Сучасна кадастрова система України, як ефективний механізм державного управління
Проблема утворення сучасного державного земельного кадастру, як ефективного механізму державного управління, за останнє десятиліття набула широкого висвітлення як у засобах масової інформації так і в дослідженнях науковців та державотворців. В умовах глобалізації суспільства, визнання європейських орієнтирів Україною, стало зрозумілим, що задля налагодженого, оперативного та ефективного здійснення управління державою, зокрема основним національним її багатством, яким є земля, не є достатнім зосередження всієї уваги лише на створенні державного земельного кадастру. Постає проблема осмислення та розроблення цілісної національної концепції державної кадастрової системи. Тому виникає необхідність на науковій основі чітко означити поняття «кадастрова система» «національна кадастрова система» «організаційна структура кадастрової системи», «елементи кадастрової системи». Адже запровадження ефективного державного механізму раціонального природокористування неможливе без чіткої, сучасної системи обліку природних ресурсів, інформаційним носієм та регулятором якої має стати кадастрова система, функціонування якої, в свою чергу, є безсистемним та позбавленим корисності без продуманої, ефективної системи управління та ігнорування кращих світових практик.
Вагомий внесок у розробку теоретичних та практичних основ щодо кадастрової діяльності, раціонального використання природних ресурсів, охорони земель здійснили вітчизняні науковці В.В. Горлачук, Р.Й. Гулько, А.С. Даниленко, А.П. Лізунова, О.Я. Микула, І.Р. Михасюк, Я.О. Пономарьова, П.Т. Саблук, М.Г. Ступень, А.М. Третяк, Н.Р.Шпік та ін. Проте, відчувається брак наукових розвідок щодо функціонування багатоцільових кадастрових систем та управління ними у світовій практиці.
В сучасному світі на зміну моноцільовим кадастрам приходять поліфункціональні багатоцільові кадастри, які являють собою за суттю цілісні інформаційні системи. Серед сучасних світових стандартів побудови кадастрово-реєстраційних систем особливого визнання набули Кадастр 2014, ISO 19100, EULIS, Open GIS, INSPIRED .
Земельно-кадастрова діяльність полягає у цілеспрямованій діяльності вповноважених інституцій, підприємств з ведення земельного кадастру та організації здійснення земельно-кадастрових робіт ( рис. 2).
Мова йде про державний земельний кадастр, але відслідковуючи останні світові досягнення у досліджуваній проблематиці, можемо стверджувати, що сьогодення вимагає більш потужного інформаційного базису, інфраструктури даних про природні ресурси. Це в свою чергу призведе до утворення цілісної інфраструктури, пов’язаної з забезпеченням ведення кадастрів, як єдиної системи, з відповідним розподілом інформації, юридичним забезпеченням тощо.
Рис. 2. Земельно-кадастрова діяльність
Сьогодня в Україні ведеться низка галузевих кадастрів.
Державний лісовий кадастр – система обліку, що включає відомості про розподіл лісового фонду між власниками лісів і постійними лісокористувачами, поділ усіх лісів за категоріями залежно від виконуваних ними основних функцій, грошову оцінку та інші дані, що характеризують кількісний і якісний стан лісів. Ведеться на основі державного земельного кадастру.
Державний водний кадастр – складається з метою систематизації даних державного обліку вод та визначення наявних для використання водних ресурсів.
Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин – система відомостей про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничо-технічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин.
Державний кадастр природних територій курортів України –це система відомостей про правовий статус, належність, режим, географічне положення, площу, запаси природних лікувальних ресурсів, якісні характеристики цих територій, їх лікувальну, профілактичну, реабілітаційну, природо-охоронну, наукову, рекреаційну та іншу цінність.
Державний кадастр природних лікувальних ресурсів України – є системою відомостей про кількість, якість та інші важливі з точки зору лікування та профілактики захворювань людини характеристики всіх природних лікувальних ресурсів, що виявлені та підраховані на території України, а також можливі обсяги, способи та режими їх використання.
Кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду - система обліку та оцінки кількісного та якісного стану територій та окремих об'єктів природно-заповідного фонду та їх територіальних сукупностей, призначена для забезпечення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб достовірними даними про правовий статус, належність, режим, географічне положення, кількісні та якісні характеристики цих територій та об'єктів, їх природоохоронну, наукову, виховну, рекреаційну та іншу цінність з метою охорони, збереження та ефективного управління функціонуванням і розвитком природно-заповідного фонду.
