2. При пораненнях плечового поясу і верхніх кінцівок.

1. При пораненнях плечового суглоба, верхньої частини лопатки і верхньої третини плеча накладають колосоподібну пов’язку (рис. 3.7). Стати потрібно збоку від пошкодженої кінцівки, той, хто бинтує, накладає два закріплюючих ходи навколо верхньої третини плеча, виводячи бинт із пахової ямки угору на плечовий суглоб. Продовжуючи бинтування, ведуть бинт косо донизу через спину під здорову руку, далі бинт проводять через груди на пошкоджений плечовий суглоб і навколо плеча. Ходи повторюють перекриваючи попередній наполовину ширини бинта доти, поки не буде забинтований повністю весь плечовий суглоб і надпліччя.

Рис. 3.7. Колосоподібна пов’язка на плечовий суглоб.

2. На плече накладають звичайну кругову пов’язку. Бинт спрямовують знизу вгору. Об’єм плеча знизу угору збільшується, тому під час бинтування роблять перегини, що дає можливість щільно його накладати. Закінчують бинтування і закріплюють бинт унизу, на більш тонкій частині кінцівки.

3. На ліктьовий суглоб пов’язку накладають, зігнувши руку пораненого в суглобі під кутом 90° (рис. 3.8). Тип пов’язки – вісімкоподібна. Спочатку двома ходами закріплюють бинт навколо плеча, потім через суглоб косо ведуть бинт на передпліччя і закріплюють його навкруги двома обертами; потім бинт знову ведуть косо через суглоб на плече і т.д., чергуючи косі, які сходяться, і кругові ходи бинта.

Рис. 3.8. Пов’язка на ліктьовий суглоб.

4. На кисть і долоню також накладають пов’язку вісімкою. Бинтування починають із зап’ястка, роблять 2-3 ходи і косо ведуть до початків пальців (рис. 3.9, справа). Там роблять кілька обертів і знову хрестоподібно повертають на зап’ясток. Перехрещування ходів бинта відбувається на внутрішній, зовнішній чи обох поверхнях долоні залежно від розміщення рани.

Спіралеподібну пов’язку на один палець починають виконувати так само – із зап’ястка. Після закріплювальних ходів бинт переносять на першу (нігтьову) фалангу пальця тильною стороною долоні і звідти починають спірально прибинтовувати палець до основи. Після цього бинт знову переносять на зап’ясток, де і закріплюють. Якщо потрібно забинтувати кожен палець окремо, то, забинтувавши спіралеподібно один палець, бинт переносять тильною стороною долоні на зап’ясток, де роблять закріплювальний хід і ведуть до другого пальця і так далі, доки не будуть забинтовані усі пальці. На правій руці бинтувати починають з великого пальця, на лівій – з мізинця.

Рис. 3.9. Пов’язка на кисть (пальці та долоню).

5. Пов’язка при пораненні грудної клітки накладається за типом вісімкоподібної (хрестоподібної) (рис. 3.10). Перші ходи бинта роблять навколо грудної клітки знизу угору, потім перехрещують по черзі передпліччя; щоб закріпити пов’язку (кількість спіральних ходів навколо грудної клітки та/або ходів перехрещування залежить від місця рани).

Рис. 3.10. Накладання хрестоподібної пов’язки на груди.

6. Пов’язки на живіт: на верхню частину накладаються за типом кругової спіралеподібної пов’язки (рис. 3.11,а), бинтування починають знизу і послідовними круговими турами поступово піднімають бинт угору; на нижню (пахову) частину – спіралеподібна пов’язка не застосовується, оскільки вона може сповзти, тут доцільна спеціальна колосоподібна пов’язка (рис. 3.11,б), накладаючи її, бинтування починають з верхньої частини, роблять кілька спіральних ходів бинта навколо живота, потім бинт спускають зовнішньою частиною стегна, обводять його і піднімають тим самим боком на живіт, де знову повторюють спіральні тури навколо живота, спускання бинта на стегно проводять необхідну кількість разів; кількість турів бинта навколо живота і стегна, а також місце їх перехрещування регулюють так, щоб максимально закрити низ живота або пахову ділянку залежно від місця поранення, колосоподібна пов’язка доволі універсальна і може бути передньою, задньою, а також боковою.

