- •Центральний банк і грошово-кредитна політика
- •Тема 1. Виникнення центральних банків, їх задачі та функції
- •1.1. Виникнення центральних емісійних банків
- •1.2. Задачі та функції центрального банку
- •1.3. Національний банк України — центральний банк держави
- •Тема 2. Грошово-кредитна політика та інструменти її реалізації
- •2.1. Суть і цілі грошово-кредитної політики
- •2.2. Інструменти реалізації грошово-кредитної політики
- •2.2.1. Політика рефінансування
- •2.2.2. Політика обов’язкових резервних вимог
- •2.2.3. Політика відкритого ринку
- •Тема 3. Емісія готівки та організація готівкового грошового обігу
- •3.1. Центральний банк — емісійний банк країни
- •3.2. Організація емісійно-касової роботи в установах Національного банку України
- •3.3. Регулювання касової роботи в установах комерційних банків
- •3.4. Прогнозування грошової емісії та потреби в готівці
- •Тема 4. Рефінансування комерційних банків
- •4.1. Кредитування (рефінансування) комерційних банків
- •Тема 5. Організація міжбанківських розрахунків
- •5.1. Суть та роль міжбанківських розрахунків
- •5.2. Основні характеристики міжбанківських розрахунків на основі сеп
- •Тема 6. Національний банк україни – фінансовий агент уряду
- •6.1. Касове виконання державного бюджету
- •6.2. Обслуговування державного боргу
- •Тема 7. Валютне регулювання і контроль
- •7.1. Девізна та процентна політика
- •7.2. Управління валютними резервами
- •7.3. Валютні обмеження
- •Тема 8. Регулювання банківської діяльності та нагляд
- •8.1. Необхідність і задачі банківського регулювання та нагляду
- •8.2. Організація системи банківського регулювання та нагляду
- •8.3. Основні напрямки регулювання банківської діяльності в Україні
- •Класифікація кредитного портфеля банку
- •Створення резерву для відшкодування можливих витрат за позиками комерційних банків
- •8.4. Економічні нормативи, що регламентують діяльність комерційних банків
- •8.5. Банківський нагляд: методи проведення та заходи впливу
- •Список використаної та рекомендованої літератури Нормативно-правові акти
- •Центральний банк і грошово-кредитна політика Конспект лекцій
5.2. Основні характеристики міжбанківських розрахунків на основі сеп
СЕП — централізована система міжбанківських розрахунків типу «брутто», що є власністю НБУ.
СЕП працює без надання Національним банком кредиту овердрафту, тобто платежі здійснюються в межах залишків коштів на коррахунках комерційних банків.
СЕП забезпечує розрахунки між банківськими установами в національній валюті України і в найбільш уживаних іноземних валютах.
СЕП базується на повністю безпаперовій технології. Основним режимом роботи є обмін електронними платіжними документами та службовими повідомленнями за допомогою засобів електронної пошти НБУ.
Ініціатива проведення трансакцій у СЕП належить банку, який дебетує власний рахунок. Виходячи з цього, основним типом платіжних документів, що використовується в розрахунках, є кредитові документи, тобто платіжні доручення. Платіжні трансакції в СЕП є безвідкличними.
СЕП заснована на пакетному способі передачі інформації.
Послуги системи електронних міжбанківських розрахунків платні.
Основні тенденції, що притаманні діючій системі міжбанківських розрахунків:
– концентрація грошових коштів на консолідованих коррахунках головних банків (юридичних осіб);
– проведення більш жорсткої політики головного банку щодо своїх філій у сфері міжбанківських розрахунків;
– централізація обробки платіжних документів у ЦРП НБУ та розрахункових центрах великих комерційних банків;
– поступове збільшення кількості й обсягів платіжних трансакцій.
Тема 6. Національний банк україни – фінансовий агент уряду
6.1. Касове виконання державного бюджету
Центральні банки, виступаючи в ролі банкіра й радника уряду з фінансових питань, як правило, ведуть рахунки державних установ і відомств (міністерства фінансів, казначейства), акумулюючи фінансові надходження та здійснюючи платежі за дорученням власників коштів. Світовий досвід доводить, що центральні банки відіграють помітну роль в організації і здійсненні касового виконання державного бюджету.
В Україні згідно із Законом «Про банки й банківську діяльність» касове виконання державного бюджету організовує Національний банк України.
Щоб поліпшити управління державними фінансами, Президент України у 1995 р. підписав Указ «Про державне казначейство». Основні завдання цього відомства: організація виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів, контроль за використанням бюджетних коштів, а також облік касового виконання бюджету і складання відповідної звітності.
У 1997 р. Кабінет Мінінстрів і Національний банк України прийняли спільну постанову, яка передбачала поетапне запровадження в Україні казначейської системи виконання державного бюджету. На першому етапі, починаючи з 1997 р., поступово запровува касовелось виконання державного бюджету через територіальні органи Державного казначейства за видатками. На другому етапі запроваджено касового виконання державного бюджету через казначейську систему за доходами.
Щоб підвищити надійність зберігання бюджетних коштів та посилити контроль за їх рухом і використанням Кабінет Міністрів і Національний банк України визначають коло комерційних банків, уповноважених здійснювати касове виконання державного бюджету і державних позабюджетних фондів. З Національним банком і уповноваженими комерційними банками головне управління Державного казначейства укладає угоди на здійснення відповідних розрахунково-касових операцій.
Через уповноважені банки кошти державного бюджету акумулюються на централізованому доходному рахунку Головного управління Державного казначейства України в ОПЕРУ Національного банку. Потім, згідно з розподілом бюджетних коштів, який здійснюють головні розпорядники (міністерства, відомства), Головне управління Казначейства переказує кошти своїм територіальним управлінням, щоб забезпечити фінансування видатків державного бюджету. Фінансування та оплату витрат розпорядників коштів (бюджетних установ і організацій) здійснюють безпосередньо територіальні управління Казначейства з єдиного казначейського рахунку, відкритого в уповноваженому комерційному банку.