1. Статистичні

• Аутентифікація за відбитками пальців. Ідентифікація за відбитками

пальців - найпоширеніша біометрична технологія аутентифікації користувачів. Метод використовує унікальність малюнка папілярних узорів на пальцях людей. Відбиток, отриманий за допомогою сканера, перетворюється в цифровий код, а потім порівнюється з раніше введеними наборами еталонів. Переваги використання аутентифікації за відбитками пальців - легкість у використанні, зручність і надійність. Універсальність цієї технології дозволяє застосовувати її в будь-яких сферах і для вирішення будь-яких і найрізноманітніших завдань, де необхідна достовірна і досить точна ідентифікація користувачів. Для отримання відомостей про відбитки пальців застосовуються спеціальні сканери. Щоб отримати чітке електронне подання відбитків пальців, використовують досить специфічні методи, так як відбиток пальця занадто малий, і дуже важко отримати добре помітні папілярні візерунки.

• Аутентифікація за райдужною оболонкою ока. Дана технологія

біометричної аутентифікації особистості використовує унікальність ознак та особливостей райдужної оболонки людського ока. Райдужна оболонка - тонка рухлива діафрагма очі у хребетних з отвором (зіницею) в центрі; розташована за рогівкою, між передньою і задньою камерами ока, перед кришталиком. Райдужна оболонка утворюється ще до народження людини, і не змінюється протягом всієї жізні.Радужная оболонка по текстурі нагадує мережу з великою кількістю оточуючих кіл і малюнків, які можуть бути виміряні комп'ютером, малюнок райдужної оболонки дуже складний, це дозволяє відібрати близько 200 точок, за допомогою яких забезпечується високий ступінь надійності аутентифікації. Для порівняння, кращі системи ідентифікації за відбитками пальців використовують 60-70 точок.

• Аутентифікація по сітківці ока. Метод аутентифікації по сітківці ока

отримав практичне застосування приблизно в середині 50-х років минулого століття. Саме тоді була встановлена ​​унікальність малюнка кровоносних судин очного дна (навіть у близнюків дані малюнки не збігаються). Для сканування сітківки використовується інфрачервоне випромінювання низької інтенсивності, спрямоване через зіницю до кровоносних судин на задній стінці ока. З отриманого сигналу виділяється кілька сотень особливих точок, інформація про яких зберігається в шаблоні. До недоліків подібних систем слід в першу чергу віднести психологічний фактор: не всякому людині приємно дивитися в незрозуміле темний отвір, де щось світить в око. До того ж, подібні системи потребують чіткого зображення і, як правило, чутливі до неправильної орієнтації сітківки. Тому потрібно дивитися дуже акуратно, а наявність деяких захворювань (наприклад, катаракти) може перешкоджати використанню даного методу. Сканери для сітківки ока набули великого поширення для доступу до надсекретних об'єктів, оскільки забезпечують одну з найнижчих ймовірностей помилки першого роду (відмова в доступі для зареєстрованого користувача) і майже нульовий відсоток помилок другого роду.

• Аутентифікація з геометрії особи. Біометрична аутентифікація людини з

геометрії особи досить поширений спосіб ідентифікації і аутентифікації. Технічна реалізація являє собою складну математичну задачу. Широке використання мультимедійних технологій, за допомогою яких можна побачити достатню кількість відеокамер на вокзалах, аеропортах, площах, вулицях, дорогах та інших місцях скупчення людей, стало вирішальним у розвитку цього напрямку. Для побудови тривимірної моделі людського обличчя, виділяють контури очей, брів, губ, носа, і інших різних елементів особи, потім обчислюють відстань між ними, і за допомогою нього будують тривимірну модель. Для визначення унікального шаблону, відповідного певній людині, потрібно від 12 до 40 характерних елементів. Шаблон повинен враховувати безліч варіацій зображення на випадки повороту особи, нахилу, зміни освітленості, зміни виразу. Діапазон таких варіантів варіюється в залежності від цілей застосування даного способу (для ідентифікації, аутентифікації, віддаленого пошуку на великих територіях і т. д.). Деякі алгоритми дозволяють компенсувати наявність у людини очок, капелюхи, вусів і бороди.