Створення систем державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку України
При складанні макроекономічних і соціальних прогнозів припускають використання системного підходу. З обліком цього розробляють систему державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку, які виділяють найбільш важливі напрямки для перспективних досліджень в економіці не тільки в агрегованому аспекті, але і докладно вивчають взаємозв'язок між різними складовими макроекономічної системи, секторами економіки, галузями, регіонами.
Проведення економічного і соціального прогнозування припускає вивчення загального потенціалу України (регіону, галузі, підприємства). При дослідженні можна виділити такі види: економічний і соціальний потенціал (сукупність демографічних і трудових ресурсів); природний потенціал (розвідані, нерозвідані і використані природні ресурси, джерела енергії); науково-технічний потенціал (сукупність трудових, матеріальних, фінансових ресурсів сфери науки і наукового обслуговування, накопичені знання в області суспільних, природних, технічних наук, а також передовий досвід), промислово-виробничий потенціал (сукупність галузей промислового виробництва, будівельна індустрія, транспорт і зв'язок, виробничі потужності, основні фонди і трудові ресурси), сільськогосподарський потенціал (сукупність трудових ресурсів, зайнятих в сільськогосподарському виробництві, технічні засоби, ресурси рослинництва, лісові і водяні багатства, потенціал соціального розвитку (охорона здоров'я, культура і мистецтво, спорт, туризм, загальне і професійне утворення, підготовка фахівців вищої кваліфікації, різні види суспільної діяльності, об'єкти соціальної інфраструктури).
Розглянемо сутність і структуру системи державних прогнозів і програм соціально-економічного розвитку.
Державне прогнозування економічного і соціального розвитку - науково обґрунтоване передбачення напрямків розвитку країни, окремих галузей чи економіки окремих адміністративно-територіальних одиниць можливого стану економіки і соціальної сфери в майбутньому а також альтернативних шляхів і термінів досягнення параметрів економічного і соціального розвитку.
Прогноз економічного і соціального розвитку є способом обґрунтування вибору тієї чи іншої стратегії і прийняття конкретних рішень органами законодавчої і виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів.
Програма економічного і соціального розвитку України - документ у якому визначаються мета і пріоритети економічного і соціального розвитку, способи і шляхи їхнього досягнення, формується взаємопогоджувана і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного росту, а також характеризуються очікувані зміни в стані економіки і соціальної сфери.
Прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку - документи, що відповідають вимогам законодавства України про документи і відбивають прогнози і програми економічного і соціального розвитку.
Учасники державного прогнозування і розробки програм економічного і соціального розвитку України - органи державної влади, що розробляють, стверджують і виконують прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку, а саме: Кабінет Міністрів України, уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації і органи місцевого самоврядування.
Головні функції прогнозування такі:
науковий аналіз економічних, соціальних, науково-технічних процесів і тенденцій;
дослідження об'єктивних зв'язків соціально-економічних явищ господарського розвитку в конкретних умовах;
оцінка сформованого рівня розвитку конкретної ситуації і виявлення тенденцій, що можуть складеться в майбутньому, передбачення нових ситуацій і їхня оцінка;
виявлення можливих альтернатив розвитку економіки в перспективі, нагромадження наукового матеріалу для обґрунтованого вибору визначених рішень.
Систему прогнозів економічного і соціального розвитку можна розглядати за такими критеріями, як сукупність груп прогнозів по якісному змісті, по окремих елементах і напрямкам відтворення, по способах і методам прогнозування.
У роботах російських економістів А. І. Анчишкина, В. Н. Мосіна, Д. М. Крука [53] й інших прогнози класифіковані по об'єктах прогнозування, якісному змісту, елементам і напрямкам відтворення. За цими ознаками виділяють три головні групи прогнозів:
1) прогнози ресурсів (природних ресурсів, запасів природної сирови ни і стану природного середовища, демографічного і науково-технічного прогресу);
2) прогнози розвитку економіки (галузей або економіки народно-гос подарських комплексів, динаміки, темпів і факторів економічного росту, міжгалузевих структурних зрушень, розміщення продуктивних сил);
3) прогнози соціальних нестатків (виробничих, особистих, загально державних нестатків, підвищення життєвого рівня населення, процесів соціального розвитку, зовнішньополітичних і воєнно-стратегічних).
