Розділ і Історіографія

Інтерес до історії Волині виник у ХІХ ст., що і відобразилося в окремих публікаціях. Із робіт загального характеру однією з перших побачила світ праця О.Андріяшева „Очерк истории Волынской земли до конца ХIV столетия”²⁵.Робота складається із передмови і п’яти розділів, з яких три, вступні, присвячені оглядові джерел, описові території і характеристиці населення, дуже короткі. Основні розділи – це географічний і історичний нариси. Робота написана на рівні кращих історичних праць цього часу. І на сьогоднішній день дана публікація може служити певним джерелом інформації.

Вісім років пізніше з’явилася нова робота, присвячена історії Волинської землі з найдавніших часів до кінця ХIV ст., написана П.Івановим²⁶.Ця робота складається із передмови, історіографічного вступу і семи розділів. У праці подана загальна характеристика волинських городищ, їх ролі як торгово-ремісничих, релігійно-культових, адміністративних центрів.

Про середньовічний період історії Волині інформацію можна знайти і в праці Т.Стецького²⁷. Дана публікація мала, в основному, оглядово-популярний характер. Із робіт ширшого плану, які охоплюють історію не тільки Волині, але й Галицько-Волинської землі в цілому, можна назвати роботу І.Шараневича²⁸. Ця книга дає розгорнутий виклад політичної історії зазначеної вище території. Подібна проблематика піднімається і в праці Д.Зубрицького²⁹.

Систематичні дослідження археологічних пам’яток Волині припадають на кінець ХІХ ст. Велику роль відіграли археологічні з’їзди в Росії, які відбувались періодично. Найвидатнішим дослідником Волині в зазначений період був відомий історик, етнограф і археолог, професор Київського університету В.Антонович. Серед робіт насамперед слід назвати Археологічну карту Волинської губернії³⁰, яка була першою спробою інвентаризації археологічних пам’яток усіх періодів з цієї території. Карта складена на основі наявних опублікованих згадок, музейних експонатів і архівів, а також рукописних праць і записів дослідників, любителів старовини. Чимало інформації отримано із управ волостей. Пам’ятки згруповані за адміністративним поділом по повітах, а в їх межах – за басейнами річок. На жаль, у переважній частині випадків подана тільки наявність пам’ятки або знахідок з коротким описом без хронологічного визначення.

Окрему статтю В.Антонович присвятив локалізації літописних міст Шумська і Пересопниці³¹. На думку автора стародавній Шумськ поміщався на городищі, що знаходиться на високому правому березі р. Куми, біля її впадіння у Вілію, між селами Бриковим і Онишківцями. Літописна Пересопниця ідентифікована з городищем у Білеві. У статті наведені численні літописні згадки про обидві місцевості, а також про інші давні міста Погориння – Істожек, Домилів, Закамінь, Бужек, Тихомль, Вигошів і Гнійницю.

Деякі міркування про давньоруські городища помістив В.Антонович у роботі про пам’ятки кам’яного віку Волині. Він вважає, що всі городища „княжих часів” мають неправильну форму, відповідно до площадки гори, на якій побудовані³². Вал городища проходить відповідно до контурів площадки. Валів вони, на думку автора, мали по декілька від 8 до 9.Погляди В.Антоновича на форму городищ явно спрощують питання і в світлі сучасних знань не можуть бути прийняті без застережень. Але слід відзначити, що дані роботи на цей період написані максимально добросовісно і на сьогодні можуть дати цінну інформацію про пам’ятки, які не збереглись.

