• ЗО % за межею бідності;

• 3 % представляють так зване соціальне „дно”.

Отже, для більш як третини олімпійських чемпіонів немає підстав бути в категорії щасливих громадян. Додаймо ще значну чисельнішу групу спортсменів, які не здобули олімпійських медалей і, значить, не отримали навіть моральної компенсації. Велика кількість молодих спортсменів, усвідомлюючи, що найвищі спортивні досягнення під-силу лише невеликій за чисельністю елітній групі, до яких вони себе не відносять, перестає займатися спортом. Таким чином, спорт із масового і демократичного перетворюється в елітний та мало чисельний.

Олімпійських рух сучасності, попри свій 100-літній вік, інтенсивно розвивається. Поки що нема підстав вважати, що він приближається до періоду застою чи занепаду. Але щоб цього не сталося, постійно потрібно розв'язати проблеми, які перед ним ставить життя.

Контрольні питання

1. Розкажіть про історію зародження та розвитку спорту і Олімпійській к

2. Коли і як було відновлено сучасний олімпійський рух?

3. Що таке МОК ? Коли він був утворений і в чому полягає його діяльність ?

4. Назвіть основні проблеми розвитку олімпійського руху.

Завдання для самостійної роботи

1. Складіть хронологію утворення міжнародних спортивних федерацій.

2. Складіть перелік видів спорту та видів програми, які вперше було включено до програми останніх літніх та зимових Олімпійських ігор.

10

Лекція № 5

ФІЗКУЛЬТУРНО-СПОРТИВНИЙ РУХ В УКРАЇНІ

План

1. Передумови зародження і розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні.

2. Традиції українського спорту.

3. Внесок українців в Олімпійський рух

4. Шляхи до олімпійського визнання.

5. Сучасні досягнення та проблеми українського спорту.

Література

1. Історико-педагогічні аспекти розвитку фізичної культури. - Тернопіль: Астон, 2001. - 400 с.

2. Герцик М.С., Вацеба О.М. Вступ до спеціальностей галузі „Фізичне виховання і спорт”: Підручник. - Харків: „ОВС”, 2005. - 240 с.

3. Деделюк Н.А., Цьос А.В. Традиції фізичного виховання в київській Русі. - Луцьк, 2004. - 192 с.

4. Зайдовий Ю. Історико-політичні та організаційні аспекти формування і розвитку Національних олімпійських структур в Україні та країнах Свропи. - Л.: Українські технології, 2004. - 176 с.

5. Золоті сторінки олімпійського спорту України /За ред. І.Н. Федоренка.

• К.: Олімпійська література, 2000. - 192 с.

6. Козій Ю.С. Організований спортивний рух в українській діаспорі США і Канади: Матеріали для лекцій фізичної культури. - Л., 2000. - 26 с.

7. Кулик Я.Л. та ін. Історія виникнення й розвитку фізичної культури та спорту на Україні. - Вінниця: Логос, 1997. - 133 с.

8. Кулик В.В. Від всеобучу до світових рекордів. - К.: Здоров’я, 1971.

• 183 с.

9. Національна доктрина розвитку фізичної культури і спорту. - К., 2004.

• 16 с.

10.Олійник М.О. Організаційні аспекти управління фізичною культурою і

спортом в Україні. - Харків: ХДАФК, 2003. - 172 с.

1. Передумови зародження і розвитку фізкультурно-спортивного руху в Україні.

Конкретних історичних відомостей про первісне формування та розвиток фізичної культури на теорії України маємо обмаль. Можна лише здогадуватися, що в змагальному русі розвитку праукраїнської культури розвивалися і елементи тілесної культури з ознаками змагальності. Оскільки така багата культура, як Трипільська (4-2 тис. Р. до н.е.), чи культура Скіфского царства (6-4 ст. до н.е.) не могли обходитися без системи фізичного виховання. Проте більш-менш доказові свідчення розвитку фізичної культури маємо вже з часів грецької колонізації Північного Причномор’я. Археологами тут, як і повсюдно на узбережжі Чорного моря, виявлено спеціально спороджені арени, призначення яких - проведення атлетичних змагань, подібних до античних Олімпійських ігор.

Відтак, у період Київської Русі сформувалася своєрідна система військово-фізичної підготовки, яка проводилася в сім’ї, у військових і освітніх закладах при монастирях. У системі військово-фізичної підготовки використовувалися національно-своєрідні засоби вишколу з використанням іноземних звпозичень. У київській Русі не просто панував культ сили, але й поширювалися прообрази багатьох видів спорту: кінного спорту, стрільби із луку, боротьби навкулачки, бігу, стрибків, метань, плавання, веслування. Поєдинки були визнаним видом методом вирішення військових та правових конфліктів.

2