2.7 Система аерофітнес.

Оздоровча система аерофітнес зародилась в Петербурзі, заснована на елементах аеробіки, калланетики, стретчингу, шейпінгу. Аерофітнес спрямований на загальний розвиток тіла людини. Спеціальні вправи, що розвивають витривалість, силу, гнучкість, направлені на зміцнення органів і систем організму, принесуть йому величезну користь. Головне, що відрізняє цю систему від інших — постійний об'єктивний контроль за ефективністю занять.

Для визначення фізичної підготовки використовують спеціальні рухові тести, що оцінюють рівень розвитку основних фізичних якостей (витривалості, статичної і динамічної сили, гнучкості) з врахуванням статі, віку і типу статури. На базі вимірювання параметрів фізичного розвитку та оцінювання складають індивідуальну програми тренування, включаючи рекомендації з режиму харчування.

Проводяться змагання з чотирьох видів аерофітнесу:

1. Формінг-клас (оцінка фізичного розвитку). Критеріями - біологічні показники норми для певного віку і типа статури. Вимірюють певні параметри фізичного розвитку (зріст, вага, об’єм грудної клітки, талії, тазу, стегна, гомілки, щиколотки, шиї, зап'ястя). У 100 балів оцінюється результат, якщо всі виміряні показники відповідають нормі для даного типа людини.

2. Фітнес-клас (оцінка фізичної підготовленості). Критерії - показники рівня розвитку основних фізичних якостей для певного віку, оцінка статичної сили (китицева динамометрія), гнучкості, м'язової витривалості У 100 балів оцінюється результат, при якому всі показники відповідають вищим балам за спеціальною шкалою.

3. Аеробік-клас (оцінка рухових навичок). Критерії - експертні оцінки, отримані за виконання танцювальної ритмічної композиції, що включає обов'язкові елементи. Виконується індивідуальна ритмічна композиція під музику з виконанням обов’язкових елементів. Вищий бал — 100.

4. Універсал-клас. Виходячи з суми балів, набраних в трьох класах, визначається загальний рівень фізичного стану. Вищий бал — 300.

Оздоровча система базується на принципах розумного розвитку функцій організму. Кожний, хто займається аерофітнесом повинен досягти оптимальних для себе показників фізичного стану. Коли ця мета досягнута, то достатньо їх просто підтримувати впродовж довгого часу. Тому, на відміну від будь-яких інших змагань і конкурсів, в кожному з видів змагань аерофітнесу може виявитися не один переможець, а скільки завгодно.

2.8 Шейпінг.

Шейпінг — вигляд ритмічної гімнастики, направлений на зміну форм тіла. Так система оздоровлення створена для жінок від 30 до 50 років. Основний метод — метод строго регламентованої вправи.

Автори системи виділили 9 типів конституції жіночого тіла, для кожного з яких були описані об'єктивні параметри шейпінгу-моделі, тобто до кожного з провідних параметрів статури, що визначають привабливість фігури жінки, підібраний певний комплекс вправ. З врахуванням стану функціональних систем організму призначається індивідуально підібрана шейпінг-технологія. Шейпінг-технологія є точною послідовністю дій, правила і режими, яким необхідно слідувати для здобуття результату, визначуваного вибраною моделлю.

Діагностика вихідних даних, що включає антропометричне обстеження і медичне тестування, а також поточний і етапний контроль при заняттях шейпінгом здійснюються за допомогою комп'ютерних технологій.

У заняттях шейпінгом розрізняють два етапи, що розрізняються по завданнях і способі вживання вправ: «катаболітичний», направлений на зменшення зайвого жирового компонента і «анаболітичний» — силові вправи для додання мускулатурі необхідної форми і об'єму. Відповідно до цих завдань, на «катаболітичному» етапі занять режим роботи м'язів переважно аеробний, на «анаболітичному» доля вправ, що виконуються в анаеробному режимі значно більше. Виконуючи спеціальний комплекс вправ, тим самим розробляються і накачуються м'язи в проблемних зонах. Шейпінг в основному зводиться до спеціальних комплексів вправ, які умовно можна розділити на дві групи: для корекції верхньої частини тулуба (рук, грудей, спини, преса) і нижньої (стегон, сідниць, ніг). Включає он в себе і сеанси масажу, що дозволяють швидко "розігнати" надлишки підшкірного жиру. Весь цей цілеспрямований процес корекції проблемних зон, крім повернення м'язам пружності, дає ще й те, що спалюється підшкірний жир в результаті великого навантаження. Змушуючи працювати свої м'язи, поліпшується загальне самопочуття, як фізичне, так і моральне.

Заняття класичним шейпінгом мають бути регулярними, зазвичай 2 рази в тиждень. Середня тривалість заняття — біля однієї години. Вправи виконуються в спокійному темпі, з великою амплітудою, без силових вправ, з великою кількістю повторень.

Шейпінг доступний всім, від 16 до 70 років. Переваги вправ полягають в тому, що вони прості і доступні людині з будь-якою фізичною підготовкою, також вирішальну роль грає спеціальна система харчування.

Будучи неповторною системою для опрацювання різних груп м'язів, незадіяних в звичайному житті, зміна темпу переміщень, шейпінг – досконалий метод для формування власного тіла і відновлення еластичності, сили і самопочуття. Шейпінг формує прекрасну, і що головне, жіночну фігуру.

Відмінності шейпінгу від аеробіки. У них абсолютно різні спрямованості, незважаючи на те, що обидва комплексу сприяють оздоровленню організму і поліпшення зовнішності. Питання в тому, чому кожен з них сприяє більшою мірою: здоров'ю або зовнішності. Аеробіка спрямована не стільки на корекцію фігури, скільки на загальне оздоровлення організму і підняття життєвого тонусу. Заняття аеробікою забезпечують бадьоре самопочуття. Відмінності шейпінгу від фітнесу у тому, що фітнес допомагає скорегувати фігуру через різного роду навантаження на м'язи, примушуючи їх працювати, в результаті чого відбувається рівномірна корекція фігури. У шейпінгу ж зовсім інша мета - суворо спрямована корекція фігури. Тобто не загальна корекція, як у фітнесі, а корекція тих зон тіла, які цього потребують (їх зазвичай називають проблемними).