Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
индз.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
75 Кб
Скачать
☆

1.5 Організація умов для адаптації дітей раннього віку

Для того щоб процес звикання до дитячого саду не затягувався, необхідно наступне:

1. Створення емоційно сприятливої атмосфери в групі. Необхідно сформувати в дитини позитивну установку, бажання йти в дитячий сад. Це залежить в першу чергу від уміння і зусиль вихователів створити атмосферу тепла, затишку і доброзичливості в групі. Якщо дитина з перших днів відчує це тепло, зникнуть його хвилювання і страхи, набагато легше пройде адаптація. Щоб дитині було приємно приходити в дитячий сад, потрібно "одомашнити" групу.

Меблі краще розмістити таким чином, щоб вона утворила маленькі кімнатки, в яких діти будуть відчувати себе комфортно. Добре, якщо в групі буде невеликим "будиночок", де дитина може побути один, пограти або відпочити. Зробити такий "будиночок" можна, наприклад, з дитячого ліжечка, обтянув красивою тканиною і вийнявши з неї нижню дошку.

Бажано поряд з "будиночком" розмістити живий куточок. Рослини і взагалі зелений колір сприятливо впливають на емоційний стан людини.

У групі необхідний і спортивний куточок, який задовольняв би потребу дітей 2-3 років в русі. Куточок слід оформити так, щоб у дитини з'явилося бажання займатися в ньому.

Малята ще не володіють мовою настільки, щоб висловити чітко свої почуття і емоції. Невиражені емоції (особливо негативні) накопичуються і в кінці кінців прориваються сльозами, які з боку виглядають незрозумілими, тому що ніяких зовнішніх причин для такого прояву емоцій немає.

Психологи і фізіологи встановили, що образотворча діяльність для дитини не стільки художньо-естетичне дійство, скільки можливість виплеснути на папір свої почуття. Куточок образотворчого мистецтва з вільним доступом дітей до олівців і папері допоможе вирішити цю проблему в будь-який час, як тільки у малюка виникне потреба виразити себе. Особливе задоволення приносить дітям малювання фломастерами-маркерами, що залишають товсті лінії, на прикріпленому до стіни аркуші паперу.

Миротворно діють на дітей ігри з піском і водою. Такі ігри мають великі розвиваючі можливості, але в період адаптації головним є їх заспокійливу і розслаблюючу дію.

Влітку подібні ігри легко організувати на вулиці. В осінньо-зимовий час бажано мати куточок піску і води в приміщенні. Для різноманітних і захоплюючих ігор використовуються не б'ються судини різної конфігурації та обсягу, ложки, сита, воронки, формочки, гумові трубочки. Діти можуть купати у воді гумових ляльок, набирати у гумові іграшки воду і виштовхувати її струменем, пускати по воді кораблики і т. д.

У міру звикання до нових умов у дітей спочатку відновлюється апетит, важче нормалізується сон (від 2 тижнів до 2-3 місяців).

Проблеми зі сном викликані не тільки внутрішньою напругою, але і навколишнім оточенням, відмінній від домашньої. Дитина відчуває себе незатишно у великій кімнаті. Така проста річ, як приліжкова завіска, може вирішити ряд проблем: створити відчуття психологічного комфорту, захищеності, надати спальні затишний вигляд, а головне, ця завіска, яку пошила і повісила мама, стає для нього символом і частинкою будинку, як і улюблена іграшка , з якою він лягає спати.

Необхідно всіляко задовольняти надзвичайно гостру в період адаптації потреба дітей в емоційному контакті з дорослим.

Ласкаве поводження з дитиною, періодичне перебування малюка на руках дорослого дають йому відчуття захищеності, допомагають швидше адаптуватися.

Маленькі діти дуже прив'язані до мами. Дитині хочеться, щоб мама весь час була поруч. Тому дуже добре мати в групі "сімейний" альбом з фотографіями всіх дітей групи і батьків. У цьому випадку маля в будь-який момент зможе побачити своїх близьких і вже не так тужити далеко від дому [11, c. 35-36].

2. Робота з батьками, яку бажано почати ще до надходження дитини в дитячий сад. Необхідна умова успішної адаптації - узгодженість дій батьків і вихователів, зближення підходів до індивідуальних особливостей дитини в сім'ї та дитячому садку.

Доцільно рекомендувати батькам у перші дні приводити дитину тільки на прогулянку - так йому простіше познайомитися з вихователями та іншими дітьми. Причому бажано приводити малюка не тільки на ранкову, але і на вечірню прогулянку, коли можна звернути його увагу на те, як мами і тата приходять за дітьми, як вони радісно зустрічаються. У перші дні варто приводити дитину до групи пізніше 8 годин, щоб він не був свідком сліз і негативних емоцій інших дітей при розлученні з мамами.

Завдання вихователя - заспокоїти насамперед дорослих: запросити їх оглянути групові приміщення, показати шафка, ліжко, іграшки, розповісти, чим дитина буде займатися, у що грати, познайомити з режимом дня, разом обговорити, як полегшити період адаптації. У свою чергу, батьки повинні уважно прислухатися до порад педагога, приймати до уваги його консультації, спостереження та побажання. Якщо дитина бачить хороші, доброзичливі відносини між своїми батьками і вихователями, він набагато швидше адаптується в новій обстановці [9, c. 68-70].

