Висновки по першому питаню

Таким чином, аеродром - це комплекс спеціально підготовлених земельних ділянок, споруджень та обладнання, що забезпечують зліт, посадку, руління, розміщення та обслуговування літаків, вертольотів та інших ЛА і базування авіаційних частин та підрозділів. В залежності від роду авіації злітно-посадкових характаристик ЛА, що перебувають на озброєні ціх родів, умов ведення бойових дій аеродроми класифікуються за різними ознаками: за бойовим призначенням, відомчою належності, сткпенем обладнання, технчними характеристиками, типом покриття ЗПС, особливостями географічних умов розташування.

Питання 2: Вимоги до базування авіаційних підрозділів і частин на аеродромах

2.1 Визначення поняття базування авіації

Базування авіації – це розміщення авіаційних частин на аеродромах, яке забезпечує необхідні умови для підтримки постійної бойової готовності та ведення бойових дій.

2.2 Вимоги що до базування авіаційних підрозділів та частин

Базування бригади(ескадрильї) на цих аеродромах має забезпечити:

1. швидке приведення їх в бойову готовність;

2. розосереджене та укрите розміщення літаків (вертольотів) та швидке вирулювання їх для зльоту (підльоту);

3. можливість зльоту літаків при виході з строю ЗПС;

4. укрите розміщення особового складу, техніки, пунктів та засобів управління, запасів пального та боєприпасів;

5. зручність підвозу та зберігання матеріальних засобів;

6. гарні санітарно-епідеміологічні умови в районі аеродрому.

Таким чином, базування авіаційних частин, з одного боку має задовольняти вимогам високої бойової готовності, а з другого – забезпечувати живучість і боєздатність авіаційних частин в ході бойових дій в умовах нанесення противником ударів по аеродромам.

Бригада ТА (брТА) в мирний час дислокується на аеродромі постійного базування. За брТА закріплюються оперативні аеродроми (аеродроми розосередження). Аеродроми розосередження займаються авіаційними частинами за особливим розпорядженням в умовах реальної загрози розв’язання війни і можливого нанесення противником ударів по аеродрому постійного базування.

Для аеродромів розосередження можуть бути використані цивільні аеродроми, польові аеродроми та ділянки автострад.

У воєнний час авіаційній бригаді виділяється один-два основних аеродроми.

У ході бойових дій на певний проміжок часу можуть бути виділені такі аеродроми: запасний, маневру, взаємодії, підскоку, засади, дозаправки, а для транспортної та армійської авіації також навантаження(розвантаження) військ, техніки та матеріальних засобів. Після виділення бригади аеродромів розосередження з авіаційними частинами, дислокованими на них, складається план спільного використання аеродрому.

За правильну експлуатацію аеродрому відповідають командир авіаційної частини, яка базується на ньому. За підтримання аеродрому в постійній експлуатаційній готовності для забезпечення польотів авіаційною бригадою в мирний час та проведенні бойових дій, забезпечення підготовки ЛА для польотів відповідає командир батальйону аеродромно-технічного забезпечення.

Базування армійської авіації має свої особливості: в мирний час вертолітні бригади і ескадрильї базуються на аеродромах постійного базування.

При приведені військ в бойову готовність при реальній можливості розв’язання воєнних дій і в ході виконання бойових завдань вертолітній бригаді виділяється основний і запасний райони базування, вертолітній ескадрильї площадку базування.

Вертолітні полки в районах базування розташовуються поескадрильно на двох чотирьох майданчиках на відстані 10-15 км. одна від одної в смузі бойових дій загальновійськового з’єднання.

Крім того в смугах бойових дій мотопіхотних і танкових бригад першого ешелону військ противника створюються майданчики підскоку і організовуються засади на напрямках припустимого руху противника. Майданчики підскоку віддалені від лінії бойового зіткнення на 10-20 км., а засади від припустимого місця атаки цілей на 2-6 км.

Базування авіації здійснюється ешелонами. В оборонних операціях аеродроми базування авіації розташовуються більш глибоко в тилу, а у ході наступальних дій СВ аеродромі базування авіації можуть призначатися на 20-50км ближче від лінії бойового зіткнення ніж в обороні. Так, в обороні аеродрому і майданчики базування, як правило, призначаються: для армійської авіації не ближче 50км.; для винищувачів та літаків - штурмовиків не ближче 100-150 км.; розвідникам не ближче 150 км.; бомбардувальникам - не ближче 200 км. від лінії бойового зіткнення.

Частини транспортної авіації базуються на аеродромах, які знаходяться на більшій відстані від лінії бойового зіткнення(300-500км) з противником. Такі нормативні відстані базування різних родів авіації дозволяють забезпечити своєчасне виконання бойових завдань авіаційними підрозділами та частинами і створити мінімально можливу уразливість від засобів ураження, що застосовуються противником по аеродромам.

Для базування авіаційних з’єднань призначається аеродромний вузол, який включає основні аеродроми бригад і удавані аеродроми, зв’язані між собою лініями зв’язку та шляхами сполучення.

В реальних умовах бойових дій нормативні відстані та виділення основних аеродромів кожній бригаді може бути не завжди реалізоване. Все буде визначатися станом і наявності аеродромів, можливістю доставки на них матеріальних засобів та боєприпасів, природно-кліматичними умовами. Гостро постає питання відновлення аеродромів, будівництва польових аеродромів та площадок.

В теперішній час всі авіаційні частини базуються на постійних аеродромах, які дозволяють успішно виконувати з них бойові завдання початкового періоду війни.