Питання 1: Суть управління і вимоги до нього

Авіаційні частини і підрозділи виконують різні бойові завдання, головною метою яких є нанесення супротивнику максимальних втрат, досягнення над ним перемоги з найменшими втратами та з найбільшою ефективністю. При цьому їх бойові дії являють собою єдиний процес двох взаємопов’язаних явищ: дії авіації по виконанню бойових завдань та діяльності командирів та штабів по керуванню авіаційними частинами, підрозділами та начальників служб по управлінню підрозділів забеспеченю. Ці явища тісно пов’язані й не можуть існувати окремо: дії апч без управління і, навпаки, управління без апч яки виконують бойові завдання.

Для того, щоб зрозуміти зміст 1-го питання м більш ретельно розглянемо:

1. Суть управління апч.

2. Мету управління.

3. Зміст управління.

4. Вимоги управління.

5. Форми управління.

6. Способи управління апч.

1.1 Суть управління авіаційними підрозділами і частинами

Управління апч - це цілеспрямована діяльність командирів та штабів, начальників служб з підтримання бойової та мобілізаційної готовності частин (підрозділів), підготовці їх до бойових дій та керування ними при виконанні поставлених завдань.

Виходячи з суті управління апч визначається мета управління

1.2 Мета управління – забезпечити ефективне використання наявних сил і засобів апч у конкретних умовах обстановки для вирішення поставлених завдань в обмежені терміни та з мінімальними втратами. Мета управління тісно пов’язана з ефективністю управління.

Ефективність управління – спроможність органів управління реалізовувати бойові можливості апч при рішенні поставлених завдань в ході бойових дій в конкретних умовах обстановки. Для оцінки ефективності управління використовуються визначені критерії(показники) по числовому значенню комірних судин о ступені використання бойових можливостей апч.

1.3 Зміст управління апч:

• безперервне отримання, збір, вивчення, відображення і аналіз даних обстановки;

• прийняття рішень;

• планування бойових дій;

• постановка та доведення завдань до підлеглих;

• організація взаємодії, управління та усіх видів забезпечення;

• безпосередня підготовкою частин і підрозділів до виконання бойових завдань;

• управління частинами і підрозділами у ході виконання завдань.

Основою управління є рішення командира.

1.4 Вимоги що до управління апч

У сучасній війні вся діяльність командирів та штабів по керуванню частинами і підрозділами повинна підпорядковуватись певним вимогам, у відповідності до яких управління авіацією у всіх ланках повинно бути:

1. стійким;

2. безперервним;

3. оперативним;

4. гнучким;

5. прихованим.

1. Стійкість управління полягає в умінні командирів і штабів виконувати свої функціональні обов’язки з управління апч в складній обстановці, яка швидко змінюється, а також при спільному впливі противника на пункти і засоби управління будь-якими видами ураження і електронного придушення.

Ця вимога випливає з того, що у теперишній час у евентуального противника є великі потенційні можливості по дезорганізації системи управління шляхом виведення з ладу КП та вузлів зв’язку звичайною і високоточною зброєю, а також використання засобів електронного придушення, що потребує забезпечення у необхідної стійкості та живучості управління.

Стійкістьуправління досягається дублюванням засобів і каналів зв’язку.

Наприклад, при веденні боєвих дій богато національними силами (БНС) в Перській затоці 1991 та 2003 роках проти Іраку по його системі управління було нанесено велика кількість авіаційних та ракетних ударів як керованими ракетами (КР) “Томахок” та протирадіолокаційними ракетами (ПРЛР) “Харм”. В результаті чого вся система управління утратила стійкість і можливість здійснювати управління військами

2.Безперервність управління полягає у постійному впливі з боку командира та штабу на хід виконання бойових завдань підлеглими у найскладнішій обстановці.

Безперервність управління досягається: високою надійністю і живучістю системи управління, підтримкою надійного зв’язку з старшим командиром, з підлеглими і взаємодіючими частинами, постійним наглядом за супротивником, своєчасним збиранням і обробкою інформації про обстановку.

3.Оперативність управління складається зі спроможності командирів штабів і інших органів управління проводити всі заходи по керуванню підлеглими у строки продиктовані обставинами.

Оперативність управління визначається:

1. швидкістю збору і обробки даних обстановки;

2. своєчасністю прийняття рішення і доведенням завдань;

3. організацією бойових дій за короткий термін.

Найбільш повно виконання вимог оперативності управління досягається широким використанням засобів механізації і автоматизації управління.

4.Гнучкість управління полягає в умінні командирів і штабів своєчасно вносити необхідні уточнення у раніше прийняті рішення і поставленні завдання підлеглим чи прийняти нове рішення в залежності від змін у обстановці.

5.Прихованість управління полягає у забезпеченні приховування від супротивника заходів по підготовці і веденню БД, забезпеченню раптовості нанесення ударів.

Прихованість управління достягається широким використанням:

• апаратури засекречування гарантованої і термінової стійкості;

• апаратури попереднього кодування;

• різноманітних документів прихованого управління військами.

5. Форми управління апч :

1. централізоване;

2. децентралізоване управління.

Управління авіаційними частинами та підрозділами з боку старших начальників здійснюється, як правило, централізовано і тільки в окремих випадках на означений термін може припускатися часткова децентралізація.

1. Централізоване управління є основною формою управління і передбачає особисте керівництво з боку старших керівників всією бойовою діяльністю підлеглих як у період підготовки до бойових дій, так і у ході виконання бойових завдань.

Централізація управління, тобто концентрація управління підлеглою авіацією у руках одного авіаційного керівника, не означає підміни дій підлеглих, а тим більш сковування їх ініціативи. Воно передбачає надання підлеглим великої ініціативи за змістом поставлених завдань.

2. Децентралізоване управління полягає в наданні підлеглим ініціативи по управлінні апч при підготовці та вході бойових дій