а б в

Рис. 3.11. Пов’язки на живіт, пахову ділянку та промежину.

7. При пораненнях в області промежини зручно застосовувати так звану Т-подібну пов’язку (рис. 3.11,в). Такі поранення часто супроводжуються ушкодженням органів таза, кровоносних судин, статевих органів і часто обтяжуються інтоксикацією ран сечею. У цьому випадку бинт ділять на дві частини. З першої виготовляють своєрідний пояс, який обгортають навколо талії і надійно закріплюють. Цей пояс слугує опорою: до нього прикріплюють усі ходи другої частини бинта через промежину.

8. Пов’язка на нижні кінцівки накладається так само, як і на верхні, тобто при пораненні нижньої третини стегна застосовують колосоподібну пов’язку, а в середній третині накладають спіральну пов’язку з перегинами, а вище – вісімкоподібну із закріпленням на поясі (рис. 3.11,б). Пов’язка на колінний суглоб накладається так само, як на ліктьовий (рис. 3.12). Пов’язку на п’ятку виконують, як правило, за типом “черепашачої”. Бинтування починають з виступаючої частини п’ятки, а наступні ходи ведуть вище і нижче перших, частково їх перекриваючи. Закріпити всі тури бинта можна вісімкоподібними чи косими ходами через підошву (рис. 3.13,а). При накладанні

Рис. 3.12. Пов’язка на колінний суглоб.

пов′язки на стопу бинт закріплюють навколо нижньої третини гомілки круговими ходами, ведуть його косо по тилу стопи, огинають підошву і пов’язки на стопу (рис. 3.13,б) бинт закріплюють навколо нижньої третини переводять на тил стопи, звідси піднімають косо угору на гомілку, знову закріплюють навколо гомілки і т. д. до повного закриття суглоба. Закінчують пов’язку на гомілці.

а б

Рис. 3.13. Накладання пов’язки на і гомілковий суглоб.

Пов’язки на різні ділянки тіла накладають не тільки за допомогою бинта, а й косинки.

1. При ранах на голові кут косинки спускають із потилиці, а кінці її над вухами проводять наперед, перехрещують і повертають з протилежних боків. Зав’язують кінці косинки наверх кута (верхівки), який піднімають і завертають рис. 3.14).

2. Дуже зручно застосовувати косинку для підвішування пошкодженої руки (рис. 3.15). Косинку підводять між грудьми і рукою, зігнутою в лікті, і притискують до тулуба. Верхівка косинки знаходиться біля ліктьового суглоба, а кінці перехрещують на передній поверхні грудей і зав’язують ззаду на шиї. Верхівкою косинки обгинають лікоть і закріплюють шпилькою до косинки.

3. Зручна косинка для пов’язки на лікоть. Одна сторона косинки лежить вздовж плеча, один кінець косинки обвиває плече, а другий – передпліччя. Кінці косинки проводять назустріч один одному і зав’язують.

Рис. 3.14. Косиночна Рис. 3.15. Підвішування руки на косинці.

пов’язка на голову.

4. На сідниці або на животі косинку накладають основою угору, а кутом, верхівкою, униз; зав’язавши кінці навколо талії, підводять до них верхівку і також прив’язують.

5. Косиночна пов’язка на плече зображена на рис. 3.16.

6. Зручно застосовувати косинку при пошкодженнях кисті та стопи (рис. 3.17)

Рис. 3.16. Косиночна пов’язка Рис. 3.17. Косиночні пов’язки на:

на плече. а – кисть; б – стопу.

Вивих — це стійке зміщення суглобних кінців костей за межі їх нормальної рухомості, інколи з розривом суглобної сумки і зв'язок і виходом однієї з кісток з сумки.

