37. Стилі лідерства та кервництва

При авторитарному(диктаторському) стилі лідер володіє достатньою владою, щоб нав'язувати свою волю підлеглим і без коливань проводити в життя прийняті рішення, використовуючи адміністративні методи впливу на підлеглих. Тобто авторитарному стилю притаманна висока концентрація влади в руках керівника, причому він одноосібно розв'язує всі питання управління виробництвом, не враховуючи думки про це підлеглих, часто втручається в дії керівників нижчого ступеню, зв'язує їх ініціативу. При цьому стилі управління лідер користується серед підлеглих головним чином формальним авторитетом.

Демократичний стиль характеризується високим ступенем делегування повноважень. Підлеглі беруть активну участь у прийнятті рішень і користуються широкою свободою у виконанні завдань. Як правило, рішення приймається тільки після виявлення думки підлеглих, лідер охоче ділиться з ними владою, надає можливість проявити ініціативу, розвивати свої здібності. За таких умов лідер користується не тільки службовим, але і високим авторитетом у підлеглих, панує дух співробітництва і розвиваються управлінські навички у підлеглих.

При ліберальному стилі лідерства підлеглим надається велика самостійність в роботі, в прийнятті рішень, керівник дає лише загальні настанови і час від часу контролює діяльність виконавців. Цей стиль знаходить обмежене поширення, він властивий головним чином науковим установам.

Лідер повністю покладається на підлеглих і іноді дотримується позиції простого члена групи.

Але треба сказати, що названі стилі не охоплюють всю різноманітність стилів, які зустрічаються у практичній роботі.

40.Соціально психологічні характеритики малої групи

Соц.псих єдність групи відображає внутрішню і зовнішню силу тяжіння її членів один до одного,до групи як до окремого *рідного*їм соціуму. В основі цієї сили – соціальна,духовно-перцептивна,емоційна та вольова єдність,яка залежить від рівня розвитку СС.СОц-псих єдність групи- можна виразити через сукупність відносно статико динамічних елементів,що сприяє практичному розв’язанню її багатьох проблем.Саме на основі СП формується соц.- психолог єдність групи - *МИ – СУТНІСТЬ*В ній закріплюються групові інтереси й цінності орієнтації,солідарності,почуття дружби,поваги, довіри, тощо.

41.Групова динаміка. Механізми групової динаміки.

ГРУПОВА ДИНАМІКА - сукупність внутрігрупових соціально-психологічних процесів й явищ, що характеризують весь цикл життєдіяльності малої групи і його етапи — утворення, функціонування, розвиток, стагнацію, регрес, розпад, — називається Г. буд.

Термін Г. буд. використається:

для позначення напрямку у вивченні малих груп, заснованого на принципах гештальт-психологии;

для характеристики процесів, що відбуваються в групі в міру її розвитку й зміни;

для опису причинно-наслідкових зв’язків, що пояснюють ці явища;

для позначення сукупності методичних прийомів, використовуваних при вивченні соціальних установок і міжособистісних відносин у групі.

Механізми групової динаміки. Існує кілька підходів до опису психологічних особливостей взаємодії суб'єктів групи. Одну з таких моделей запропонували американські психологи М.Вудкок і Д.Френсіс. Їхнє представлення про основні етапи розвитку групи зводиться до наступного.

Перша стадія розвитку групи – "притирання". Члени групи придивляються один до одного. Визначається ступінь особистої зацікавленості в тім, щоб працювати в цій групі. Особисті почуття і переживання маскуються або ховаються.. Творча колективна робота фактично відсутня.

Друга стадія – "ближній бій". Це період боротьби і переворотів. Оцінюється внесок лідера. Утворюються клани й угруповання. Розбіжності виражаються більш відкрито. Особисті взаємини здобувають усе більше значення. Сильні і слабкі сторони окремих членів групи чітко виявляються.

Третя стадія – "експериментування". На цій стадії члени групи усвідомлюють свій потенціал, який у цілому зростає. Актуальною стає проблема ефективного використання здібностей і ресурсів групи. Виникає інтерес до того, як можна працювати краще. Методи роботи переглядаються. З'являється бажання експериментувати. Приймаються міри до реального підвищення ефективності роботи групи.

Четверта стадія – "ефективність". Група здобуває досвід успішного рішення проблем і використання ресурсів. Працівники переживають почуття гордості за свою приналежність до "команди-переможниці".

П'ята стадія – "зрілість". На цій стадії група функціонує як колектив, об’єднаний навколо реальних загальних цілей, у які зведені прагнення індивідуальні. Діють міцні зв'язки між членами групи. Людей оцінюють за достоїнствами, а не за їхніми претензіями. Розширюється делегування повноважень, і усе більше членів групи бере участь у плануванні і прийнятті рішень.