Якщо розглядати прогноз як схему ресурси - процес - мета, то головні види економічних прогнозів та їх взаємозалежність можна відобразити наступною схемою (рис. 1).
Рис. 1. Взаємозв'язок економічних і соціальних прогнозів
У системі соціально-економічних прогнозів важливими є прогнози споживчого попиту населення, рівня і способу життя, соціально-економічних нестатків населення, соціального складу суспільства і т. д.
У залежності від рівня агрегування показників розрізняють прогнози макроекономічні, макроструктурні (укрупнені галузеві) і галузеві.
Макроекономічні прогнози охоплюють прогнози ресурсів і народно-господарського комплексу держави в цілому. Макроструктурні прогнози складають по номенклатурі двох-трьох десятків галузей і призначені для уточнення прогнозу суспільного відновлення. Їх завдання - пошук альтернативних варіантів зміни структури економіки. Галузеві прогнози розробляють для окремих галузей економіки з метою одержання головних показників розвитку галузей, потрібних для переходу до прогнозу міжгалузевих зв'язків.
Приведена класифікація прогнозів характеризує систему соціально-економічного прогнозування з функціонального погляду.
Система прогнозів по проблемній ознаці повинна передбачати: прогнози наслідків від реалізації окремих рішень управлінських органів і можливого і ймовірного настання визначених подій у країні.
По організаційній ознаці система прогнозів винна охоплювати складання Державного прогнозу економічного і соціального розвитку країни, прогнозів окремих виробничих, управлінських і територіальних структур.
Елементи різних прогнозів можна розробляти окремо, однак зведені в узагальнений прогноз економіки країни, смороду повинні взаємно доповнювати один одного.
У залежності від розрахованого періоду дії економічні прогнози є оперативними, коротко-, середньо- і довгостроковими. Смороду відрізняються як по тривалості прогнозу, так і по його імовірності. Чим більше період прогнозування, тим менше його точність, тим сутужніше уникнути невизначеності, а тому тим нижча імовірність його реалізації. У соціально-економічних прогнозах використовують такий часовий масштаб: оперативні прогнози - до одного місяця, короткострокові - до одного року, середньострокові - до п'яти років і довгострокові - на період понад п'ять років
Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку складається з:
прогнозів економічного і соціального розвитку України на серед ньо- і короткострокові періоди;
Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період;
прогнозів економічного і соціального розвитку Автономної Респу бліки Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період;
прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньостроко вий період;
програм розвитку окремих галузей економіки.
У разі потреби прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку можуть розроблятися на більш тривалий період.
Державний прогноз економічного і соціального розвитку України - це система кількісних показників і якісних характеристик розвитку макро-економічної ситуації в країні на визначений період, що охоплює формування структури економіки і соціальної інфраструктури, обсягів виробництва товарів і послуг і їхнього споживання, зовнішньоекономічної діяльності. Прогнозні параметри визначають з урахуванням результатів аналізу економічного і соціального розвитку України за попередній період і припущень про зовнішню економічну ситуацію і внутрішню економічну політику в перспективі.
Державні прогнози економічного і соціального розвитку розробляють на довго-, середньо- і короткострокові періоди в цілому по Україні, регіонах і галузях економіки. їх використовують для прийняття органами законодавчої і виконавчої влади конкретних рішень у сфері економічної політики, зокрема, для розробки загальнодержавних, регіональних, галузевих програм. Довгостроковий державний прогноз економічного і соціального розвитку України розробляють на 10 - 15 років, які уточнюють кожні п'ять років. У ньому повинні бути:
припущення про зовнішню економічну ситуацію і внутрішню економічну політику;
аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулі роки, прогнозні макроекономічні показники (ВВП, рівень інфляції, реальна заробітна плата, рівень безробіття, дефіцит бюджету у відсотках до ВВП, зовнішньоторговельне сальдо, зовнішній борг);
висновки про головні тенденції розвитку економіки в довгостроковому періоді.