Державний кадастр рослинного світу — це система відомостей і документів про розподіл об'єктів рослинного світу між власниками і користувачами (в тому числі орендарями) земельних ділянок, кількісні та якісні характеристики народногосподарської і наукової цінності рослинних ресурсів, поділ природних рослинних угруповань на категорії, економічну оцінку технічних, кормових, лікарських, харчових та інших властивостей природних рослинних ресурсів, інші дані про рослинні природні ресурси, необхідні для забезпечення їх невиснажливого використання, відтворення й ефективної охорони.
Державний кадастр тваринного світу — систематизована сукупність відомостей про географічне поширення видів (груп видів) тварин, їх чисельність і стан, характеристики середовища їх перебування і сучасного господарського використання, а також інших даних, необхідних для забезпечення охорони і раціонального використання тваринного світу.
Містобудівний кадастр населених пунктів – система даних про населені пункти, їхні функціональні зони, окремі території та земельні ділянки, будинки і споруди, соціальну, інженерну і транспорту структуру, екологічні та інженерно-геологічні умови.
Регіональні кадастри природних ресурсів – є систематизованим зведенням відомостей про кількісні, якісні та інші характеристики усіх природних ресурсів, виявлених на території Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також про обсяг, характер і режим їх використання (рис. 2). Вони ведуться з метою створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів.
Рис.3 Інформаційне наповнення Регіональних кадастрів природних ресурсів
Управління та відповідальність за ведення цих кадастрів покладається на різні центральні органи виконавчої влади, як то Державне агенство земельних ресурсів України, Державний комітет з питань лісового господарства, Державний комітет водного господарства, Науково-виробниче підприємство “Державний інформаційний геологічний фонд України”, Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань діяльності курортів, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Державна служба заповідної справи тощо. Всі ці кадастри мають за мету створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів за окремими видами природних ресурсів і призначені для оперативного забезпечення державних органів, підприємств, установ, організацій, громадян необхідними даними про природні ресурси.
Всі кадастри є визнаними на законодавчому рівні, їх запровадження регулюється рядом нормативно-правових актів. Документація кадастрів базується на просторовій інформації щодо ресурсів, яку отримують за результатами проведення кадастрових зйомок.
Таким чином, кадастрову систему України, можна розглядати з декількох аспектів:
1. За структурою моделі реєстрації, як інформаційну інфраструктуру представлену сукупністю юридичної, науково-технічної, фінансової та організаційної організаційні складових.
2. За інформаційним наповненням: як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру.
3. За архітектурою побудови: як кадастрову систему регіону, національну кадастрову систему.
4. За організаціійною будовою управлінської та виконавської складових.
Об’єднання галузевих кадастрів у цілісну кадастрову систему уможливиться за допомогою інтеграції даних кадастрів, на єдиній геопросторовій основі в єдиній державній системі координат. Розглянувши кадастрову систему як як єдину систему обліку інформації галузевих кадастрів на основі земельного кадастру, можемо сформулювати наступне. Висновки з даного дослідження і перспективи подальших розвідок по даному напрямку.
Ефективне державне управління як вид діяльності держави, що полягає у здійсненні держави через органи держави управлінського (організуючого) впливу на сфери і галузі суспільного життя, які вимагають певного втручання держави шляхом застосування державно-владних повноважень не можливе без належного забезпечення його інформаційною інфраструктурою.
Важливою умовою запровадження в Україні сучасної кадастрової системи є розробка та прийняття законодавчого та нормативно-методичного забезпечення, яке базуватиметься на єдиній методології і відповідатиме сучасним вимогам до кадастрово-реєстраційної діяльності.
Для вирішення проблем, пов’язаних з екологічною безпекою суспільства, раціональним використанням та охороною природних ресурсів, встановленням правових відносин щодо нерухомості та іншого майна, реформуванням економіки, утворенням ринкових засад господарювання, необхідна дієва, сучасна кадастрова система, яка буде забезпечена потужною інфраструктурою та висококваліфікованими кадрами. Кадастрова система, що матиме багатофункціональне призначення, адмініструватиметься єдиним державним органом центральної виконавчої влади та слугуватиме прийняттю оптимальних та ефективних управлінських рішень.