3. Формування у дитини почуття впевненості. Одне із завдань адаптаційного періоду - допомогти дитині якомога швидше і безболісніше освоїтися в новій ситуації, відчути себе впевненіше, господарем ситуації. А впевненим малюк буде, якщо дізнається і зрозуміє, що за люди його оточують; в якому приміщенні він живе і т.д. Вирішенню цього завдання, починаючи з першого дня перебування в садку, присвячується все перше півріччя (до січня).

Для формування почуття впевненості в навколишньому необхідно:

  • знайомство, зближення дітей між собою;

  • знайомство з вихователями, встановлення відкритих, довірчих відносин між вихователями та дітьми;

  • знайомство з групою (ігрова, спальня та ін кімнати);

  • знайомство з дитячим садом (музичний зал, медкабінет тощо);

знайомство з педагогами та персоналом дитячого саду;

Правило 1. Перше, і найважливіше, правило - добровільність участі в грі. Необхідно добитися того, щоб дитина захотіла взяти участь у запропонованій грі. Змушуючи, ми можемо викликати в малюку відчуття протесту, негативізму, а в цьому випадку ефекту від гри очікувати не варто. Навпаки, побачивши, як грають інші, захопившись, дитина сама включається в гру. Для того щоб гра дійсно захоплювала дітей і особисто торкнулася кожного з них, необхідно виконувати

Правило 2. Дорослий повинен стати безпосереднім учасником гри. Своїми діями, емоційним спілкуванням з дітьми він залучає їх в ігрову діяльність, робить її важливою і значущою для них. Він стає як би центром тяжіння в грі. Це особливо важливо на перших етапах знайомства з новою грою. У той же час дорослий організовує і спрямовує гру. Таким чином, друге правило полягає в тому, що доросла поєднує дві ролі - учасника та організатора. Причому поєднувати ці ролі дорослий повинен і надалі.

Правило 3. Багаторазове повторення ігор, яке є необхідною умовою розвиваючого ефекту. Вихованці по-різному і в різному темпі приймають і засвоюють нове. Систематично беручи участь в тій чи іншій грі, діти починають розуміти її зміст, краще виконувати умови, які створюють ігри для освоєння та застосування нового досвіду. А щоб при повторенні гра не набридла, необхідно виконувати

Правило 4. Наочний матеріал (певні іграшки, різні предмети і т.д.) треба берегти, не можна його перетворювати на звичайний, завжди доступний. По-перше, так він довше збережеться, а по-друге, цей матеріал довго залишиться для дітей незвичайним.

Правило 5. Дорослий не повинен оцінювати дії дитини: слова типу «Неправильно, не так» чи «Молодець, правильно» у даному випадку не використовуються. Дайте дитині можливість проявити, виразити себе, не заганяйте його в свої, навіть найкращі, рамки. Він по-своєму бачить світ, у нього є свій погляд на речі, допоможіть йому висловити все це! [12, c. 103-105]

У якому б віці дитина не прийшла вперше в дитячий сад, для нього це сильне стресовий переживання, яке необхідно пом'якшити.

Висновок

Процес переходу дитини із сім'ї в дитячий дошкільний заклад складний і для самого малюка і для батьків. Дитині належить пристосуватися до зовсім інших умов, ніж ті, до яких він звик у родині. А це зовсім не просто. Виникає необхідність подолання психологічних перешкод. Виявлено три найбільш суттєві проблеми, з якими малюки приходять з будинку в ДОП. Вони полягають в наступному:

Перша проблема - у дітей, що надходять в дитячий сад, досить низький рівень нервово-психічного розвитку. Це пов'язано як з особливостями виховання у сім'ї, так і з біологічними факторами (перебіг вагітності, пологів). Найбільша затримка проявляється у навичках активної мови, в сенсорному розвитку, що негативно впливає на подальше становлення маленької людини. У дошкільному віці відзначається уповільнений розвиток мислення й мови, уваги і пам'яті, виявляються невисокі показники інтелектуальної готовності до школи.

Друга проблема пов'язана з різними відхиленнями у поведінці дітей. Вона стосується сну, апетиту малюків, гіперзбудливості або малоемоціональних, неконтактних дітей, хлопців з проявами страхів, енурезу, тиків і т. п. Тому важливо, щоб вихователь мав можливість познайомитися з кожною дитиною, дізнатися його особливості розвитку та поведінки.

Цілеспрямована підготовка батьків і вихователів дає свої позитивні результати навіть при важкій адаптації полегшує його звикання до нових умов. Перш за все це:

1.Позитивно-емоційне ставлення до дитини (ласкаве спілкування)

2.Задоволення його потреб фізіологічних і пізнавальних.

3. Індивідуальний підхід до дитини.

4.Максімальное наближення умов дитсадка до домашніх.