Цей прогноз після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для підготовки пропозицій про визначення економічної політики на середньостроковий період.
Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньо-строковий період розробляється на п'ять років. У цьому прогнозі на середньостроковий період повинні бути відображені:
аналіз соціально-економічного розвитку країни за попередній період і характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;
очікувані зміни зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної ситуації і їхній вплив на економіку країни;
оцінка впливу можливих заходів державної політики в прогнозному періоді і розвиток економіки і соціальної сфери;
мета і пріоритети економічного і соціального розвитку в середньо-строковому періоді і пропозиції про напрямки державній політиці в цей період;
прогноз кон'юнктури на зовнішніх і внутрішніх ринках стратегічно важливих видів товарів і послуг;
основні макроекономічні й інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, у тому числі в розрізі галузей економіки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
висновки про тенденцію розвитку економіки країни протягом середньострокового періоду.
Прогноз економічного і соціального розвитку України на середньо-строковий період використовується під година розробки проекту Програми діяльності Кабінету Міністрів України і публікується в газеті "Урядовий кур'єр".
Середньостроковий прогноз розробляють на п'ять років. Перший такий прогноз був складений до 2000 року з визначенням головних макро-економічних показників по роках. Він припускає:
припущення про зовнішню економічну ситуацію і внутрішню економічну політику;
аналіз економічного і соціального розвитку України за попередній період, прогнозні макроекономічні показники і пропорції (номінальний і реальний ВВП, структура його виробництва, розподіли і використання; індекси споживчих і оптових цін у відсотках до попереднього долі; реальна і номінальна заробітні плати; рівень безробіття; доходи, витрати і дефіцити бюджету у відсотках до ВВП; найважливіші грошово-кредитні параметри; зовнішньоторговельне сальдо; іноземні інвестиції; сальдо платіжного балансу; структура й обслуговування зовнішнього боргу);
висновки про головні тенденції розвитку економіки України в середньостроковому періоді.
Такий прогноз економічного і соціального розвитку після схвалення Кабінетом Міністрів України його головних показників є орієнтиром для розробки річного прогнозу і Державної програми економічного і соціального розвитку України.
Прогноз економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляється щорічно на наступний рік.
У прогнозі економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період повинні бути відображені:
аналіз соціально-економічного розвитку країни за минулий і поточний роки і характеристика головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери;
очікувані зміни зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної ситуації і їхній вплив на економіку країни;
оцінка впливу можливих заходів державної політики в прогнозному періоді і розвиток економіки і соціальної сфери;
основні макроекономічні й інші необхідні показники і баланси економічного і соціального розвитку, у тому числі в розрізі галузей економіки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя;
висновки про тенденцію розвитку економіки країни в наступному році.
Показники прогнозу економічного і соціального розвитку України в короткостроковому періоді використовуються для розробки Державної програми економічного і соціального розвитку України і для оцінки надходжень і формування показників Державного бюджету України.
Короткостроковий прогноз економічного і соціального розвитку розробляють щорічно; це квартальні розрахунки очікуваних змін у динаміку головних макроекономічних показників:
аналіз зовнішньої економічної ситуації і внутрішньої економічної політики;
аналіз економічного і соціального розвитку країни за минулий рік, прогнозні оцінки макроекономічних показників і пропорцій (виробництво, розподіл і використання ВВП; ціни й обмінний курс; заробітна плата і зайнятість; структура приведеного бюджету, показники банківської і зовнішньоекономічної діяльності), аналіз інституціональних перетворень, поводження суб'єктів економічного процесу (підприємств і домашніх господарств), розвитку регіонів;
висновки про тенденції розвитку економіки України в короткостроковому періоді.
Прогноз цього типу є економічною базою для розробки Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період.
