2 Багатоканальний кардіометр

Електрокардіографія - реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) заснована на то­му, що при ритмічному скороченні сердечного м'яза в ній виникають електричні по­тенціали. Залежно від цілей дослідження застосовують різні відведення.

Зараз найбільш поширено вимірювання електричних по­тенціалів електродів, встановлених на різних ділянках поверхні тіла пацієнта. Від­ведення від таких електродів називаються поверхневими. При реєстрації ЕКГ зазвичай використовують 12 загальноприйнятих відведень: 6 від кінцівок і 6 грудних. Стандартні двополюсні відведення, запропоновані в 1913 р. Ейнтховеном, фіксують різницю потенціалів між двома точками електричного поля, віддаленими від серця і розташованими у фронтальній площині ~ на кінцівках. Для запису цих відведень електроди наклада­ють на правій руці (червоне маркування), лівій руці (жовте маркування) і на лівій нозі (зелене маркування). Ці електроди попарно підключаються до електрокардіографа.

2.1 Структурна схема багатоканального кардіометра

Багатоканальний цифровий кардіометр (рис. 2.1) призначений для ЕКГ одночасно по декількох відведеннях, перетворення отриманих сигналів в цифрову форму і запису їх в оперативний запам’ятовуючий пристрій для подальшого документування й аналізу.

Позитивні електроди відведень підключаються на входи X, сигнали яких по­силюються ВП і через фільтр Ф подаються на аналоговий комутатор АК. Як фільтр нижніх частот можна застосовувати фільтр Баттерворта або іншого типа такої лан­ки.

Комутатор на АК підключає кожне з відведень з частотою f =100 Гц до АЦП, вихідні коди якого записуються в ОЗП.

ВП - вхідний підсилювач; КНВ - код номера відведення; Ф - фільтр нижніх частот; КІ - код інформації; НВ - номер відведення; АК - аналоговий комутатор; МП - мас­штабний підсилювач; АЦП - аналогово-цифровий перетворювач; Г - генератор; СІ - лічильник-дільник відведення; ДНВ - дешифратор номера відведення; С2 - лічиль­ник часових інтервалів; ДНІ - дешифратор номерів інтервалів; СУ - схема узго­дження; НК - накопичувач ОЗП; ББА - багатоканальний блок аналізу; ВК - вузол ка­лібрування; ЛУ - логічний вузол; ВС - вузол сигналізації; БЖ - блок живлення

Рисунок 2.1 – Структурна схема кардіометра

Синхронне управління БЦК виконується схемою синхронізації, що складається з генератора Г задаючої частоти, лічильників дільника СІ, С2, дешифра­тора номерів ДНВ відведень і дешифратора ДНІ номерів часових інтервалів ЕКГ. Якщо вибрати співвідношення

,

то при коефіцієнті рахунку к_р = 1 на виходах дешифратора ДНВ з'являтимуться ім­пульси з частотою 100 Гц, які перемикатимуть сигнали відведень. Ці ж імпульси управляють адресами цифрових слів відведень для запису в ОЗП.

Лічильник С2 керує адресою комірок ОЗП по часових інтервалах. Він змінює адресу рядка НК після запису рядка цифрових слів і всіх l відведень.

Для виконання поточного аналізу ЕКГ по кожному з відведень передбачений багатоканальний блок аналізу ББА. На нього подаються цифрові коди номера інфо­рмації КІ з виходу АЦП, цифрові коди номера відведень КНВ і по виводу б - анало­говий сигнал ЕКГ по першому відведенню вигляду VI.

Багатоканальний блок аналізатора містить ряд схем (рис. 2.2).

А1 - схема формування синхроімпульсів по зубцю кардіосигналу R;

А2 - схема ви­ділення зубців і інтервалів (ВЗІ);

АЗ - схема аналізу зубця Р; А4 - схема аналізу ін­тервалу Н-Q;

А5 - схема аналізу сегменту R-Q; А6 - схема аналізу зубця Q;

А7 - схема аналізу зубця R; А8 - схема аналізу зубця S;

А9 - схема аналізу зубця Т; А10 - схема виміру і аналізу ЧСС

Рисунок 2.2. - Структура багатоканального блоку аналізу

Блок ББА формує сигнали а, b, с для управління логічним вузлом ЛВ, який формує вихідний інформаційний сигнал V прискореного аналізу стану пацієнта.