3. Зони санітарної охорони

Навколо свердловини влаштовують зони санітарної охорони, тобто територію, на якій запобігається навмисне або випадкове забруднення підземних вод через грунт або водозабірні споруди. ЗСО складаєтьсяз трьох поясів:

Перша зона суворого режиму, де забороняється знаходження сторонніх осіб, будь-яке будівництво та прокладання будь-якого трубопроводу, проживання людей, випасання худоби, миття техніки, купання, риболовля, прання, дозволяється санітарна вирубка лісу. Радіус першого пояса приймаємо 30м.

В другому поясі забороняється розташовувати осередки мікробних та хімічних забруднень води.

До мікробних забруднень відносять тваринницькі ферми та комплекси, гноєсховища, кладовища, місця поховання тварин, землеробські поля фільтрування. Дозволяється розташування пасовищ на відстані не менше 300м від кордонів першого пояса. Дозволяється санітарна вирубка лісу, обмежується цивільне та промислове будівництво.

В третій зоні не дозволяється розташовувати осередки хімічних забруднень. До них відносять нафтобази, підприємства хімічних галузей, склади поливно-мастивних речовин, склади рідкого хлору, меліорантів, поля із застосуванням меліорантів.

(3.13)

– продуктивність водозабору,

– припустимий час руху мікробних забруднень м/год

m – потужність водоносного пласта, м

n – активна пористість

(3.14)

Радіус третього поясу визначається за формулою:

(3.15)

– припустимий час руху хімічних забруднень від границі третього поясу, доба.

4. Проектування водоочисних споруд.

Методи обробки води і потрібний склад споруд призначаються в залежності від продуктивності станції, якісних показників води джерела, які найчастіше не відповідають вимогам до питної води, а також від конкретних місцевих умов(позитивного або негативного досвіду, дефіцитності матеріалів і обладнання, перспектив розвитку).

На водоочисних станціях обробки підземних вод найчастіше використовують технологічні процеси знезалізнення, а при обробці поверхневих вод здійснюють процеси прояснення, знебарвлення. В усіх випадках передбачається знезаражування води, яке найчастіше здійснюється хлоруванням її рідким хлором.

Очищена води повинна задовільнити вимоги ГОСТ 2874-82.

Повна продкутивність водоочисної станції:

(4.1)

Рис. 4.1 Схема напірної установки для знезалізнення води

1 – компресор; 2 – повітрозбірник; 3 – редукційний клапан; 4 – подача вихідної води; 5 – змішувач; 6 – напірний фільтр; 7 – введення хлору для знезараження; 8 – резервуар чистої води.

Потрібне для окислення заліза повітря подає компресор. Витрати повітря, :

(4.2)

де – розрахункова продуктивність станції, ;

– витрата повітря на окислення заліза (2л на 1мг заліза);

– концентрація заліза, мг/л.

Потрібна площа фільтрів може бути визначена за формулою:

(4.3)

де – швидкість фільтрування, .

Використовують фільтри діаметром , які завантажені кварцовим піском крупність 1,2мм, коефіцієнтом неоднорідності 2, товщиною шару 1м, розрахунковою швидкість фільтрування 10 м/год.

Потрібна кількість фільтрів:

(4.4)

Результат заокруглюється в більший бік до цілих, але фільтрів повинно бути не менше двох. Приймаємо кількість фільтрів – 15. Годинні витрати хлору для хлорування при використанні скрапленого хлору:

(4.5)

де – повна продуктивність очисної станції, ;

– доза хлору, мг/л.

За годинними витратами хлору відбираються вакуумні хлоратори АХВ-1000 з діапазоном продуктивності їх застосування - 0,21…1,28 .

Приймаємо

Загальні добові витрати хлору на станції:

(4.6)

де – витрати хлору для первинного хлорування, кг/год;

– тривалість роботи хлоратора за добу, год.

Хлор доставляють в балонах місткістю або в бочках. Приймаємо балони місткістю . Необхідна кількість балонів або бочок для кожної добової заміни в хлораторній, шт.:

(4.7)

Приймаємо кількість балонів – 1шт.

Кількість витратних балонів в хлораторній:

(4.8)

Запас балонів(або бочок) на витратному складі:

(4.9)

Список використаної літератури:

1. «Сільськогосподарське водопостачання. Зовнішні мережі і споруди». Норми проектування ВБН 46/33-2.5-5-96.-Київ, 1996-152с

2. Шевелев Ф.А. «Таблици для гидравлического ракета стальних, чавунних, пластмасових труб» М: Стандарт, 1973-112с

3. Хоружий П.Д., Орлов В.О., Ткачук О.А. та інші «Довідник по сільськогосподарському водопостачанню та каналізації». Київ: Україна, 1992-294с

4. Орлов В.О., Зощук А.М. «Проектування систем сільськогосподарського водопостачання». Рівне. 2005-252с.

~ 41 ~