Прогнозні і програмні документи економічного і соціального розвитку розробляються на основі комплексного аналізу демографічної ситуації, стану використання природного, виробничого, науково-технічного і трудового потенціалу, конкурентноздатності вітчизняної економіки, оцінки досягнутого рівня розвитку економіки і соціальної сфери і з урахуванням впливу зовнішніх політичних, економічних і інших факторів і очікуваних тенденцій зміни впливу цих факторів у перспективі.
Показники прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку є орієнтиром для розробки суб'єктами підприємницької діяльності власних прогнозів, планів, бізнес-планів і інших документів.
Прогнози економічного і соціального розвитку України на середньо- і короткостроковий періоди і Державну програму економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період розробляються в терміни й у порядку, установленому Кабінетом Міністрів України.
В Автономній Республіці Крим, областях, районах і містах України розробляються прогнози економічного і соціального розвитку на середньостроковии період і програми економічного і соціального розвитку на короткостроковий період.
Прогноз економічного і соціального розвитку Автономної Республіки Крим, області, району, міста на середньостроковий період розробляється на п'ять років. У даному прогнозі повинні бути відображені:
аналіз соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці за попередній період і характеристика головних проблем розвитку її економіки і соціальної сфери;
стан використання природного, виробничого, науково-технічного і трудового потенціалу, екологічна ситуація у відповідній адміністративно-територіальній одиниці;
прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів і послуг;
можливі шляхи дозволу головних проблем розвитку економіки і соціальної сфери відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
мета і пріоритети соціально-економічного розвитку в середньо-строковий період і пропозиції про заходи місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування для їхнього досягнення;
основні показники соціально-економічного розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
висновки про тенденції розвитку економіки відповідної адміністративно-територіальної одиниці протягом середньострокового періоду.
На галузевому рівні розробляються прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період програми розвитку галузей економіки.
Перелік галузей економіки, щодо яких розробляються прогнози і програми розвитку, порядок і терміни їхньої розробки, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період розробляються на п'ять років.
У прогнозі цього розвитку повинні бути відображені:
аналіз розвитку відповідної галузі економіки за попередній період;
характеристика використання виробничого потенціалу галузі;
оцінка задоволення нестатків в основних видах товарів і послуг, що виробляються підприємствами галузі на внутрішньому ринку;
характеристика головних проблем розвитку галузі;
прогноз кон'юнктури на внутрішніх і зовнішніх ринках основних видів товарів і послуг галузі;
можливі шляхи дозволу головних проблем розвитку галузі;
мета і пріоритети розвитку галузі в середньостроковий період і пропозиції про напрямки державної політики в цій галузі;
пропозиції про структурну перебудову галузі, технологічному від новленні виробництва, упровадженні досягнень науково-технічного прогресу, енергозбереженні і підвищенні ефективності виробництва;
основні показники розвитку галузі (обсяги й ефективність виробництва, розвиток конкуренції, конкурентноздатність продукції,забезпеченість сировиною і матеріалами, фінансовий стан підприємств галузі, розвиток міжгалузевих зв'язків, ефективність системи збуту продукції, обсяги інвестицій);
висновки про тенденції і напрямки розвитку відповідної галузі протягом середньострокового періоду.
