23Структура грошового ринку за окремими критеріями. Характеристика та взаємозв'язок окремих сегментів ринку.

За видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавців до покупців виділяють: ринок позичкових зобов’язань, ринок цінних паперів, валютний ринок. Між ними існує тісний зв’язок. Грошові кошти легко переміщуються з одного ринку на інший, одні й тіж самі суб’єкти можуть здійснювати операції одночасно на кожному з них.

За інституційними ознаками грошових потоків: фондовий ринок, ринок банківських кредитів, ринок послуг небанківських кредитних установ. На фондовому ринку здійснюється переміщення небанківського кредитного капіталу, який приводиться в рух з допомогою фондових цінностей (акцій, облігацій, бондів ). Значення - фінансування інвестицій в економіку, фінансує розширення основного та оборотного капіталу. Ринок банківських кредитів - надання клієнтам позичок та створення нових платіжних засобів. Ринок небанківських кредитних установ - здійснення акумуляції заощаджень та розміщення їх у доходні активи (цінні папери, кредити переважно довгострокові). До небанківських кредитних установ відносять 1). договірні фін-во - кредитні установи (страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди) 2). інвестиційні фінансово-кредитні установи (інвестиційні фонди, фінансові компанії, кредитні товариства та спілки).

За економічним призначенням купівлі грошей виділяють - ринок грошей та ринок капіталів. На ринку грошей купуються грошові кошти на короткий строк. Ці кошти використовуються в обороті позичальника як гроші, тобто для приведення в рух уже накопиченого капіталу. На ринку капіталів грошові кошти купуються на більший термін, викор-ся для збільшення маси основного та оборотного капіталів.

24 25 Попит на гроші: сутність, цілі та мотиви попиту на гроші. Чинники, що впливають на попит на гроші. Крива попиту на гроші.

Попит на гроші виступає як запас грошей, який прагнуть мати у своєму розпорядженні економічні суб’єкти на певний момент., це бажання мати певну частину свого портфеля активів в ліквідній формі. Попит на гроші складається з двох частин: 1)поточна каса(гроші необхідні суб’єктам для поточних розрахунків та для покриття не передбачуваних вит-т. Ці кошти необхідні для підтримки безпосер процесу в-ва і зберігаються в найбільш ліквідній формі); 2)гроші, які хотять мати суб’єкти з метою отримання додаткової вартості.

Цілі попиту на гроші: 1)створення запасу купівельних та платіжних засобів (попит на поточний запас платіжних засобів),2) накопичення грошей як капіталу (попит на постійний запас грошей як форму багатства), 3)комбіновані (попит на тривалий запас грошей на здійснення майбутніх платежів та одержання додаткових доходів).

Мотиви: трансакційний мотив - постійна потреба в запасі гр-й для їх негайного використання; мотив завбачливості - для задоволення не передбачуваних потреб; спекулятивний мотив - бажання мати запас грошей, щоб за сприятливих умов перетворити їх на високодохідні фінансові документи.

Чинники, що впливають на попит на гроші:1)зміна обсягів виробництва, 2)зміна рівня цін, 3)швидкість обігу грошей, 4) зміна норми процента, 5) накопичення багатства, 6) інфляція, 7) очікування погіршення кон’юнктури ринків

Графік:

26. Пропозиція грошей, її сутність, особливості формування та чинники зміни. Крива пропозиції грошей.

Суть пропоз. гр. - економ. суб’єкти в будь-який момент часу мають у своєму розпорядженні певний запас грошей, які вони можуть за сприятливих обставин спрямувати в оборот. Пропозицію слід розглядати на макро та мікро рівнях. Пропоз на мікро рівні – це кошти, які мають ек суб’єкти і пропонують їх для продажу на грошовому ринку. Пропозиція на мікро рівні залежить від %ставки і кількості грошей, яку мають ек суб’єкти у своєму володінні. Пропози на макрорівні дорівнює сумі грошових коштів, які мають всі ек суб’єкти, тобто = масі грошей в обороті.

Пропозиція грошей: М1 =mМб, де М1 — пропозиція грошей у вигляді готівки поза банками та депозитів на поточних рахунках; т — коефіцієнт грошово-кредитного мультиплікатора; Мб — грошова база.

Зміна пропозиції грошей (Мі) може бути викликана дією чинників, які впливають на обсяг грошової бази та на коефіцієнт мультиплікатора. Оскільки грошова база (Мб) перебуває під повним контролем центрального банку, то обсяг її може змінюватися внаслідок певних операцій цього банку — операцій на відкритому ринку, рефінансування комерційних банків, валютної інтервенції. На коеф-т мульт-ра впливають: 1) зміна норми обов’язкових резервів - викликає протилежну за напрямом зміну коеф-та (m) мультиплікації гр. маси, 2) зміна типової ринкової процентної ставки - при її зростанні за позичками та облігаціями розширюються можливості одержувати позички рефінансування, унаслідок чого зростають грошова база, банківські резерви і коефіц. мультиплікації, і навпаки; 3)зміна багатства - при його зростанні депозитна складова грошової маси зросте швидше ніж готівкова, це посилить мультиплікаційний ефект та призведе до збільшення пропоз-ї; 4) тінізація підприємницької діяльності - зумовлює зміну структурних запасів на користь готівки, а отже остання виходить з банківського обороту - зменшується пропоз-я; 5) низький стан довіри до банків .

М1 - маса грошей не змінюється при зміні %ставки;

М2 – маса грошей змінюється при незмінній %ставці;

М3 – маса грошей змінюється і змінюється %ставка.

27.

28. Заощадження та інвестиції в механізмі грошового ринку.

Заощадження сімейних господарств є єдиним джерелом чистих інвестицій у закритій економіці. При уповільненому їх формуванні відбувається скорочення інвестицій. Така ситуація звичайно виникає в умовах тривалої інфляції, коли населення перестає робити заощадження. Зростання обсягу заощаджень створює нарощування інвестицій. Певна частина заощаджень спрямовується для поповнення запасу грошей (резерви банків, поточна каса економічних суб’єктів), решта використовується як капітал і трансформується через сектор ринок грошей. Заощадження населення, що надійшли на гр. ринок і не мобілізовані урядом для своїх потреб та не осіли в грошових запасах, мають бути позичені сектором "фірми" для інвестування. Зв’язок між інвестиціями і заощадженнями в такому вигляді: I_p= З-Д_n, де I_P – інвестиційні ресурси, що не входять у розпорядження фірм; З – загальна маса заощаджень; Д_n – сума приросту державних позик, що розміщені на грошовому ринку. Зміна % ставки одночасно впливає на I і З тільки в протилежних напрямах. Якщо % ставка зростає, посилюється стимулювання З та розміщення їх на ринку. Одночасно послаблюється стимулювання інвестицій, бо зростуть витрати на кожну одиницю інвестицій. Взаємозв’язок І та З повинен враховуватись при реалізації економічної політики держави: 1) банківська с-ма у ГКП повинна виходити з того, що межі кредитно-інвестиційної діяльності визначаються З, порушення цієї межі – порушення економічної рівноваги та інфляція; 2) для ефективного формування інвестиційного процесу успішно повинні формуватися З; 3) взаємозв’язок між І та З повинен врахуватися в бюджетно-фіскальній політиці держави, при розподілі НД, вилучення податків передує форм-ню З, тому зміни в опод-ні викличуть зрушення З, а отже і на І.