- •36. Проаналізуйте співвідношення понять «Керівник» і «Лідер». Відмінності.
- •2…39. Сутність основних теорій лідерства.
- •3…40. Проаналізуйте основні асоціальні прояви особистості.
- •4..45. Як називається волевиявлення індивіда або групи людей, спрямоване на формування послідовності дій і вибір альтернативи.
- •5….51. Охарактеризуйте феномен «зсування ризику», який супроводжує розв’язання групових проблем.
- •6..50. Розкрийте сутність зв’язку взаємодії і спільної діяльності
- •7…48. Прокоментуйте переваги і недоліки групового прийняття рішення.
- •8..49. Охарактеризуйте структурні складові самосвідомості особистості
- •10..37. Охарактеризуйте поняття «соціально-психологічна стабільність» спільності й особистості.
- •11..43. Охарактеризуйте соціально-психологічні чинники суїцидальної поведінки особистості.
- •9..44. Прокоментуйте основні особливості критичного і емпатійного видів слухання під час спілкування.
- •12..38. В чому полягає специфіка міжособистісної комунікації?
- •14..41. За допомогою яких чинників можна досягти взаєморозуміння?
- •15..35. Чому потрібно знати культурно – освітні, національно-психологічні особливості партнера по спілкуванню?
- •16..46. Проаналізуйте найважливіші ознаки установок. Чи визначають вони поведінку особистості?
- •17..47. Розкрийте сутність зв’язку спілкування і взаємодії.
17..47. Розкрийте сутність зв’язку спілкування і взаємодії.
Спілкування — увесь спектр зв'язків і взаємодій людей у процесі духовного і матеріального виробництва, спосіб формування, розвитку, реалізації та регуляції соціальних відносин і психологічних особливостей окремої людини, що здійснюється через безпосередні чи опосередковані контакти, в які вступають особистості та групи.
В процесі спілкування досягається потрібна організація, єдність і регуляція дій окремих індивідів, інтелектуальна та емоційно-чуттєва взаємодія між ними, яка сприяє формуванню спільності настроїв і поглядів, взаєморозумінню та узгодженності дій.
Центральним моментом визначення спілкування є не передача інформації, а взаємодія з іншими людьми як внутрішній механізм життя колективу.
Під взаємодією розуміють не тільки взамозалежний обмін діями, а передусім організацію людьми взаємних дій, спрямованих на реаізацію спільної діяльності. Тобто, спілкуючись, обмінюючись інформацією, людина воробляє норми й форми спільних дій, організовує і координує ці дії. Таким чином не припускається відрив комунікації від взаємодії і не ототожнюються ці поняття. Взаємодія (інтеракція) опосередкована спілкуванням, і завдяки йому люди можуть вступати у взаємодію.
Інтерактивна сторона спілкування — це та його сторона, яка фіксує не тільки обмін інформацією, а й організацію сумісних дій, які дозволяють реалізувати деяку загальну для партнерів діяльність. У дослідженні цієї сторони спілкування використовують поняття "інтеракція", "взаємодія", "соціальна взаємодія".
Уявіть, що троє учнів вирішили підготувати стінгазету. Хтось пише заголовки, хтось підбирає малюнки, хтось складає тексти. Тут спілкування виступає як міжособистісна взаємодія, або інтеракція тобто як сукупність зв'язків і взаємовпливів людей, що складаються в їхній спільній діяльності. Наприклад, учень після уроку віддає вчителеві праці інструмент, яким працював, а вчитель кладе його в шафу. Обміну інформацією тут не відбулося, але взаємодія сталася. Тут можна говорити про інтерактивну сторону спілкування.
