2. Використання формул та функцій в електронних таблицях.

Введення формул:

За допомогою формул можна виконувати обчислення і аналіз даних робочого аркуша. У полі імені рядка формул представлена адреса або ім'я активної клітинки. Поле імені використовується також для привласнення імен діапазонам клітинок або для переходу до пойменованих діапазонів. Імена діапазонів знаходяться в списку, що відкривається клацанням миші на кнопці із стрілкою, розташованою праворуч від поля імені.

У полі імені можна вказати адресу клітинки (або діапазону клітинок) і швидко перейти до потрібної клітинки або виділити діапазон клітинок. У полі вмісту рядка формул відображує вміст активної клітинки. Введення вмісту клітинки виконується, як правило, безпосередньо в самомій клітинці. Після клацання мишею в рядку формул (у рядку формул буде представлений курсор введення) вміст клітинки може бути змінений і в рядку формул.

Як вміст клітинки, в якому поміщена формула, в полі вмісту рядка формул відображує формула, тоді як в самій клітинці представлений результат обчислення формули.

Формули практично завжди містять посилання на клітинки, вміст яких використовується в обчисленнях.

- Розмістіть курсор миші на клітинку, в якому ви хочете ввести формулу.

- Вкажіть як перший символ знак рівності.

- Введіть частину формули аж до позиції першого посилання. Формулу слід вводити з клавіатури як звичайний текст.

- Задайте посилання на потрібну клітинку або на діапазон клітинок. Посилання на клітинку може бути задана у формулі двома способами: клацанням на потрібній клітинці (метод вказівки) і введенням з клавіатури.

- Введіть частину формули, що залишилася. Завершіть введення формули натисненням клавіші [Enter]. У клітинці представлений результат обчислення формули. Саму формулу можна тепер побачити лише в рядку формул.

Задання посилання на клітинку методом вказівки

- Введіть частину формули аж до того місця, в якому має бути вказана заслання.

- Помістите курсор на клітинку, посилання на яку має бути вказане у формулі, скориставшись навігаційними клавішами або мишею.

У формулі, у клітинці і в рядку формул, представлено відносне посилання на виділену клітинку. Сама клітинка при цьому позначена в робочому аркуші штриховою рамкою, що біжить. У рядку стану при завданні посилання на клітинку методом вказівки відображатиметься повідомлення “Укажите”.

- В міру необхідності при введенні частини формули, що залишилася, задавайте посилання на клітинки/діапазони описаним способом. Завершіть введення формули натисненням клавіші “ Enter “. За допомогою миші задайте у формулі посилання на потрібну клітинку можна, виконавши на ній клацання. При вказівці клітинки, посилання на яку має бути представлене у формулі, натисненням клавіші [F4] можна перетворити відносне посилання на клітинку в абсолютне.

Вставка функції:

Для вставки функцій Excel надає в розпорядження користувача майстра функцій. Виконаєте команду Вставка – Функция, або клацніть на кнопці “Вставка функциї” на “Стандартная” панелі інструментів.

Excel запустить майстра функцій і на екрані буде відображене його перше діалогове вікно.

Рисунок 3 – Перше діалогове вікно майстра функцій

Виберіть у відповідних полях списку спочатку потрібну категорію, а потім – потрібну функцію. Функції в діалоговому вікні “Майстра функцій” розбиті на окремі категорії відповідно до призначення. Після вибору типа функції натискуйте кнопку “ОК”. На екран буде виведено друге вікно діалогу майстра функцій. Потрібно задати аргументи функції і натискувати кнопку “ОК”. Майстер функцій вставить функцію у клітинку.

Для більшості функцій слід задавати аргументи. Аргументи розміщують в круглі дужки. Окремі аргументи слід розділяти крапкою з комою. Майстер функцій буде автоматично запущений після виконання команди Вставка – Функция.

Якщо потрібна функція в списку відсутня, слід клацнути на елементі “Другие функции”. Майстер функцій розкриє перше зі своїх вікон і надасть вам можливість вибору з повного списку доступних функцій.