3 Питання.
Капіталістичний кредит представляє собою форму руху позичкового капіталу.
Відомі 2 основні форми кредиту: комерційний і банкірський.
Комерційний кредит – кредит, що функціонуючі капіталісти надають один одному при продажу товарів у вигляді відстрочки виплати грошей за отримані товари (наприклад, сільськогосподарські машини).
В цих угодах використовують векселя – це різновид письмових боргових зобов’язань. Капіталіст, який отримав вексель, може використати його для розрахунку зі своїми кредиторами, таким чином векселі перетворюються у форму кредитних грошей.
Комерційний кредит обмежений якісно і кількісно – функціонуючий капіталіст може його отримати тільки у капіталіста, який займається виробництвом потрібних йому товарів, а не у будь-якого іншого капіталіста; окрім того, цей кредит не може перевищити вартість товарного капіталу конкретного капіталіста.
Банкірський кредит, що надається в грошовій формі, долає обмеження комерційного кредиту.
Через певний час функцію видачі банкірського кредиту почали виконувати, головним чином, банки. Кредит, що надають банки, називається банківським кредитом.
Банк – це кредитно-фінансова установа, фінансовий посередник, що організує і здійснює рух позичкового капіталу, приймає депозити (вклади) від одних індивідів та фірм і передає їх у борг іншим індивідам і фірмам..
Банки виконують такі функції: 1) перетворюють грошову форму промислового і торговельного капіталів у позичкову форму; 2) акумулюють доходи різних верств населення і перетворюють їх у позичковий капітал; 3) виступають посередниками у передачі позичкових капіталів функціонуючим капіталістам; 4) створюють додаткові купівельні та платіжні засоби і перетворюють їх у капітал (випуск банкнотів, банкнот – це вексель на банкіра, за яким пред’явник у будь-який час може отримати гроші і яким банкір замінює приватні векселі; банкнот без обмежень може обмінюватись на реальні гроші, тому він починає замінювати їх в товарному обороті, банк може віддати банкноти у позику, перетворивши їх у позичковий капітал; інша форма створення додаткових засобів обігу – впровадження депозитів, які дозволяють клієнтам в межах позики розплачуватись чеками).
Банки здійснюють пасивні і активні операції.
Пасивні операції – утворення банківських ресурсів. Банки збирають в суспільстві вільні гроші – функціонуючих капіталістів, рантьє (живуть за рахунок %), заощадження найманих робітників та пенсіонерів + власний капітал банків.
Активні операції – розміщення банківських ресурсів.
Основні операції комерційних банків:
Залучення і розміщення грошових вкладів та кредитів.
Розрахункове та касове обслуговування клієнтів.
Операції з цінними паперами.
Видавання поручительств, гарантій та інших зобов’язань.
Факторингові операції (факторингова компанія, фірма-фактор, спеціалізується на торгових боргах, управляє боргами, викуповує їх, надає кредити під дебіторську заборгованість; послуги фактора 0,7 – 2% купівельної вартості боргів клієнта).
Лізинг (строкове, цільове та платне користування майном: лізингодавець передає лізингоодержувачу рухоме та нерухоме майно, тобто будівлі, машини, обладнання, транспортні засоби, офісне обладнання…).
Довірчі операції.
Надання консультаційних послуг.
Капітал, що вкладений в банківську справу, приймає участь у розподілі додаткової вартості, створеної у суспільстві, тому саме вона є глибинним джерелом банківського прибутку. Безпосередньо банківський прибуток утворюється як різниця між процентами по позикам (отримує банк) і процентами по вкладам (виплачує банк).
Разом із комерційним і банківським кредитом в світовій практиці широкого поширення набули споживчий, державний, інвестиційний, іпотечний і міжнародний кредит.
Споживчий кредит — це одна з форм кредиту, що надається населенню підприємствами, торговими організаціями, банками та іншими фінансовими установами при купівлі предметів споживання і оплаті побутових послуг, в основному це дорогі послуги і товари тривалого користування, на умовах відстрочення платежу. До світової фінансово-економічної кризи 2008-2009 років за допомогою споживчого кредиту в США, Західній Європі і Японії продавалось понад 80% товарів особистого споживання. При цьому необхідно відмітити, що споживчий кредит досить дорогий. Так, в США відсоток за споживчий кредит складає 18% і вище, у Франції — до 30% річних і т. ін.
Державний кредит — це кредит, що отримує держава шляхом випуску облігацій позик. За допомогою облігацій позик держава залучає на певний термін кошти в державний бюджет. Позики підрозділяються: за місцем розміщення — на внутрішні і зовнішні (міжнародні), реалізовані власне в межах країни або за кордоном; за способом розміщення — на добровільні і примусові; за формою надання — на грошові і товарні; за видами прибутковості — на процентні (твердий доход за фіксованими ставками) і виграшні (доход у вигляді виграшу); за терміном погашення — на короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 5 років) і довгострокові (понад 5 років).
Інвестиційний кредит — це кредит призначений для фінансування на певний термін капітальних вкладень у реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв, впровадження нових технологій і форм організації виробництва.
Іпотечний кредит — позика що надається під заставу нерухомого майна на тривалий термін (більше 10–15 років). Нерухоме майно, головним чином, виступає у вигляді ділянок землі, різного роду будов, будинків, квартир і т. ін. Процентні ставки за іпотечним кредитом мають стійку тенденцію до зростання. Нині вона складає в США більше 20% річних.
Міжнародний кредит — це кредитні відносини, що складаються між підприємцями і державами різних країн. Міжнародний кредит надається, як правило, у формі комерційного, банківського, державного кредиту.
Залежно від строків надання кредиту, або відстрочення платежу кредити розрізняють як короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 року до 5 років), довгострокові (понад 5 років). Кредит стає більш довгостроковим залежно від зростання виробництва в крупному масштабі, коли ринки розширюються і віддаляються від місця виробництва.
На 01.09.2010 р. в економіці України довгострокові кредити становили менше 10% виданих кредитів. Основна частка кредитних ресурсів спрямовується банками на обслуговування купівлі-продажу товарів і послуг, на купівлю і продаж сільськогосподарської продукції і т. ін., тобто на поповнення оборотного капіталу. Тоді як на інвестиції банки украй неохоче виділяють кредитні кошти. Пояснюється такий стан речей тими економічними, політичними, юридичними обставинами в яких перебуває економіка і суспільство України в цілому.
На рівні руху форми глибинна сутність кредиту проявляється через його функції і принципи кредитування. Місце кредиту в системі господарського механізму визначається за допомогою виділення функцій кредиту і принципів кредитування.
Кредит грає дуже важливу роль в капіталістичному господарстві:
він є найбільш гнучким засобом переливу капіталів між галузями у відповідності з суспільними потребами, через кредит відбувається вирівнювання норми прибутку, утворення середньої норми прибутку, на чому ґрунтується все капіталістичне виробництво;
сприяє економії на витратах обігу у зв’язку з взаємним заліком боргових зобов’язань, широким використанням кредитних грошей (в т.ч. електронні варіанти);
сприяє централізації і концентрації капіталу.