Тема 7: Політичні партії та громадські організації

Об’єднання громадян – прихильники певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формування органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Політична партія – добровільне об’єднання людей, корті прагнуть домогтися здійснення ідей, які вони поділяють, задоволення спільних інтересів.

Громадська організація – це масове об’єднання громадян, що виникає за їх ініціативою для реалізації довгострокових цілей, має свій статут і характеризується чіткою структурою.

Суспільний рух –суспільна активність або колективна поведінка великих мас людей, прошарків суспільства, класів, груп, котрі керуються якимись певними ідеями, цілями, мотивами і мають загальну ціль та мету.

Кадрова партія – це група відомих людей для підготовки виборів, проведення компаній і підтримки контактів з кандидатами.Особливість-необов’язковість членських внесків.

Масова партія – об’єднують велику членів, організованих у певних структурах. Головне джерело фінансування- членські внески.

Партійна система – це політична структура, що утворюється із сукупності політичних партій різних типів з їхніми стійкими зв’язками і взаємовідносинами між собою, а також з державою та іншими інститутами влади.

Партократія – правління невеликої групи осіб, які прагнуть задоволення власних потреб, незважаючи на країну і решта громадян, а найвищим завданням партії, яку вони утримують або до якої належать, вважають прихід до влади будь-якою ціною.

Департизація – заборона створювати осередки політичних партій в органах державної влади, прокуратури, збройних силах, в держаних установах, організаціях; припинення діяльності вже існуючих партійних осередків у цих органах.

Тема 8: Політична еліта та лідерство

Еліта – (від франц. – кращий, добровільний, вибраний) верстви, групи людей, які мають такі особливі людські і професійні якості, що виділяють їх з оточення, роблять обраними, що дає їм право володарювати.

Національна еліта – це група осіб, які маючи неабиякі знання, вирізняються з-поміж інших та озброюють націю методами, шляхами, способами праці. (еліта буває господарська, духовно-інтелектуальна і політична).

Політична еліта –це організована група,яка бере безпосередню участь у прийнятті і здійсненні політичних рішень, пов’язаних з використанням державної влади або впливом на неї.

Контр еліта – це опозиційна щодо панівної еліти частина бюрократії, соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або на створення нової еліти.

Елітизм –це такий підхід у розумінні політики й історії, коли вважається, що суспільство завжди перебуває під пануванням меншості(еліти)

Антисистемна опозиція – деструктивна опозиція,яка хоче змінити не лише людей при владі й політичний курс, а й усю систему стосунків(приватну власність на державу)

Системна опозиція – це лояльна опозиція до влади яка поважає право переможців приймати рішення, навіть якщо вони не узгоджуються з її поглядами, вона має бажання і готовність йти на компроміс з більшістю.

Лідерство – процес взаємодії між людьми, в ході якого наділені реальною владою авторитетні люди здійснюють легітимний вплив на суспільство (чи повну його частину), котра добровільно віддає їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

Лідер –це особистість, за якою члени групи визнають право брати на себе найбільш відповідальні рішення, що зачіпають їхні інтереси.

Культ особи –безмірне звеличення особи, сліпе поклоніння, а іноді й обожнювання людини, яка займає найвище становище в ієрархії політичної чи релігійної влади, надмірне перебільшення заслуг чи функції, ролі лідера.

Вождизм – різновид політичного лідерства, характерний для жорстоко організованих (тоталітарних, а також і деяких авторитарних) ідеологізованих суспільств.

Тема 9

Демократія – політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визначається її народ.

Модель демократії – це теоретична конституція, спрямована на виявлення і пояснення основних елементів форми демократії і структури відносин. Які лежать в її основі.

Колективіська демократія – характеризується запереченням приватної власності, а також будь-якої автономії особи, народ підмінявся трудящими. Дістала відображення в соціалістичній демократії.

Ліберальна демократія – це форма правління, при якій влада уряду обмежена правом і громадянини мають свободу створення асоціацій для обрання свого представника на посаду у вільних виборах через визначені періоди часу.

Плюралістична демократія – полягає в тому, щоб надавати усім групам можливість встановлювати і захищати свої інтереси, запобігати конфліктам, створювати незалежні центри, які б не допустили узурпації влади.

Консолідація демократії – це процес перетворення випадкових домовленостей та умовних рішень, що виникають між політичними елітами у період демократичного переходу, у стійкі норми відносин суперництва і співробітництва між головними діловими особами політичного процесу.

Проміжна форма демократії означає незавершеність процесу демократизації й невизначеність його результату. Країна зберігає можливість як трансформуватися в ліберальну демократію, так і знову повернутися до тієї чи іншої форми недемократичного режиму.

Виборче право — це система нормативно-правових актів, що встановлюють та регулюють права виборців у формуванні виборних органів державної влади та місцевого управління (самоврядування).

Ви́борча систе́ма — сукупність правил і законів, що забезпечують певний тип організації влади, участь суспільства у формуванні державних представницьких, законодавчих, судових і виконавчих органів, вираження волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визначення результатів виборів легітимними.

Рефере́ндум (від лат. referendum — те, що треба доповісти) — в державному праві прийняття електоратом (виборцями) рішення з конституційних, законодавчих чи інших внутрішньо- чи зовнішньополітичних питань;

Парламентари́зм — система політичної організації держави, за якої чітко розмежовані функції законодавчої та виконавчої влад за привілейованого становища парламенту.

Демократиза́ція — політична реформація, система заходів та законів, направленних на впровадження елементів демократії (народовладдя) в країні, суспільстві. Як правило мається на увазі суспільства, що не мають демократичного устрою, а саме: пост-тоталітарні, пост-авторитарні, єрархічні суспільства.