4.2. Заходи охорони, що здійснюються персоналом охорони

1. Контроль за проходженням на об’єкт охорони, пересуванням його територією, а також залишенням його особами, переміщенням предметів відповідно до порядку, установленого володільцем майна, що охороняється (далі – володілець), з урахуванням вимог чинного законодавства, у тому числі шляхом:

• застосування пропускного та внутрішньооб’єктового пропускного режиму;

• використання технічних засобів охоронного призначення (систем і технічних засобів охоронної сигналізації, теле-, відеоспостереження, контролювання доступу) відповідно до їх технічних характеристик і цільового призначення, у тому числі централізованого спостереження за роботою технічних засобів охоронного призначення, установлених на об'єктах;

• використання службових собак.

2. Фізична охорона – безпосередні дії (заходи оперативного реагування) персоналу охорони, спрямовані на виявлення, запобігання та припинення:

• несанкціонованих володільцем проникнень на об’єкт охорони;

• перебування осіб, яким володілець не надав відповідних повноважень, на об'єкті охорони;

• протиправного заволодіння майном на об’єкті охорони шляхом крадіжки, грабежу, розбійного нападу, шахрайства тощо;

• протиправного використання майна на об’єкті охорони особами, яким володілець не надав відповідних повноважень;

• заподіяння володільцю збитків шляхом умисного пошкодження або знищення його майна, протиправних посягань на особисту безпеку фізичних осіб, їх недоторканність;

• заподіяння майнової шкоди володільцю, ушкодження здоров’я фізичної особи шляхом очевидних порушень техніки безпеки, належних умов зберігання майна або внаслідок стихійного лиха, аварій, катастроф та інших надзвичайних подій за відсутності протиправних дій щодо об’єктів охорони.

3. Оперативне реагування – негайні, починаючи з мінімально необхідних, дії персоналу охорони, у тому числі за повідомленням третіх осіб, за фактами протиправних дій щодо об'єктів охорони, або на події та обставини, що завдають (можуть завдати) майнову шкоду володільцям, а також створюють очевидну загрозу особистій безпеці фізичних осіб, персоналу об’єкта охорони, іншим громадянам та персоналу охорони, з визначення конкретного місця можливого вчинення правопорушення чи виникнення небезпечних обставин, їх індивідуалізації, локалізації, а в разі потреби – нейтралізації, у тому числі припинення протиправних дій або інших згубних для майна та/або фізичних осіб наслідків.

4.3. Безпека біометричних систем контролю доступу

Сканування відбитків пальців використовується у широкому ряді програм – наприклад, при обліку робочого часу, в електронних дверних замках, для ідентифікації персоналу або клієнтів, при обслуговуванні в їдальнях, для доступу до комп’ютерів і в смарт-картах для роздрібної торгівлі, в різноманітних системах контролю доступу. Користуючись цими додатками, людина повинна розуміти, яким чином система виробляє ідентифікацію і що відбувається з відбитком пальця після того, як він надходить в систему.

Дуже багато плутанини виникає в розумінні щодо того, що за алгоритм порівняння застосовується в програмному забезпеченні для біометричного аналізу і як саме він застосовується. Тобто при обробці сканованого зображення використовується алгоритм виділення унікальних для даного відбитка точок. У залежності від координат цих точок система створює якийсь набір чисел – шаблон біометричної ідентичності, що присвоюється даному відбитку і тільки йому.

Необхідно пам’ятати, що за створеним і збереженим у системі контролю доступу біометричним шаблоном неможливо відтворити початковий відбиток пальця. Іншими словами, алгоритм виділення шаблону ідентичності з відбитка пальця працює лише в одну сторону. Крім перерахованих заходів захисту, всі дані біометричних систем контролю доступу зашифровуються з використанням алгоритму AES, що використовується для шифрування документів суворої секретності в практиці урядових організацій та Агентства національної безпеки США.

У ході обробки біометричних даних ризик крадіжки ідентичності або загрози безпеки істотно зменшений, якщо зовсім не виключений шляхом застосування унікального алгоритму замість зберігання зображень і шифрування даних. Навіть якщо хтось вдерся до системи з метою перехоплення даних про ідентичність, він знайде в ній лише даремні ланцюжки цифр, оскільки в системах такого роду ніколи не зберігається графічна інформація про відбитки пальців.