2.1.3. Козуля європейська
Козуля європейська - найбільш розповсюджений і найчисельний вид родини оленячих в усіх районах області, є важливим об'єктом розведення в лісовому господарстві. З усіх диких копитних цей вид краще, ніж інші, пристосувався в окультурених лісових екосистемах. Основними факторами, які впливають на розподіл цих копитних у межах області, є харчові умови, глибина і характер снігового покриву, місце укриття, пряме винищення людиною, витіснення у зв'язку з випасом худоби. Поширюється козуля переважно в острівних лісах, невеликих урочищах, гаях, узліссях. Кормові умови та місця укриття у цьому випадку становлять єдине ціле. У зв'язку з цим розрізняють два екотипи європейської козулі - лісопольовий та лучнопольовий. Козулі другого екотипу весь час знаходяться серед сільськогосподарських угідь.
Козуля європейська
Однорічні козулі потребують близько 1 кг корму, 2 - 3 річні - 1,9 і старше 3 років -2.4 кг. Маса добового раціону козулі становить близько 8% її живої маси.
Добова потреба однієї козулі у рослинних кормах становить у середньому 1,7 кг сирої маси. Зимою вона поїдає деревно-чагарникові рослини у вигляді тоненьких гілочок діаметр 1 - 4 мм), бруньок хвойних і листяних дерев (близько 20 видів), маленьких шпильок сосни і смереки. З однієї рослини вона бере в середньому 2,2 - 10,3 поїдів масою 1.1 - 10,3 г. Із кормових рослин у її раціоні переважають крушина, верба, бересклет. Протягом вегетаційного періоду, крім деревно-чагарникових кормів, ці тварини поїдають близько 150 видів трав'янистих рослин.
Розмножується козуля раз у рік - у травні, народжує 1 - 3 козуленят, які стають статевозрілими у 2-річному віці. Парування відбувається у вересні - жовтні. Вагітність триває 276 - 290 діб. Майже в усіх мисливських районах у виплодах переважають 2-е козуленят. Плодючість залежить від вікової та статевої популяційної структури. У молодих і старих - один, у середньовікових - три. У районах Полісся і Лісостепу серед козуль 2-3- річного віку, де на одного самця припадає до 2 і більше самок. В окремі роки ці показники можуть змінюватися в менший чи в більший бік.
На чисельність козулі впливає (розташовано за значимістю) браконьєрство, вовки, бездомні собаки, сільськогосподарські машини і механізми (гине в основному молодняк), хімікати, дорожній транспорт, несприятливі погодні умови, хвороби та інші причини.
Щорічний приріст популяції козулі становить зараз близько 20%. Однак він може бути вищий, якщо раціонально вести мисливське господарство: враховувати і керувати структурою популяції, звести до мінімуму вплив на чисельність зазначених вище негативних факторів тощо.
2.2. Родина Свинячі. Свиня дика.
Свиня дика - поширена в усіх лісових масивах. Улюбленим біотопом дикої свині є дубово-букові, вільхові та букові ліси. У цих місцях звірі знаходять найбільше корму і затишне сховище. Денні лігва вони влаштовують у густих соснових насадженнях та перезволожених лісах, лісах, молодих насадженнях дуба, в глухих заростях очерету серед боліт або у чагарниках серед орних полів та сінокісних лук.
Свиня дика
У літку дика свиня тримається лісових галявин, вирубок, зріджених ділянок лісу з багатою трав'янистою рослинністю. Інтенсивно риє грунт, живлячись крохмалистими цибулинами, кореневищами, бульбами, корінцями різних рослин, дощовими черв'яками, молюсками, лялечками комах та іншими компонентами ґрунтової фауни. У другій половині літа починає відвідувати посіви культурних рослин (картопля, овес, кукурудза). Коли випадає сніг, стадність дикої свині зростає, а кормові добові індивідуальні ділянки зменшуються до 1 - 2 км2. Таким чином, свиня активна протягом цілого року, переважно у нічний час, тримається певних місць у межах 10-15 км. Гін починається з першої декади листопада і триває до кінця грудня, рідко затягається до 10 січня. У дорослих самців-сікачів добре розвинутий калкан, або тук. Це - сполучнотканинне утворення завтовшки 3 см, що залягає під шкірою з двох боків - від лопаток до останнього ребра. Калкан служить для захисту від поранення іклами під час боїв між самцями-суперниками. Коли гін закінчується, сікачі втрачають до 1/5 своєї маси. Вагітність триває 115 - 120 діб. Перед опоросом свиня робить велике кубло з дрібного галуззя та сухого листя, в якому і проходять пологи. Молодь з'являється у березні - травні. У виплоді в середньому 6 смугастих поросят. Виплоди з 1 - 3 поросят бувають рідко, переважно у молодих самок, найчастіше зустрічаються помети з 5 -7 поросят.
Співвідношення статей у свині дикої змінюється залежно від віку та буває різним. На Житомирщині серед дорослих свиней переважають особини віком 3-5 років (за даними М.П. Рудишина та ін. 1987), - 68,1%, 1 - 2-річні тварини становлять 24,2%, а тварини віком 6 і більше років - усього 7,7%. У 1 - 2-річних особин співвідношення статей близьке 1:1, у той час як у 3 - 5 річних переважають самки, а в 6-річних і старших віком особин у більшості випадків домінують самці.
Як показав аналіз ліцензій, найбільше дику свиню добувають у віці 3-5 років самців - 86,7%, самок - 77,8%), тобто таких що мають вирішальне значення для відтворення популяції. Такий стан, коли при використанні фауни не враховується структура популяції, не сприяє росту чисельності поголів'я.
Від різних абіотичних, біотичних і антропогенних факторів гине в середньому 67,9% цьоголіток та інших особин, тобто приріст на кінець року становить 32,1% загального складу популяції. Крім того, свиня дика реагує на зміну кормових і захисних умов, а тому мігрує з одних угідь в інші, що призводить до різких коливань чисельності даного виду. Тривалість життя свині дикої - до 20 років.