасником відносин, регульованих нормою; розрахована на багатократність застосування за певних життєвих обставин;

4. є загально обов’язковою для учасників правового спілкування, на яких вона розрахована; слугує керівництвом до дії, не підлягає обговоренню з огляду на доцільність;

5. є формально визначеною за змістом – зовнішньо виражена у приписах нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів,правових звичаїв, правових прецедентів;

6. формується у вигляді прав і обов’язків учасників правовідносин. В також юридичної відповідальності, що застосовується у разі їх порушення; розрахована на те щоб адресати мали можливість передбачити наслідки своєї поведінки;

7. має визначену структуру – складається із взаємопов’язаних елементів: гіпотези, диспозиції, санкції; разом з іншими нормами утворює систему права;

8. є результатом владної діяльності держави – встановлена або

санкціонована нею;

9. ухвалюється в суворо встановленому порядку – видається уповноваженими на те суб’єктами в межах її компетенції і відповідно до певної процедури; розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності;

10. забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу – держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб’єктами зразків поведінки. Сформульованих у нормі права; застосовує засоби переконання, осуду, примусу до баженої поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.¹

Професор Марчук В.М. і доцент Ніколаєва Л.В. виділяють п’ять ознак норми права. Ознаки, що характеризують норми права:

1. Скакун О.Ф. Теорія права і держави: підручник. – Вид. 2-ге, доповнене / О.Ф. Скакун. – К. : Алерта ; ЦУЛ, 2011. – 278 с.

1. Норми є регулятором суспільних відносин. Визнання цього міститься в статтях відповідних законодавчих актів (див., зокрема, ст.1, 2 ЦК України 1963 р.).

2. Норми встановлені, санкціоновані або визнані державою, тобто містяться в прийнятих державними органами відповідно до їх компетенції актах,

або встановлені іншим способом в порядку, визначеному державою, а тому нею й визнані.

3. Норми мають абстрактний характер, вони не персоніфіковані; як повеління суверенної держави вони обов’язкові для громадян, посадових осіб, державних органів, об’єднань громадян – всіх тих, на кого розраховані.

4. Настанови норм, їх приписи загальні, всеохоплюючі (див., наприклад, ст. 6 КК).

5. Настанови (приписи, зміст) норм формально визначені, що є визнанням такої властивості норм, як їх текстуальна визначеність (див., наприклад, ст. 11 КК). Текстуальна визначеність норми як її органічна властивість є гарантією ефективного функціонування права як регулюючої системи. Першоджерелом їх оприлюднення є офіційні видання».¹

До цих ознак професор Котюк В.О. додає ще дві характерні риси норм права:

1. «це правило поведінки формулюється у вигляді юридичних прав і обов’язків суб’єктів суспільни відносин. В ньому можуть бути сформульовані тільки права або тільки обов’язки. Наприклад, в ст. 38 Кодексу законів про працю закріплено право працівників при звільненні з роботи подавати письмову заяву за два тижні до звільнення».

2. «ці правила поведінки можуть змінюватись або відмінятись тими державними органами, які їх приймали або вищестоящими органами».²

1. Марчук В.М. Нариси з теорії права : посібник /за редакцією В.М. Марчук / Л.В. Ніколаєва – К. : 2004., - 89 с.

2. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права : навчальний посібник / В.О Котюк. – К . : Атіка, 2005. – 239 с.

Виходячи з найсуттєвіших ознак, В.М. Марчук та Л.В. Ніколаєва запропонували таке визначення норми права:

норма права – це правило поведінки загального характеру, що встановлене, визнане чи санкціоноване компетентним органом держави або в іншому передбаченому нею порядку, яке має загальнообов’язкову силу, регулює суспільні відносини в інтересах громадян і суспільства та передбачає

можливість застосування державно-примусових заходів, включаючи відповідальність перед державою в разі порушення цієї норми з метою її підтримання та неухильного виконання.