5. Масова культура - срс
Масова культура – поняття, що характеризує особливості виробництва культурних цінностей у сучасному індустріальному суспільстві. Синонімами виступають терміни: поп-культура, індустрія розваг, споживацька, комерційна культура. Масова культура – різновид культури, що орієнтує розповсюджувані нею духовні та матеріальні цінності (за допомогою ЗМІ) на усереднений рівень розвитку масових споживачів. Як термін “масова культура” введена М. Ґоркґаймером.
Поняття “масова культура” відбиває суттєві зрушення у механізмі сучасної культури: розвиток засобів масової комунікації (радіо, кіно, телебачення, газета, журнал, грамплатівка, магнітофон, відеомагнітофон); становлення індустріально-комерційного типу виробництва і розподіл стандартизованих духовних благ; відносна демократизація культури і підняття рівня освіченості мас; збільшення часу дозвілля і витрат на дозвілля в бюджеті сім’ї. Все перелічене перетворює культуру в галузь економіки, обертаючи її на масову культуру.
Роком народження масової культури можна вважати 1870, коли у Великобританії був прийнятий закон про обов’язкову грамотність. Усім став приступний головний жанр художньої творчості XIX ст. – роман. Друга віха – 1895 р. У цей рік був винайдений кінематограф, не потребуючий навіть елементарної грамотності для сприйняття інформації в картинках. Третя віха – легка музика. Магнітофон і телебачення ще більше посилили позиції масової культури.
Механізм поширення масової культури напряму пов’язаний з ринком. Її продукція призначена для вжитку масами. Це мистецтво для кожного, й воно повинно враховувати його смаки і вимоги. Кожен, хто платить, “замовляє свою музику”. Мистецтво полює на підлітка, домогосподарку, робітника, спортсмена тощо.
Масова культура – це певна частина культури. І достоїнство її творів міститься не в тому, що вони демократичні, усім зрозумілі, а в тому, що вони ґрунтуються на архетипах, тобто несвідомій формі сприйняття фундаментальних структур повсякденного життя: любові, насильства, праці, щастя тощо. До таких архетипів відноситься несвідомий інтерес усіх людей до еротики і насильства. І в будь-якому суспільстві подібний інтерес шукає шляхів для задоволення. Це побутовий інтерес, і він складає базу успіхові масової культури, її творів.
Катастрофічним слідством масової культури є зведення творчої діяльності людини до елементарного акту бездумного споживання. Висока культура потребує високого інтелектуального напруження. І зустріч з “Моною Лізою” у виставочному залі не ідентична зустрічі з нею на коробці сірників чи на майці. Осмислення проблеми масової культури було розпочато книгами О. Шпенглера “Присмерк Європи”, А. Швейцера “Культура і етика”, Х. Ортеги-і-Гассета “Повстання мас”, Є. Фромма “Мати чи бути”, де масова культура осмислюється як останній вираз духовної несвободи, засіб відчуждення й утиску людської особистості.
Масова культура може вбирати в себе і переробляти найрізноманітніші явища. Наприклад, рух “хіппі”, що склався як рух соціального протесту, досить швидко був увібраний масовою культурою. Або більш вузький приклад: в 1968 р. в Парижі, після великих студентських хвилювань, у продажі з'явилися прикраси у вигляді пластмасових “булижників”. У сувеніри перетворилися уламки зруйнованої в 1989 р. Берлінської стіни. Справжнє шоу було влаштоване літом 1999 р. з останнього в ХХ ст. сонячного затемнення.
Д/з: