1.2 Головні визначення бжд

Безпека – 1) Гарантована конституційними, законодавчими і практичними заходами забезпеченість і захищеність життєво важливих інтересів об’єкта від зовнішніх і внутрішніх загроз [4].

2) Стан захищеності людини, суспільства й держави від зовнішніх і внутрішніх з небезпек і загроз, який ґрунтується на діяльності людей, суспільства, держави, світового співтовариства щодо вивчення, виявлення, ідентифікації та аутентифікації, запобігання небезпекам і загрозам та усунення їх, мінімізації негативних наслідків, здатних зашкодити фундаментальним цінностям антропосоціокультурного середовища, стійкому розвиткові системи безпеки.

3) Згідно з ДСТУ 2293 – 99 «безпека» - це стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Загроза – 1) Сукупність причин та умов, які створюють небезпеку нереалізації інтересів об’єкта.

2) Існування або можливість виникнення ситуації, за якої формуються передумови протидії забезпечення безпеки; вона обмежується діями, які підкріплюють, але не переростають у діяльність, безпосередньо спрямовану на її здійснення.

Небезпека – явища, процеси, об’єкти, здатні за певних умов завдати шкоду здоров’ю людини , тобто спричинити небажані наслідки. Небезпека – це наслідок дії окремих чинників на людину. Розрізняють уражаючі, небезпечні та шкідливі чинники. Уражаючі чинники можуть привести до загибелі людини. Небезпеки життєдіяльності – природна, техногенна, антропогенна, соціальна, криміногенна, екологічні та ін.

Надзвичайна ситуація – подія, за якої відбувається порушення нормальних умов життя і діяльності людини, і яка може привести або призводити до її загибелі та/або до значних матеріальних втрат [4].

Надзвичайна ситуація (НС) – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншими чинниками, що призвели (можуть привести) до загибелі людей, тварин і рослин, значних матеріальних збитків та/або завдати шкоди довкіллю [5].

Ризик – це ступінь ймовірності певної негативної події, яка може відбутися в певний час або за певних обставин на території об’єкта підвищеної небезпеки або за його межами [6].

Безпека людини – це складова характеристики стратегічного напряму розвитку людства, визначеного ООН як «сталий людський розвиток».

Суспільна безпека – це повна система суспільних відносин, що забезпечує запобігання й усунення загальної небезпеки насильницького заподіяння шкоди законним інтересам, гарантуючи їхню стабільність, непорушність і надійність.

Національна безпека – це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадян суспільства та держави, за якої забезпечується сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам.

Суттєвий внесок в теорію безпеки внесли:

1. Відомий філософ і лікар Парацельс (1493 – 1541 рр.), який вивчав небезпеки, пов’язані з гірничорудною справою. Він першим висловив принцип нормування (принцип Парацельса) – «Усе є отрута і усе є ліки – все залежить від їх дози, норми.»

2. Німецький лікар і металург Георгій Агрикола (1494 - 1555) виклав питання охорони праці у своїй роботі «Про гірничу справу».

3. М.В. Ломоносов (1711- 1765), який написав основні роботи з безпеки праці у гірничорудній справі.

4. Академік М.Д. Зелінський у 1915 р. розробив протигаз, який майже без принципових змін використовується досі.

Сьогодні активно функціонує в Україні Міжнародна академія з Безпеки Життєдіяльності та Міжнародна академія культури безпеки, екології та здоров’я, співробітники якої досліджують наукові проблеми в галузі Безпеки Життєдіяльності, екології, освіти, за результатами яких проводяться конференції, симпозіуми, конгреси.