Прогнози розвитку галузей економіки на середньостроковий період затверджуються в порядку, обумовленим Кабінетом Міністрів України. Прогнозування потреби в промисловій продукції і населення в товарах народного споживання є основою макроекономічного регулювання промислового виробництва. У структурі потреб національної економіки в промисловій продукції доцільно розрізняють потреба в продукції видобувних галузей і потреба в продукції переробних галузей. Прогноз ринку сировини, матеріалів і техніко-економічне обґрунтування заходів щодо забезпечення ними народного господарства є обов'язковим елементом макрорегулювання. Потреба національного виробництва в сировині і матеріалах включає сумарні їхні витрати на виробничо-експлуатаційні цілі, капітальне будівництво, експорт та ін. Для прогнозування перспективної потреби розробляють показники питомих витрат найважливіших видів сировини, палива й енергії на виробництво одиниці продукції. Питомі витрати (коефіцієнти витрат) є укрупненими нормами витрат найважливіших видів матеріальних ресурсів, їх розробляють для основних в идів продукції, у яких вони використовуються, а також у розрахунку на 1 млн. грн. продукції. Обґрунтовують питомі витрати методами техніко-економічного проектування, що охоплюють: аналіз динаміки питомих витрат на період, що передує прогнозному; визначення головних факторів, що обумовлюють зміну питомих витрат у прогнозному періоді, і оцінку їхнього впливу на рівень питомих витрат; розрахунок сукупного впливу факторів на зміну питомих витрат у прогнозному періоді і розрахунок перспективних коефіцієнтів витрат матеріальних ресурсів. Крім того, необхідно врахувати такі фактори: упровадження нових прогресивних технологій, розширення використання нових видів сировини, зміни в структурі виробництва, підвищення якості продукції, поліпшення показників комплексного використання природних ресурсів, зменшення відходів і втрат ресурсів. Найважливішим напрямком прогнозування потреби в ресурсах є визначення впливу зміни рівня і структури споживання на динаміку матеріалоємності суспільного виробництва.
Прогнозування необхідних обсягів продукції обробних і переробних галузей промисловості починають з визначення кола галузей споживачів і структури їхніх потреб. Потреби поділяють на виробничі і невиробничі З кожного напрямку виділяють групи галузей і виробництв, у розрізі яких ведуть усі розрахунки. Головним у цьому випадку є нормативний метод Прогнозування потреби по цьому методі припускає розробку номенклатури продукції; показників, які б давали точну кількісну характеристик) специфічним виробничим зв'язкам галузі-постачальника з галузями-споживачами; розрахунок обсягів потреби в розрізі агрегованих груп.
По нормативному методі прогноз виробничого споживання кожної галузі здійснюють на основі оцінки укрупнених групових нормативів витрат одного виду продукції на виробництво іншого. Розмір базових нормативів визначають за даними звітних міжгалузевих продуктових балансів і техніко-економічних розрахунків, розмір перспективних нормативів - на основі базових і коректують з урахуванням факторів, що впливають на їхні розміри. Обчисливши нормативи, можна розрахувати потреба в продукції промисловості в усіх напрямках її використання.
Прогноз невиробничих потреб по окремих цільових групах одержують на основі використання норм споживання і даних споживчих бюджетів; вивчення тенденцій зміни структури споживання, обумовлених прогресом науки і техніки; економетричних досліджень еластичності попиту на товари і залежності споживання від зміни доходів і цін; зіставлення з рівнем споживання на душу в розвитих країнах. У галузях легкої і харчової промисловості використовують раціональні і фізіологічні норми споживання.
Поряд з нормативним методом, у деяких випадках для прогнозування використовують також пошукові економіко-статистичні методи: простого середнього значення, що сковзає середнього значення, експонентного згладжування. Ці методи використовують тоді, коли потреба в продукції є стабільної.
Якщо ж ця потреба не є стабільною, а змінюється (лінійно чи нелінійно), то її планують по моделях прогнозування двох типів. До першого відносяться моделі, у яких змінною величиною є час і в який можуть бути визначені часові ряди (трендові моделі); до другого - моделі, у яких більш ніж одна незалежна перемінна, що дає можливість врахувати, крім часу, інші причини, що впливають на зміну потреби. Державні потреби в промисловій продукції такі: на оборону, утримування державного апарата, охорону здоров'я, освіту, виконання міждержавних угод, постачання продукції за отримані енергоносії. Для задоволення цих потреб формують державне замовлення на обов'язковій (для монополістів) договірній чи конкурсній основі й укладають державні контракти на його виконання з товаровиробниками.
В Україні макроекономічні прогнози публікуються в різних аналітичних виданнях. Серед них особливо слід зазначити періодичне видання "Квартальні передбачення", засновані за підтримкою Міжнародного центра перспективних досліджень. Інформація, на основі якої розробляються подібні прогнози, представлена в різних статистичних виданнях, таких як "Статистичний щорічник України", "Україна в цифрах", "Макроекономічні дані для прогнозів у вашому бізнесі (Президентські таблиці)".