6) Учбова діяльність і розумовий розвиток підлітка.

Одним із основних видів діяльності підлітка залишається навчання. Він віддає перевагу тим видам навчальної діяльності, які, за його переконанням, роблять його дорослим у власних очах і значущих для нього інших. Найчастіше його приваблює самостійна робота на уроці, складний навчальний матеріал, можливість самостійно організувати свою пізнавальну діяльність за межами школи. Але дуже часто підліткові не вдається реалізувати нові форми навчальної діяльності, оскільки він ще не володіє способами їх виконання. Саме в цьому йому має допомогти педагог.

У більшості підлітків, як правило, знижується інтерес до навчання, а школа перестає бути для них центром особистісного ( морального, духовного) життя. Здебільшого це спричинено:

1. Не сформованістю навчальної діяльності у молодшому шкільному віці;

2. Тим, що школа не дає змоги задовольнити найактуальнішу потребу підлітка – потребу у самоствердженні.

Безумовно, інтерес до навчального предмету здебільшого пов’язаний з якістю викладання, з особистістю вчителя-предметника. Успіх або неуспіх у навчанні також впливає на формування відношення до навчального предмету.

Важливим стимулом до навчання є домагання на визнання серед однолітків. Високий статус може бути досягнутий з допомогою хороших знань: при цьому для підлітка велике значення має оцінка. Висока оцінка дає можливість підтвердити свої здібності. Співпадіння оцінки і самооцінки важливе для емоційного благополуччя підлітка.

У підлітковому віці розширюється зміст навчання, оскільки набуття знань нерідко виходить за межі школи, навчальних програм і здійснюється самостійно і цілеспрямовано.

У багатьох учнів з’являється усвідомлений інтерес до певних навчальних предметів і відповідних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту. У деяких підлітків обсяг знань з однієї чи кількох галузей може набагато перевищувати вікову норму. Саме у цьому віці з’являються нові мотиви навчання, пов’язанні з формуванням ідеалу, життєвої перспективи, професійних намірів. Далекі і близькі цілі організовують і скеровують самостійну діяльність підлітка. Якщо ж в системі особистісних цінностей набуття знань не є суттєвим, навчання в школі може стати для підлітка формальною діяльністю, нецікавою, рутинною працею. І вчитиметься він лише заради оцінки.

На підлітковий вік припадає активний пізнавальний розвиток особитості. Важливим психічним новоутворенням підліткового віку є розвиток довільності всіх психічних процесів, що дає підлітку можливість самостійно, цілеспрямовано організовувати свою пізнавальну діяльність.

Увага підлітка розвивається у зв’язку з формуванням у нього умінь вчитися і працювати, стаючи водночас одним з їх компонентів. Виробляються вміння свідомо спрямовувати свою увагу на певні об’єкти тривалий час, на них зосереджуватися, переборювати відволікання, переключати увагу на нові завдання і розподіляти її. Пов’язана такі зміни перш за все з розвитком мислення.

Зростає обсяг уваги, концентрація і стійкість. Водночас підліткові ще важко керувати увагою в умовах підвищених вимог до себе, що зумовлено певною імпульсивністю. Підліток може зосереджуватися не тільки на наочних об’єктах, а й даних уявно, в думках.

Увага стає більш контрольованою, зростають елементи самоконтролю і саморегуляції. Активно розвивається після довільна увага.

Удосконалення чутливості відчуттів знаходить своє відображення у повноті об’єктів, спрямованих насамперед на з’ясування внутрішніх властивостей цих об’єктів. Інтелектуалізація процесів сприймання – необхідна умова успішного засвоєння навчального матеріалу. Сприймання стає все більше планомірним і послідовним.

Зростає обсяг пам’яті не тільки за рахунок кращого (механічного) запам’ятовування, стільки за рахунок логічного його осмислювання. Швидко формуються смислова логічна пам’ять. Відбувається інтелектуалізація пам’яті. Школярі застосовують прийоми опосередкованого запам’ятовування. Число таких прийомів збільшується, а їх використання стає усвідомленішим і цілеспрямованішим.

Зміни в інтелектуальній сфері виражаються передусім у розвитку абстрактного мислення, у формуванні понятійного мислення. Підліток уже здатний виробляти гіпотетично-дедуктивні судження (здатність міркувати на основі висунутих гіпотез). Розвивається здатність до розв’язання задач в думках, на основі певних припущень. Це дозволяє підлітку аналізувати абстрактні ідеї. Проявляється рефлексивний характер мислення, інтенсивно розвивається теоретичне, творче мислення. Специфікою цього рівня мислення є й те, що йог предметом стає не лише розв’язання зовнішніх задач, а й сам процес мислення (рефлексивне мислення).

Зв’язок уяви з теоретичним мисленням сприяє розвитку творчості. Діти починають писати вірші, музику, створюють різні моделі.Розширюються способи утворення образів уяви. Важливою формою уяви стає мрія, яка творить образи бажаного майбутнього. Основним у цьому віці є вдосконалення мовлення як засобу спілкування. Мовлення стає контекстним, все менше пов’язаним з конкретною ситуацією, хоч елементи ситуативності ще зберігаються.

Детально особливості мовлення підлітків розглядає В.С. Мухіна

(с. 379-383), в тому числі підліткову мовленнєву культуру.