У 30-х рр. ХХ ст. почав свою роботу над інвентаризацією і збереженням старожитностей Волині невтомний краєзнавець і археолог О.Цинкаловський. у 1935 р. він опублікував популярно-науковий нарис історії Володимира-Волинського, де відібрав усі відомості про це місто і його околицю з найдавніших часів і до першої світової війни³³. Ця праця була розрахована на широке коло читачів. Друга робота цього ж автора мала суто науковий характер. О.Цинкаловський зібрав у ній багатющий матеріал, накопичений під час численних мандрівок Володимирським повітом³⁴. У даній праці подана інформація про всі відомі пам’ятки і знахідки минулого від неоліту до княжих часів, в тому числі вперше описано і опубліковано плани ряду городищ. Згаданий дослідник розширив згодом свої дослідження на цілу територію Волині і Волинського Полісся, але війна перервала його роботу, а дивом збережені матеріали вдалося йому опублікувати тільки в 1961 р³⁵. Це перша, після виходу в світ роботи В.Антоновича, спроба складання повного реєстру археологічних пам’яток усіх періодів на території Волині. Тут зібрано і систематизовано усі вже опубліковані матеріали, а також численні напрацювання самого автора у результаті розвідувальних робіт. Матеріали систематизовані за періодами, в їх межах за категоріями пам’яток. Наприклад, для даної теми – це городища, замки, залишки валів. Назви пам’яток подані в алфавітному порядку. Це, безсумнівно, дуже цінна робота, однак має ряд сутєвих недоліків. Так, при описі окремих пам’яток, не подана відповідна література, дуже часто відсутні точніші дані про розташування пам’яток, не названі урочища. Майже повністю пропущене точніше датування пам’яток.

В одному із краєзнавчих журналів цього часу є згадка про дослідження, які провів О.Цинкаловський на околицях літописної Пересопниці, відкриваючи численні напівземлянки³⁶.

В 1933 р. невеликі розкопки в Белзі провів Я.Пастернак³⁷. В 30-х рр. ХХ ст.розпочалися роботи в Сутійську³⁸. Однак це були розкопки переважно монументальних споруд. Систематичне дослідженння розпочалося лише в повоєнний період.

Важливе значення для дослідження городищ Волині має археологічна карта давньоруських пам’яток західних областей України складена О.Ратичем³⁹.У публікації сумлінно зібрані усі дані про ці пам’ятки, розпорошені в численних, часто малодоступних, виданнях.

Цікаві результати отримані при дослідженні града Волиня в селі Грудек Надбужний Замойського воєводства, які проводились в 50-х рр.ХХ ст. З.Раєвським⁴⁰ та Л.Раугутом⁴¹. Ними відкрито зрубні конструкції валів, житлово-господарські комплекси Х – XIV ст., знайдено значні матеріали.

У 1958 р. побачила світ праця відомого дослідника А.Поппе про літописне місто Волинь⁴².Городище, що на думку вченого, в Х – ХІ ст. було невеликим містом, яке могло виконувати лише роль центра невеликої волості. Одночасно він підкреслює, що в VIII-X ст. це городище могло бути одним з найменших центрів волинян. Він вважає, що на городищі знаходився металургійний центр, що забезпечував потреби району, можливо розташовувався і язичницький храм. Городище подається як центр певної територіальної общини. У Х ст. виростають потужні укріплення, що складаються з дитинця – місця проживання феодала і його дружини та передмістя – садиб ремісників і селян.Монографія А.Поппе є цінним вкладом для вивчення даного городища.

У 1950-51 рр. розпочалися багатолітні розкопки в с. Зимне Володимир-Волинського району Волинської області. Дослідження згодом у 1956-1964 рр. були продовжені. Це єдине городище, яке є цілком розкопане. Наслідки досліджень дуже цікаві: оскільки це найраніше слов’янське городище цієї території, а багата колекція добре датованих пряжок і прикрас може служити надійною основою для датування збережених пам’яток Волині. Вже перші результати досліджень були опубліковані у ряді статей – у першій з них була подана загальна інформація про хід робіт⁴³, у наступній йшлося про найважливіші датуючі предмети⁴⁴, а згодом була подана історична інтерпретація пам’ятки⁴⁵.Підсумком стане підготовлена В.Ауліхом монографія про зимнівське городище, де детально охарактеризовано топографію пам’ятки, оборонні і житлові споруди, надано опис знайденої кераміки⁴⁶. У праці зроблена спроба реконструкції городища.

