2. Планування відтворення стада, виробництва і використання продукції

На підставі обґрунтування основних перспективних напрямів розвитку тваринництва в господарстві вибирають галузі, визначають їхній обсяг і види продукції, яку доцільно виробляти. Ураховуючи встановлений обсяг виробництва і визначену продуктивність худо­би, планують її поголів’я.

На особливу увагу при цьому заслуговує зоотехнічне й економічне обґрунтування структури стада. Остання характеризується таким співвідношенням окремих вікових і статевих груп худоби в стаді дано­го виду тварин на певну дату, за якого виробляється найбільша кіль­кість високоякісної продукції при найменших затратах праці і коштів. Критеріями оптимальної структури стада можуть бути максимальна сума чистого (валового) доходу чи товарної (валової) продукції.

Плануючи структуру стада, ураховують такі фактори: спеціалі­зацію галузі в господарстві, на фермі; рівень інтенсивності вирощу­вання і вік реалізації надремонтного молодняку; строк виробничого використання маточного поголів’я, систему відтворення стада (про­ста чи розширена) і темпи росту поголів’я худоби, вік уведення ма­точного поголів’я в експлуатацію.

Планові розробки раціональної структури стада є основою скла­дання його обороту, тобто руху (зміни) складу статево-вікових груп окремих видів худоби протягом певного періоду, організованого відповідно до планових вимог господарства і з урахуванням природ­них умов відтворення поголів’я худоби. Оборот стада господарства планують з таким розрахунком, щоб не тільки виконати договірні зобов’язання з реалізації продукції і покрити внутрішньогосподар­ські потреби в ній, а й створити передумови для збільшення вироб­ництва продукції в наступні роки. У господарствах складають річ­ний, сезонний, квартальний і помісячний оборот стада.

Оборот стада є джерелом вихідних даних для розрахунків вироб­ництва продукції тваринництва, потреби в кормах, тваринницьких приміщеннях, витрат на формування стада, поточних витрат, а також для визначення потреби в робочій силі.

Плануючи оборот стада, вра­ховують вплив природних і організаційно-господарських факто­рів. До перших належать перехід тварин з однієї вікової групи в іншу впродовж певного календарного строку, тривалість періоду розплоду, строки настання і досягнення статевої і повної фізичної зрілості; до других — сезони продажу продукції, найраціональніші календарні строки парування й отелення, економічно вигідні строки використан­ня маточного поголів’я, строки вирощування молодняку для тих чи інших цілей, раціональні строки парування молодняку, строки каст­рації, тривалість і характер відгодівлі окремих груп тварин.

Річний оборот стада в галузі тваринництва, на якій спеціалізуєть­ся підприємство, складають на основі попередньо розробленого по­місячного обороту стад, що значно підвищує точність та обґрунтованість планових розрахунків.

На особливу увагу як зоотехніків, так і економістів заслуговує план парування і надходження приплоду. Його скла­дають таким чином, щоб забезпечити:

— ефективні строки виробництва і реалізації продукції;

— раціональне використання дешевих зелених кормів.

У планово-економічній роботі підприємства широко використо­вують показник умовного поголів’я (для обчислення рівнів наси­ченості господарства поголів’ям худоби, забезпеченості кормами то­що). При цьому застосовують такі коефіцієнти: корови, бики-плідники — 1,0; молодняк старше року — 0,5; телята до року — 0,125; свині дорослі — 0,5; підсвинки старше 4 місяців — 0,25; поросята до 4 місяців — 0,05; вівці й кози дорослі — 0,1; ягнята — 0,06; коні дорослі — 1,1; молодняк коней старше року — 0,8; лошата до року — 0,25; кролики — 0,02; птиця — 0,02.

На підставі потреби підприємства в продукції тваринництва, а також запланованих продуктивності худоби і птиці, структури й обороту стада визначають плановий обсяг виробництва продук­ції. Виробництво м’яса планують за трьома показниками: вирощу­вання, реалізація в живій та забійній масі.

Так, валова продукція ви­рощування складається з маси приросту тварин за рік, живої маси приплоду за винятком падежу тварин і визначається за формулою

П = (А + Б) - (В + С),

де П — продукція вирощування худоби і птиці в живій масі (приріст); А — жива маса поголів’я худоби і птиці на кінець плано­вого року; Б — жива маса худоби і птиці, яку планують до вибуття (продаж відповідно до укладених договорів, забій у господарстві, продаж племінної та іншої худоби, інше вибуття за винятком паде­жу худоби; В — жива маса худоби і птиці на початок планового ро­ку; С — жива маса придбаної худоби і птиці й тієї, що надійшла зі сторони.

Обчислена продукція вирощування худоби і птиці в цілому щодо даного їх виду перевіряється аналогічним розрахунком за кожною статево-віковою групою.

Валовий приріст за рік визначають множенням середньорічно­го поголів’я на середньодобовий приріст живої маси і на 365 днів. Загальна маса одержаного приросту по господарству має відповіда­ти даним госпрозрахункових планів ферм. Для перевірки правиль­ності розрахунків стосовно живої маси доцільно провести балансо­вий розрахунок:

А = В + Г + Д - М,

де Г — маса придбаної худоби, приплоду і поголів’я, переведе­ного з інших груп, Д — валовий приріст за рік; М — маса худоби, яка вибула.

Валовий вихід яєць від курей визначають шляхом перемножен­ня середньорічного поголів’я курей-несучок на заплановану яйценос­ність однієї середньорічної голови; від іншої птиці — перемножен­ням прийнятої в плані середньої яйценосності на поголів’я самок на початок року.

Продукцію вирощування худоби і птиці, виробництво молока та яєць за кварталами і місяцями року планують виходячи із серед­нього поголів’я відповідних статево-вікових груп за певний період (інформація береться з додатково складеного планового помісячного руху худоби і птиці) і запланованої їх продуктивності. При цьому доцільно враховувати фактичні дані щодо продуктивності тварин і виробництво продукції за місяцями і кварталами у попередні роки.

Планування реалізації продукції тваринництва за кварталами року здійснюють виходячи із запланованих обсягів виробництва і додатково складених балансів виробництва і розподілу тваринниць­кої продукції за кварталами. При цьому необхідно враховувати різні коливання внутрішньогосподарських виробничих потреб у молоці через нерівномірність надходження приплоду.