39.Преимущества и недостатки трохоидных гидромашин.

Менша маса

Через відсутність необхідності в поршнях, шатунах і коленвале основний блок роторного двигуна має менші розміри та масу при кращих динамічних характеристиках і керованості.

Менші розміри

Роторний двигун істотно менше традиційного двигуна такої ж потужності. Невеликі розміри роторного двигуна вигідні не тільки тим, що зменшують масу - вони також поліпшують керованість, полегшують оптимальне розташування трансмісії та дозволяють зробити автомобіль більше просторим для водія та пасажирів.

Менший рівень вібрації

Всі частини роторного двигуна безупинно обертаються в одному напрямку, а не змінюють напрямок свого руху так, як поршні звичайного двигуна. Роторні двигуни внутрішньо збалансовані, що знижує рівень вібрації.

Більше висока потужність

Роторний двигун видає потужність більш рівномірно і плавно. З кожним повним обертом ротора вихідний вал обертається тричі. Кожне окреме згоряння відбувається протягом 90-градусної фази обертання ротора, тобто протягом 270-градусної фази обертання вихідного вала. Це значить, що однороторний двигун видає потужність протягом трьох чвертей кожного оберту вихідного вала. Урахуйте, що одноциліндровий поршневий двигун видає потужність тільки протягом однієї чверті кожного оберту вихідного вала.

Більше висока надійність

Роторний двигун має менша кількість частин, що рухаються, у порівнянні з аналогічним чотиритактним поршневим двигуном. Двороторний двигун має три основні частини, що рухаються: два ротори і вихідний вал. Навіть найпростіший чотирициліндровий поршневий двигун має як мінімум 40 частин, що рухаються, включаючи поршні, шатуни, распредвал, клапани, пружини клапанів, качалки, ремінь ГРМ, розподільні шестірні й коленвал.

Роторно-поршневий двигун нескладний конструктивно, і, завдяки простоті свого пристрою і помітно меншому числу деталей, чим у звичайного ДВС легкий, компактний. Але високі вимоги до точності виконання деталей роблять його складним не тільки в ремонті, але у виробництві. Його виробництво вимагає окремих високоточних верстатів здатних переміщати різець по эпитрохоидальної поверхні ціліндра.

Але основною проблемою ванкеля є його низька економічність і схильність до перегріву. Обоє ці явища власне кажучи дві сторони однієї медалі, а саме геометрії камери згоряння.На малюнку видно, що камера має лінзоподібну форму, тобто при маленькому обьеме в неї більша площа. При згорянні робочої суміші основні втрати енергії йдуть через випромінювання (з курсу статистичної фізики відомо, що інтенсивність випромінювання пропорційна четвертого ступеня температури, у такий спосіб ідеальна форма камери згоряння - сферична). Промениста енергія даремно залишає камеру згоряння і приводить до перегріву робочого циліндра. Ці втрати не тільки знижують ефективність перетворення хімічної енергії в механічну, але й викликають проблеми із запаленням робочої суміші

Второю проблемою, по праву, уважаються ущільнювачі. Площа плями контакту дуже невелика, а перепад тиску дуже високий. Наслідком цього, нерозв'язного для ванкеля, протиріччя, є високі витоки між окремими камерами, і як наслідок падіння КПД і екологічні проблеми.

При всіх перевагах (надійність, простота пристрою, компакность ремонтопридатність), явним недоліком двигуна Ванкеля є трохи менша економічність у порівнянні зі звичайними ДВС.