Важливі дослідження на початку 50-х рр. ХХ ст. проведені в літописному Червені, де польськими археологами К.Яжджевським⁴⁷, А.Абрамовичем⁴⁸, А.Зб’єрським⁴⁹ виявлено чимало матеріалів. В 70-х рр. ХХ ст.тут відновлено роботи під керівництвом Я.Гурби, внаслідок яких відкрито зрубні конструкції в селах, дерев’яні мостові, колодязь, знайдено багатий речовий матеріал⁵⁰.

Масштабні роботи здійснені в літописному Сутійську, де в 50-60 рр. ХХ ст.З.Ваторловською вивчено систему оборонних укріплень, відкрито ряд житлово-господарських споруд, знаряддя праці, матеріали які висвітлюють характер цього міста в давньоруському часі⁵¹.

Великі розкопки проведені в Дорогочині над Бугом польською дослідницею K.Мусянович⁵². Нею відкрито чимало жител і господарських будівель, виявлено численні знахідки знарядь праці, які проливають світло на життя його мешканців впродовж ХІ – ХIV ст.

Велика заслуга в дослідженні городищ слов'янського часу, без сумніву, належить Ю. Кухаренку. У середині ХХст. ним проводилися дослідження на городищі в селі Хотомель Брестської області, в Білорусії, результати якого опубліковані у його статті ⁵³. У праці подано місце розташування та розмір городища, розглянуто стратиграфічно-культурну характеристику, проаналізовано та описано знайдений керамічний матеріал. У 1957-1958 рр. Ю.В.Кухаренко проводив розкопки на городищі кінця І тисячоліття н.е. в с. Бабка на Рівненщині⁵⁴. В 1958 р. ним частково розкопане городище в с. Головне Волинської області⁵⁵.

У 50-х рр. проводились розкопки у Володимирі-Волинському під керівництвом М.Каргера, результати яких частково опубліковані в його статті⁵⁶. В 1974-1975 рр. розкопки на дитинці і окольному місті провів М.Кучінко, внаслідок яких визначено внутрішню конструкцію валів і ровів, відкрито ряд жител і господарських споруд⁵⁷.

Значний об’єм робіт на території Волині провів П.Раппопорт. Він обстежив більшість відомих у літературі волинських городищ, виявив плани значної кількості пам’яток і помістив в окремому розділі великої монографії про обронні споруди південно-західної Русі⁵⁸. Тут поданий повний перелік і опис, відомих авторові городищ, дуже часто навіть з хронологічним віднесенням пам’ятки. Виділений окремий „волинський тип” городищ, який на думку П.Раппопорта є локальною особливістю території. На жаль, в роботі пам’ятки не прив’язані до місцевості, не подана навіть адміністративна належність пунктів, що у випадку часто повторюваних топонімів дещо зменшує вартість роботи як довідника.

Серед добре досліджених літописних міст можна назвати Берестя, яке розкопувалось П.Лисенком протягом 1968-1981 рр^,59. Тут відкрито понад 20 жител, господарських споруд, дерев’яні мостові, виявлено численні знаряддя праці.

Порівняно добре вивченим є городище Перемиль, який розкопувався в 60-90-х рр. ХХ ст. О.Ратичем⁶⁰, В.Терським⁶¹ на відкритій площі понад 800 м. кв. Виявлено 14 жител, господарські споруди, знаряддя праці, які датуються ХІ-XIV ст. Єдиним цілком дослідженим городищем на Волині є пам’ятка в с. Городище-2 Луцького району, де М.Кучинко впродовж 1977-1989 рр. відкрито площу 5845 кв. м. і виявлено численні житла, господарські і виробничі споруди, залишки будинку феодала і величезну кількість різноманітних матеріалів, що відносяться до кінця Х-ХІ ст. Результати дослідження були опубліковані у його монографії, у якій висвітлюється господарство, матеріальна культура, побут та соціальна структура мешканців городища⁶². У 1995 році вийшла праця М. Кучінка та Г. Охріменка, у якій вміщено перелік відомих на території Волині археологічних пам'яток, у тому числі і городищ, локалізовано їх місцезнаходження, подано датування⁶³. Проблеми критеріїв середньовічних міст, їх становлення та функціонування у Х-середині ХІVст. розглянуто у роботі М. Кучінка, що була опублікована у 2002 році⁶⁴.

