Тема 4: Складні випадки правопису слів з ненаголошеними голосними.

1. У ненаголошеному складі кореня пишемо той самий голосний (е, и, о), що й у відповідному наголошеному складі того ж самого або спільнокореневого слова

Н –д: тихенько, бо тиша, блищати бо блиснути, голубка, бо голуб.

2. Ненаголошений е випадає при зміні слова:

Вітер – вітру, березень – березня.

3. Ненаголошений е пишемо у звукосполученнях –ере-, -еле; ненаголошений о у звукосполученнях –оро-, -оло-.

Берег, стерегти, боротьба.

4. У ряді слів написання голосних не перевіряється наголосом, а тому слід запам’ятати, що:

- е пишеться у словах: керувати, левада, легенда, чекати;

- и пишеться у словах: кишеня, криниця, пиріг, цибуля.

- а пишеться у словах: багатий, багатир (володіє багатством), качан,хазяїн.

- о пишеться у таких словах: крохмаль, кропива, комиш, поганий, богатир(силач) монастир, солдат.

Орфографічний практикум.

1. Записати речення. Пояснити правопис слів з ненаголошеними голосними.

1. Вранці пусте було небо, хмари убогі пливли над собором, а вітер улігся, на сході краєчок небо холодно, криваво, червонів. (О.Гончар). 2. Гілки дерев мокро блищали, зволожені по-весняному. (О.Гончар). 3. Крило зорі рум’янить тучі у голубій далечині (В.Сосюра). 4. У небі вітер кучерявий колише темную блакить, і на землі гойдає трави, і затихає, й знов шумить. (М.Рильський).

5. Нехай вітрами з високості крилата молодість зліта і на гучнім кленовім мості мої не спиняться літа.

ТЕМА: ВЖИВАННЯ АПОСТРОФА, ЗВУКОСПОЛУЧЕЬ йо, ьо

Апостроф уживається на позначення роздільної вимови перед я, ю, є, ї у таких випадках:

1. Після губних приголосних б, п, в, м, ф: б’ють, п’ять, в’ється, п’єса.

2. Після р укінці складу: подвір’я, пір’їна, бур’ян.

3. Після префіксів, що закінчуються на приголосний: з’їхати, з’явитися.

4. Після твердих приголосних на межі частин складних слів: дит’ясла, двох’ярусний, пів’ящика.

5. У слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’яненко, Лук’янчук, Лук’янівка.

Апостроф не ставиться:

1. Якщо перед губними приголосними стоїть інша літера на позначення приголосного, яка належить до кореня, крім р: духмяний, медвяний, Святослав.

2. Після м’якого р на початку складу: рясно, зоря, крюк.

Апостроф в іншомовних словах

1. В іншомовних словах апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних приголосних б, п, в, м, ф; після р; після шиплячих ж, ч, ш; задньоязикових

г, к, х: комп’ютер, бар’єр, Х’юстон, В’єтнам.

2. Апостроф ставиться після префіксів, які закінчуються на твердий приголосний перед я, ю, є: ін’єкція, об’єкт, ад’ютант.

Тема: Складні випадки правопису м’якого знака на письмі.

Для позначення м’якості приголосних у кінці слова і перед наступним приголосним служить ь.

М’який знак пишеться:

1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н у кінці та в середині слів перед буквами, що позначають тверді приголосні звуки: молодь, біль, донька, батько.

2. У середині складу перед О: льотчик, сьомий, тьохкати.

3. У прикметникових суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк: український, ткацький, ризький.

4. Після н у суфіксах -еньк-, -оньк-, -есеньк-, -ісіньк-: серденько, тихесенький,малюсінький.

5. У буквосполученнях льц, ньц, ньч, льч, що походять із льк, ньк: ляльці, ляльчин, (лялька), доньці, доньчин (донька).

6. Після букви л перед буквами, що позначають м’які приголосні звуки: рибальський, сільський.

7. У дієсловах у буквосполученні –ться: будуються, навчаються.