Вивихи можливі внаслідок: * різких, надмірних рухів у суглобі, у випадках падіння з висоти на витягнуту кінцівку, * в результаті сильного удару в область суглоба. Часто вивихи супроводжуються переломами.

Ознаки: ► біль в області ушкодженого суглоба, ► втрата звичайної рухливості в суглобі, ► вимушене положення кінцівки, ► зміна форми кінцівки в області суглоба.

Допомога. Потерпілого необхідно якнайшвидше доставити до медичного закладу, де йому вправлять суглоб. На час транспортування потерпілого до ме­дичного закладу на ушкоджений суглоб потрібно накласти транспортну шину чи пов'язку, що надійно фіксує кінцівку. Для зменшення болю можна дати потерпілому таблетку анальгіну чи іншого обезболювального засобу. Ні в якому разі не слід вправляти вивих самостійно.

► Розтягування та розривання зв'язок найчастіше буває в області гомілковостопного суглоба.

Ознаки. Різкий, гострий біль у суглобі в місці закріплення ушкодженої зв'язки; рухливість в цьому місці обмежена і супроводжується значними болями; припухлість в області суглоба (крововилив в порожнину суглоба).

Допомога. Холод на місце ушкодження і припухлості, стискуюча пов'язка, повний спокій суглобу (в разі необхідності — накладання транспортної шини на кінцівку).

► Перелом — це порушення цілісності кістки. Розрізняють закриті переломи, коли не відбувається пошкодження шкіри, та відкриті, коли зламана кістка виходить назовні.

Рис. 3.18. Переломи кісток: а – закритий одиничний; б – закритий множинний;

в – відкритий.

Ознаки: * біль постійний чи такий, що виникає в разі навантаження на ушкоджену кінцівку або при обмацуванні області перелому, * неможливість рухів в ушкодженій області, * зміна форми частини тіла (кінцівки) в області перелому, крововиливи, * ненормальна рухомість кістки в області перелому.

Загальний стан потерпілого залежить від характеру перелому і може бути досить тяжким (особливо в разі переломів кісток черепа, таза, стегна тощо), часто підвищується температура тіла.

Слід пам'ятати, що деякі з перелічених ознак іноді можуть бути відсутні. Тому, коли є підозра на перелом, пошкодження слід розцінювати як перелом і надавати потерпілому відповідну допомогу.

Допомога полягає в забезпеченні повного спокою пошкодженої частини тіла (кінцівки) та усунення рухомості уламків кісток у місці перелому. Для цього потрібно іммобілізувати пошкоджену частину тіла, тобто зробити її нерухомою. Це досягається накладанням утримуючої пов'язки або ще краще — транспортної шини. Стандартні готові шини бувають металеві (дротяні чи з сітки) та дерев'яні. Для транспортної іммобілізації найкраще користуватися готовими стандартними шинами, в разі їх відсутності шини виготовляють самі. Їх можна зробити з будь-яких матеріалів або предметів, які можна знайти на місці нещасного випадку — палиці, дошки, дранки, кори дерева, очерету тощо. Головна вимога — достатня довжина та міцність шини.

Шини найкраще накладати на оголене тіло, але якщо зняття одягу завдає біль чи створює інші проблеми, можна накласти шину поверх одягу. У випадку накладання на оголену частину тіла, шину потрібно обгорнути ватою чи тканиною, особливо там, де вона прилягає до виступів кісток. Шина повинна щільно прилягати до пошкодженої частини тіла.

Основне правило іммобілізації більшості переломів — накладена шина повинна одночасно охоплювати не менше ніж два суглоби — вище та нижче від місця перелому (рис. 3.19). У разі відкритого перелому місце навколо рани змазують йодом, на рану накладають стерильну пов'язку і потім накладають шину. Тільки після накладання транспортної шини потерпілого з переломом кісток можна перевозити в медичний заклад.

Переломи деяких кісток вимагають особливого підходу до надання першої допомоги.

в, г

д

Рис. 3.19. Приклади накладання шини при переломі: а,б,в) передпліччя; г) гомілки; д) стегна.

