- •Прокаріотичні водорості
- •Відділ Синьозелені водорості - СуапорЬуТа
- •Відділ Жовтозелені або різноджгутикові водорості — ХаігіЬорЬуіа, Неіегосопїае
- •Відділ Бурі водорості - рЬаеорЬуІа
- •Клас феофіцієві - рЬаеорЬусеае Порядок ектокарпові - ЕсТосаграІся
- •Відділ Діатомові водорості - ВасШагіорІїуіа
- •Відділ Червоні водорості - ШіосІорЬуіа
- •Клас Улотриксові - іЛоігісЬорИусеае
- •Відділ Зелені водорості - Chlorophyta
Відділ Жовтозелені або різноджгутикові водорості — ХаігіЬорЬуіа, Неіегосопїае
Відділ нараховує біля 600 видів одноклітинних, багатоклітинних та неклітинних сифональних водоростей, що мешкають у прісних континентальних водоймах, грунтах та в аерофітоні. Більшість жовто- зелених водоростей - організми мікроскопічні, поширені майже виключно у прісних водоймах та грунтах.
Жовтозелені водорості мають хлорофіли а та с, каротиноїди та специфічні ксантофіли гетероксантин та вошеріоксантин, а також
ксантофіли лютеїнового ряду, зокрема неоксантин. В хлоропластах жовтозелених водоростей тилакоїди зібрані у групи по три. Продукт асиміляції — хризоламінарин, що завжди відкладається позапластидно, а при старінні у клітинах може накопичуватися олія.
Клітинні покриви у жовтозелених водоростей представлені пектиновою або целюлозно-пектиновою оболонкою. Клітинна оболонка може бути гладенькою або орнаментованою, суцільною або складатися з двох половинок, що насуваються одна на одну. У видів роду Уаискегіа оболонка, крім пектину, містить також мікрофібрили целюлози.
Особливістю ядра є те, що зовнішня мембрана ядерної оболонки переходить у зовнішню мембрану хлоропластної ендоплазматичної сітки. Мітоз закритий, центрами організації веретена є центріолі.
Кількість хлоропластів у клітині жовтозелених водоростей варіює у широких межах - від одного-десяти у кокоїдних та нитчастих форм до кількох тисяч у сифональних представників. Хлоропласти переважно займають пристінне положення. Хлоропластна оболонка має чотири мембрани.
Монадні стадії у жовтозелених водоростей представлені зооспорами та гаметами, на передньому кінці клітини або трохи збоку мають два джгутики нерівної довжини. Довший джгутик пірчастий, вкритий ретронемами. Короткий джгутик гладенький, звичайно виконує функцію керма.
Вакуолярний апарат представлений вакуолями з клітинним соком, що відмежовуються від цитоплазми мембраною - тонопластом. У монадннх стадій - зооспор та гамет - біля базальних тіл джгутиків, як правило, розташовуються дві скоротливі вакуолі.
Більшість жовтозелених водоростей є кокощними, нитчастими, гетеротрихальними або сифональними організмами.
Жовтозелені водорості, за винятком одного роду, розмножуються лише нестатевим шляхом: поділом клітин надвоє, фрагментацією таломів або колоній, апланоспорами, зооспорами або за допомогою акінет.
Статевий процес представлений лише оогамією і напевне відомий тільки у видів УаисНегіа. У цієї водорості життєвий цикл диплофазний, з гаметичною редукцією і без зміни поколінь.
Поділ на класи проводиться за типами морфологічної струкутри тіла, наявністю зооспор та статевого процесу, особливостями будови оболонок клітин (Хапііютопасіоріїусеае, ХапіЬоросіорІїусеае, ХапїЬосарзорЬусеае, Хапйюсоссоріїусеае, ХапіЬойусЬорІїусеае, Хаг.іЬозірЬопорЬусеае ).
Рід вошерія - Уаис/іегіа є характерним представником сифо- нальних водоростей. Таломи вошерії мають вигляд довгих сланких розгалужених трубок, які позбавлені поперечних перегородок і здатні до необмеженого росту. До грунту трубки прикріплюються за допомогою коротких розгалужених ризоїдів. Безпосередньо під клітинною оболонкою знаходиться велика кількість дрібних дископодібних хлоропластів, між хлоропластами та вакуолею - численні дрібні ядра.
Рис.
22.
УаисЬегіа:
А
— нитка з оогоніями та антеридіями;
Б
— зооспорангій із зооспорою;
В
- антеридій (зліва) та оогоній.
При нестатевому розмноженні в кожному зооспорангії утворюється лише одна гола зооспора.
Статеві органи - антеридії та оогонії - утворюються на одному й тому ж (в однодомних) або на різних (у дводомних) таломах як бічні інтеркалярні вирости. Після утворення перегородки у гаметангіях відбувається мейоз.
Оогонії вошерії яйцеподібні; в кожному оогонії утворюється по одній яйцеклітині. Антеридії мають вигляд трубчастих гачків. В кожному антеридії утворюється велика кількість сперматозоїдів. При статевому процесі сперматозоїди через розрив оболонки антеридія виходять у зовнішнє середовище, підпливають до оогонію. Далі один зі сперматозоїдів через тріщину в оболонці оогонію проникає до яйцеклітини і запліднює її. Зигота одягається товстою оболонкою і переходить в стан спокою. По завершенні періоду спокою зигота проростає у новий трубчастий сифональний талом.
Рід ботридіум - ВойуШит. У представників цього роду вегетативні клітини сферичні, можугь досягати 0.1 мм у діаметрі. У периферичному шарі цитоплазми розташовується багато дрібних пристінних
дископодібних хлоропластів, під ними - до кількох десятків дрібних ядер. Центр клітини зайнятий вакуолею з клітинним соком. При наявності крапельно-рідкої вологи водорість розмножується за допомогою численних зооспор. При відсутності води замість зооспор
утворюються
одноядерні апланоспори. Види цього роду
мешкають переважно у грунтах лісових
та тундрових фітоценозів, а також у
полярних та високогірних пустелях.
Рис. 23. Воїгусііит:
1 - зовнішній вигляд; 2 - зооспора.
Рід трибонема - ТгіЬопета відноситься до трихальних жовто-зелених водоростей. Таломи водорості мають вигляд простих нерозгалужених ниток, які на верхівках закінчуються "вилочками". Види роду поширені в прісних водоймах. Нитки трібонеми спочатку прикріплюються до субстрату' за допомогою базальної клітини. Після її відмирання нитки спливають на поверхню, переплітаються і утворюють м'яке світло-зелене жабуриння. Оболонка клітин трібонеми складається з двох однакових половинок, які краями накладаються одна на одну. При фрагментації нитки на верхівках дочірніх ниток залишаються характерні Н-подібні закінчення. Клітини трибонеми
одноядерні,
з коритоподібними або дископодібними
хлоропластами.
Крім фрагментації, водорість розмножується зооспорами та апланоспорами, несприятливі умови переносить у стані акінет. Зооспори у цього роду можуть утворюватись різними шляхами: з вегетативних клітин ниток, з апланоспор та з акінет.
Рис. 24. Tribonema viridis:
1 - частина нитки; 2 — вихід зооспор; З - будова оболонки
