103. Ідентифікація ризиків.

Ідентифікація ризиків - це дослідження, виявлення, опис, документування та групове обговорення ризиків до того, як вони стають проблемами та несприятливим чином впливають на діяльність підприємства.

   Цілями процесу ідентифікації ризиків повинно бути (1) виявлення та категоризація (систематизація) ризиків, які можуть несприятливо вплинути на процес та (2) документарне оформлення цих ризиків.

Процес ідентифікації ризиків варто розпочинати з дослідження ускладнень та проблемних питань, означених ініціаторами проекту. Першим кроком є дослідження документації.

Надалі здійснюється вибір підходу до ідентифікації ризиків може залежати від корпоративної культури, практики,  поширеної в конкретній галузі діяльності, або  пристосованості методу до специфіки конкретного підприємства. Моделі ідентифікації визначаються певними шаблонами або їх модифікаціями для виявлення джерел, проблем або випадків (ситуацій). В цілому, моделі ідентифікації: ризиків можна визначити наступними групами

-Ідентифікація, заснована на цілях. Компанії мають цілі, і будь-які ситуації які можуть загрожувати досягненню цих цілей (повністю або частково) визнаються ризиком.

-Ідентифікація, заснована на сценаріях. В процесі сценарного аналізу розробляються різноманітні сценарії, які можуть бути альтернативними шляхами досягнення поставлених цілей, або аналізом взаємодії окремих ресурсів (сил), наприклад, на ринку. Будь-який випадок, який зумовлює реалізацію сценарію небажаної альтернативи, ідентифікується як ризик.

-Ідентифікація, заснована на систематизації. Під систематизацією в даному випадку розуміється розподіл можливих джерел ризиків. Базуючись на систематизації та попередньому досвіді, виконується анкетування. Відповіді на питання сприяють виявленню ризиків.

-Загально-ризикова перевірка. В певних галузях діяльності існують переліки найбільш характерних відомих ризиків. Кожен з ризиків такого переліку може бути перевірено на відповідність конкретній ситуації.

-Діаграмування ризиків.  Цей метод поєднує зазначені підходи шляхом формування переліку джерел ризику, можливих загроз для цих джерел, факторів впливу, які можуть збільшити або зменшити ризик, та наслідків, яких бажано  уникнути. Створення матриці за цими напрямками дає можливість сформувати різноманітні припущення.

   В процесі ідентифікації важливим, на нашу думку, є пошук «реальних» ризиків. При цьому існує велика кількість способів одержання інформації. Найбільш поширені техніки ідентифікації  можна поєднати в наступні групи :

•1)    суб'єктивно-орієнтовані (анкетування, експертне опитування, Делфі) - визначення ризиків на підставі одноосібного і, подекуди, анонімного висловлення особистого бачення ситуації  фахівцями;

•2)    динамічні (мозковий штурм, малі (робочі) групи, ковзна Кроуфорда);

•3)    аналогові (переліки ризиків, шаблони (стандарти поведінки), питання-зачіпки, історична інформація) - передбачають визначення ризиків на підставі порівняння досліджуваної ситуації з аналогічними, здійснюваними в минулому, або беззаперечними фактами, характерними для галузі функціонування підприємства (або сфери реалізації проекту);

•4)    аналітичні (сценарне планування, результати ризик-орієнтованого аналізу) - дозволяють одержати відносно точний сценарій можливого розвитку подій та пов'язаних із ними/зумовлених ними ризиків.

   Більшість зазначених технік є взаємодоповнюючими та взаємопов'язаними.

Результатом ідентифікації ризиків, повинен стати реєстр ризиків, який міститиме перелік виявлених ризиків; потенційні реакції на них з боку підприємства; основні фактори, які зумовлюють виявлені ризики; та додаткові категорії, введені в процесі ідентифікації.