Об'єктивними показниками закінченням адаптаційного періоду є:

- Глибокий сон;

- Добрий апетит;

- Бадьорий емоційний стан;

- Повне відновлення наявних навичок;

- Активна поведінка

Вихователі інформують батьків про протікання адаптації, щоб зняти тривогу за малюка, використовуючи в роботі адаптаційні розвиваю гри, а також при необхідності консультується з фахівцями ДОП.

Список літератури

1. Айсіна Р., Дєдкова В., Хачатурова Є. Соціалізація і адаптація дітей раннього віку / Дитина в дитячому саду. - 2003. - № 5. - С.49 - 53;

2. Айсіна Р., Дєдкова В., Хачатурова Є. Соціалізація і адаптація дітей раннього віку / Дитина в дитячому саду. - 2003. - № 6 - с.46 -51.

3. Баркан А. І. Практична психологія для батьків, або як навчитися розуміти свою дитину. - М.: АСТ-ПРЕСС, 2007. - 417 с.

4. Варпаховська О. "Зелена дверцята": перші кроки в суспільство / Дитина в дитячому саду. - 2005. - № 1. - С.30 - 35.

5. Виготський Л.С. Питання дитячої психології. - СПб.: СОЮЗ, 2007. - 224 с.

6. Давидова О.І., Майєр А.А. Адаптаційні групи в ДОУ: Методичний посібник - М.: ТЦ Сфера, 2005. - 25 с.

7. Діагностика в дитячому саду. Під редакцією Нічіпорюк Є.А. Посєвін Г.Д. - Ростов - на - Дону, Фенікс, 2004. - 275 с.

8. Заводчікова О. Г. Адаптація дитини в дитячому саду: взаємодія дошк. освітні. установи і сім'ї: посібник для вихователів / О. Г. Заводчікова. - М.: Просвещение, 2007. - 79 с.

9. Зубова Г., Арнаутова Є. Психолого-педагогічна допомога батькам у підготовці малюка до відвідування дитячого садка / Дошкільне виховання. - 2004. - № 7. - С.66 - 77.

10. Кірюхіна, Н. В. Організація і зміст роботи з адаптації у ДОП: практ. посібник / Н. В. Кірюхіна. - М.: Айрис-пресс, 2006. - 112 с.

11. Костіна В. Нові підходи до адаптації дітей раннього віку / Дошкільне виховання. - 2006. - № 1 - c .34 - 37.

12. Луговська О., Кравцова М.М., Шевніна О.В. Дитина без проблем! Решебник для батьків. - М.: Ексмо, 2008. - 352 с.

13. Монина Г.Б. Лютова Є.К. Проблеми маленької дитини - С-Петербург. - М.: Мова, 2002. - 238 с.

14. Морозова О. Група короткочасного перебування: мій перший досвід співпраці з батьками / Дошкільне виховання. - 2002. - № 11. -С.10 - 14.

15. Немов Р.С. Психологія. - М.: Гуманит. вид. центр ВЛАДОС, 2007. - Кн. 2: Психологія освіти. - 608 с.

16. Обухова Л.Ф. Дитяча психологія. - М.: Владос, 2007. - 530 с.

17. Павлова Л.М., Волосова Є.Б., Пилюгіна Є.Г. Раннє дитинство: пізнавальний розвиток - М.: Мозаїка Синтез, 2004. - 415 с.

18. Павлова Л. Раннє дитинство, сім'я чи суспільство? / Обруч. - 2007. - № 2. - С. 7-10.

19. Пижьянова Л. Як допомогти дитині в період адаптації / Дошкільне виховання. - 2003. - № 2. - С. 5-7

20. Роньжіна А.С. Заняття психолога з дітьми 2 - 4 років у період адаптації до дошкільної установи - М.: Книголюб, 2003. - 350 с.

21. Севостьянова Є.О. Дружна сімейка - М.: ТЦ Сфера, 2006. - 235 с.

22. Семенака С.І. Соціально-психологічна адаптація дитини в суспільстві - М.: аркто, 2006. - 275 с.

23. Смирнова Е.О Дитина-дорослий-одноліток (Методичне рекомендації) Вид-во МГППУ, 2004. - 315 с.

24. Теплюк С. Посмішка малюка в період адаптації / Дошкільне виховання. - 2006. - № 3-4. с. 46 - 51.

25. Шапар В. Б. Практична психологія. Псіхогіагностіка відносин між батьками і дітьми - Ростов-на-Дону, Фенікс, 2006. - 430 с.

26. Урунтаева Г.А. Дошкільна психологія. - М.: «Академія», 2007. - 336 с.

27. Урунтаева Г. О. Практикум з психології дошкільника. - М.: «Академія», 2008. - 368 с.

28. Шипіцина Л.М., Хилько А.А., Галлямова Ю.С. Комплексний супровід дітей дошкільного віку - C - Петербург, Мова, 2005. - 182 с.

29. Чиркова Т.І. Психологічна служба в дитячому саду - М.: ЮНИТИ, 2007. - 290 с.

30. Ельконін Д. Б. Дитяча психологія. - М.: Видавничий центр «Академія», 2006. - 384 с.