► Переломи ключиці виникають від удару, а також від падіння вперед і чи на витягнуту руку.

Ознаки: ключиця стає мовби коротшою, біль у місці перелому, плече і вся рука приспущені донизу, рухи руки обмежені.

Допомога. В пахвову ямку кладуть великий жмут щільно скрученої вати руку згинають у лікті під прямим кутом і щільно прибинтовують до тулуба передпліччя підвішують на косинці до шиї (рис. 3.20).

Р ис. 3.20. Іммобілізація в разі перелому ключиці

► Переломи ребер виникають в результаті ударів чи в разі здавлювання грудної клітки. Одночасно можливе пошкодження внутрішніх органів.

Ознаки: різко виражений біль у місці перелому, що посилюється під час вдихання повітря, кашлю, рухах грудної клітки. Коли одночасно пошкоджена плевра та легені, під шкірою скупчується повітря (підшкірна емфізема). В таких випадках під час прощупування під шкірою відчувається потріскування бульбашок повітря. Інколи спостерігається відхаркування крові.

Допомога. Накласти тугу пов'язку навколо нижньої частини грудної клітки з метою обмеження її рухливості під час дихання. Для зменшення болю можна дати потерпілому обезболювальну таблетку. Допомога при пошкодженні при цьому внутрішніх органів описана в роботі №2. Перевозити потерпілого необхідно сидячи.

► Переломи хребта надзвичайно небезпечні, особливо в тих випадках, коли пошкоджується спинний мозок. Такі переломи можливі в результаті падіння з висоти чи притискання важким предметом.

Ознаки: * різкий біль в області виступаючих позаду відростків, * неможливість рухів в області хребта. Коли внаслідок перелому пошкоджено спинний мозок, то * спостерігається параліч кінцівок, * втрата чутливості тіла нижче місця перелому, * розлад функцій тазових органів (затримка сечі та калу).

Допомога. Потерпілого необхідно дуже обережно піднімати та переносити. Не допускати згинання хребта, тому що в цьому випадку можна пошкодити спинний мозок. Найважливіше — забезпечити нерухомість хребта. Для цього потерпілого кладуть на ноші з жорсткою поверхнею в положенні на животі; під плечі та голову підкладають валик. Для того щоб покласти потерпілого на ноші, спершу потрібно обережно повернути його вниз животом, а потім двоє-троє людей одночасно піднімають його і кладуть на ноші, не допускаючи при цьому згинання хребта. Можна перед тим, як піднімати потерпілого, підкласти під нього дошку.

• При переломі шийної частини хребта голову у потерпілого, який лежить долі, фіксують ватною пов'язкою у вигляді нашийника або великої підкови довкола голови, а потім кладуть його на ноші.

• Переломи кісток тазу виникають від сильного стискання тазу, наприклад, між стіною та транспортним засобом, що рухається, а також під час падіння з висоти. Переломи нерідко супроводжуються пошкодженням тазових органів (сечового міхура, прямої кишки та інших).

Ознаки. Потерпілий не може * стояти, * ходити, * а лежачи — не може підняти витягнуту ногу; * в місці перелому з'являється припухлість, сильні болі, крововиливи в пахову область та порожнину. Як правило, потерпілий лежить в позі «жабки», на спині з розведеними напівзігнутими ногами. Такі переломи здатні викликати дуже тяжкий загальний стан (шок).

Допомога. Покласти потерпілого на жорсткі ноші обличчям догори, його/ ногам надати положення «жабки», для чого під коліна підкласти товсті валики. Широким рушником чи простирадлом стягнути таз та верхні частини стегон і терміново доставити потерпілого в медичний заклад.

► Перелом кісток черепа, як правило, супроводжується пошкодженням м'яких тканин голови та головного мозку.

Допомога. Потерпілого з будь-якою травмою черепа, яка супроводжується загальним розладом, необхідно обережно доставити в медичний заклад. Непритомність потерпілого не є перешкодою для транспортування. Характер допомоги в разі струсу мозку та пошкодженні м'яких тканин описано в роботах №2 і №4.