Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
дкр 2 частина.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
384 Кб
Скачать
☆

54. Антимонопольна політика і антимонопольне законодавство в Україні.

Анти монопольна політика — комплекс

заходів,розроблених і впроваджених у багатьох країнах світу,

спрямованих на припинення, попередження й обмеження діяльності

монополій, а також створення відповідного законодавства. Сьогодні в Україні створено цілісну систему правових та

організаційних механізмів антимонопольної діяльності, яка

відповідає сучасним нормам ЄС і загальносвітовим тенденціям.

Антимонопольне законодавство в Україні представлено

Законами України: "Про обмеження монополізму і недопущення

недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності"

(1992 p.), "Про захист від недобросовісної конкуренції" (1996 p.),

"Про природні монополії" (2000 p.), "Про захист економічної

конкуренції" (2001 p.), "Про Антимонопольний комітет

України" (1993 р.) та ін. Основним змістом сучасного етапу антимонопольної

політики в Україні є захист уже створеного конкурентного

середовища, підвищення ефективності функціонування існуючих

конкурентних відносин.

Це призвело до трансформації антимонопольної політики

держави у конкурентну політику, а антимонопольне

законодавство — у конкурентне законодавство.

Конкурентна політика — це система заходів держави

щодо створення та розвитку конкурентного середовища,

регулювання конкурентних відносин і конкурентного

процесу з метою підтримки та заохочення економічної

конкуренції, боротьби з негативними наслідками монополізму,

захисту законних інтересів підприємців і споживачів,

сприяння розвитку цивілізованих ринкових відносин,

створення конкурентноспроможного вітчизняного виробництва. Основними завданнями Антимонопольного комітету України є:

— здійснення державного контролю за дотриманням

законодавства про захист економічної конкуренції;

— запобігання, виявлення і припинення порушень

конкурентного законодавства;

— контроль за економічною концентрацією;

— сприяння розвитку добросовісної конкуренції.

До методів здійснення антимонопольної політики відносять:

— правові: прийняття відповідних законодавчих та

нормативно-правових актів;

— організаційно-контролюючі: розробка та організація

виконання заходів, спрямованих на запобігання порушення

конкурентного законодавства; проведення моніторингу, перевірок,

призначення експертизи;

— адміністративно-імперативні: примусовий поділ

суб'єктів господарювання, застосування санкцій, накладання штрафів;

— профілактично-роз'яснювальні: інформування, внесення

пропозицій, надання рекомендацій, попередніх висновків

стосовно порушень, роз'яснення щодо кваліфікації порушень.

55. Державний бюджет та його функції.

Державний бюджет – це фінансовий план утворення і використання грошових фондів держави протягом року, інакше кажучи – це баланс доходів і витрат держави, який складає міністерство фінансів. Функції державного бюджету

Фіскальна функція бюджету полягає у вилученні за

допомогою податків та інших джерел, які мають допоміжний харак тер, частини доходів громадян, підприємств, установ,

організацій для утримання державного апарату, виробництва

суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають

власних джерел доходів. Розподільча функція бюджету полягає в тому, що

акумульовані в державному бюджеті грошові засоби уряд

використовує для перерозподілу, спрямовуючи їх на розвиток

виробничої та соціальної інфраструктури, інвестування в

капіталомісткі галузі з тривалим строком окупності витрат. Стимулююча функція бюджету проявляється в тому, що,

змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи

пільги, тарифи тощо, уряд здійснює стимулюючу

(обмежувальну) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки,

зміну її структури тощо.

Контрольна функція бюджету виконується завдяки тому,

що він у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний

суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення

від рівноваги тощо.

Головні джерела формування надходжень до державного

бюджету:

— податки;

— відрахування на соцстрах та інші види відрахувань;

— державна позика (внутрішня та зовнішня);

— емісія грошей;

— продаж державного майна.