Багатий матеріал дали розкопки літописних міст Погориння – Дорогобужа і Пересопниці. Перший досліджувався Ю.Нікольченком та Б.Прищепою впродовж 1972-1995 рр., результати лягли в основу монографії⁶⁵. Пересопниця розкопувалася В.Терським в 1974-1985 рр. і теж дала цінні матеріали про господарську діяльність волинян в давньоруський час⁶⁶.

З 1979 р. проводились розкопки Белза В.Пететричем. Відкриті зруби всередині валу, ворота, мости, житла і господарські будівлі, які датуються від Х ст⁶⁷. Питання найдавнішого планування літописних міст Бужська і Белза, особливості оборонних укріплень, час виникнення, стан дослідження, висвітлені у його статті⁶⁸

Проводяться розкопки і на території літописного Бужська. Матеріали досліджень опубліковані в статті П.Довганя⁶⁹.

Проте існує ряд городищ, які потребують більш детального вивчення. Про стан дослідження кожного окремо взятого городища більш детально буде йти мова в наступних розділах.

Однак розкрити історичний зміст городищ, встановити певні закономірності історичного розвитку населення даної території можна лише виділивши типи городищ, тобто класифікувавши їх за соціальними, економічними та оборонними функціями.

Різні дослідники пропонують свої системи класифікації городищ відповідно до соціального змісту. Розбіжності щодо типології городищ пояснюються насамперед тим, що відсутні єдині, загальноприйняті і найсуттєві критерії для їх соціальної диференціації. П.Раппопорт, наприклад, укріплені поселення поділяє на міста, феодальні та князівські замки і військові фортеці⁷⁰. В.Довженок розділяє укріплення поселення поділяє на міста, феодальні замки і сторожові фортеці⁷¹.

Більш аргументованою є типологія, розроблена Б.Тимощуком. на його думку слов’яно-руські городища VII-XII ст. можуть бути побудовані: 1) общинами, які мали свій апарат управління; 2) державою, яка поширювала свій вплив шляхом будівництва укріплень – опорних пунктів своєї влади на місцях; 3) великими земельними власниками, які будували свої укріплення – замки⁷². В результаті дослідником було виділено дві основні групи городищ: городища – общинні центри і городища – феодальні центри⁷³. Б.Тимощук чітко виділяє основні критерії для проведення даної класифікації. Найбільш надійними критеріями функціональної типологізації городищ, на його думку є: 1) система і конструкція оборонних ліній городищ; 2) характер забудови укріплених площадок городищ; 3) місце городища в системі навколишніх синхронних поселень⁷⁴.

Проте тут є свої труднощі. Більшість укріплених поселень функціонували довгий час, протягом якого система і конструкція їх оборонних ліній та характер забудови укріплених площадок змінювались. Таким чином, першою необхідною умовою типологізації городищ є хронологічне розчленування їх укріплень та інших споруд. Але більшість городищ досі на сьогодні не є чітко хронологічно розділені на окремі періоди. Крім того, збереженість основних елементів городищ неоднакова і їх типологічна схожість не завжди відповідає історичній дійсності. Нарешті, ще не вироблено єдиної методики дослідження городищ.частина археологів під час розкопок більше уваги приділяє укріпленим лініям, інші – характеру забудови укріплених площадок городищ. Повністю ж розкопані городища становлять одиниці. До того ж зв’язки городищ з навколишніми синхронними поселеннями часто взагалі залишаються поза увагою дослідників.