Основні напрямки інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність містить у собі:

- інноваційний процес еволюційного перетворення наукового знання в нові види продуктів, технологій та послуг;

- маркетингові дослідження ринків збуту товарів, їх споживчих якостей, конкурентного середовища;

- комплекс технологічних, управлінських і організаційно-економічних заходів, які у своїй сукупності приводять до інновацій, нового підходу до інформаційних, консалтингових, соціальних та інших видів послуг.

Важливу роль в інноваційній діяльності відіграє мотивація (сукупність потреб та їх мотивів, що визначають активну діяльність у певному напрямку). Мотивація інновацій являє собою сукупність потреб і мотивів, що спонукають продуцента і менеджера до активної діяльності в напрямку науково-технічного прогресу шляхом розроблення і продажу інновацій або, навпаки, шляхом їх закупівлі та використання у господарському процесі.

Мотивація в інноваційному менеджменті розглядається як набір методів спрямування спонукальних сил (тобто мотивів) на досягнення поставленої мети.

Мотивацію інновацій можна розглядати у двох аспектах:

• мотивація створення і продажу інновацій;

• мотивація закупівлі інновацій.

Будь-яка мотивація складається з чотирьох елементів, до яких належать:

• мета;

• мотиви;

• фактори;

• прагнення досягнення мети.

Мотивація створення і продажу інновації

Метою мотивації створення і продажу інновації є отримання господарюючим суб'єктом фінансів від продажу нових продуктів (технологічних процесів), що негайно будуть використані як ресурси у прибуткові сфери підприємництва з метою підвищення рівня свого іміджу на ринку та конкурентоспроможності.

Мотив як привід до конкретних дій тісно пов'язаний із потребами господарюючого суб’єкта у момент впровадження інноваційного проекту. Основними мотивами створення і продажу інновацій є:

• підвищення конкурентоспроможності своїх нових продуктів;

• поліпшення свого іміджу на ринку;

• захоплення нових ринків;

• збільшення величини грошового потоку;

• зниження ресурсомісткості продукту.

Конкурентоспроможність нового продукту (чи технології) є його здатність протягом певного часу відповідати запитам і вимогам ринку, бути проданим за наявності на ринку пропозицій продуктів (чи технологій) аналогічного характеру

Конкурентоспроможність продукту визначається сукупністю властивостей, що дають змогу продукту забезпечувати задоволення потреб покупців в умовах конкретного ринку.

Конкурентоспроможність зумовлюється:

• відповідністю якості продукту вимогам, які сформувалися як результат інноваційного розвитку;

• нижчою ціною при однаковому рівні якості;

• впевненістю споживача у якості продукту;

• впевненістю споживача, що терміни поставок будуть витримані;

• наявністю надійного післяпродажного сервісу;

• відповідністю продукту міжнародним і національним стандартам;

• рекламою.

Конкурентоспроможність продукту багато в чому визначається іміджем виробника продукту (тобто продуцента) і/або продавця даного продукту.

Імідж означає образ суб'єкта господарювання у свідомості людини через сукупність асоціацій та вражень про суб'єкт господарювання.

Імідж створюється рекламою (підсиленими рекламними заходами). У зарубіжній практиці діяльність щодо створення позитивного іміджу називається public relations.

Рейтинг - це оцінка статусу суб'єкта господарювання ( клас, розряд, категорію (вищий клас, вищого розряду, категорії "люкс", п'ятизірковий).