1.3 Класифікації інновацій.

Першу класиф-ю інновацій як і термін інновація запровадив австрійс.ек-т Й. Шумпеттер, який у 1912р вжив словосполучення «нова комбінація» маючи на увазі нову якість засобів в-ва, що досягалися шляхом певних поліпшень існуючого.

Класифікація інновацій за Шумпетером:

1)виробництво невідомого споживачам чи продукту з якісно новими властивостями,

2)впровадження нового засобу виробництва, в основу якого покладено нове наукове відкриття,

3)освоєння нового ринку збуту певною галуззю промисловості, назалежно від того існував цей ринок раніше чи ні,

4)залучення нових джерел сировини чи напівфабрикатів, незалежно від того існували ці джерела раніше чи ні,

5)впровадження нових організаційних форм.

Відомі сучасні різноманітні підходи до класиф-ї інновацій: 1) класиф-я Пригожена, 2) класиф-я Ільєнова, 3) класиф-я Завліна.

Основними критеріями класифікації інновацій є такі, що враховують комплексність набору класифікаційних ознак, можливість кількісного чи якісного визначення критерію, наукову новизну, практичну цінність запроваджуваної ознаки.

Найпоширеніші класифікаційні ознаки інновацій:

1)за сферою діяльності підприємства,

2)за змістом діяльності (економічні, технічні),

3)за інтенсивністю інноваційних змін (інновації від нульового до сьомого порядку),

4)за рівнем об’єктивного та суб’єктивного сприйняття ()абсолютна, відносна чи умовна новизна,

5)за принципами виникнення (реактивні, стратегічні).

Кодування інновації – проводиться для спрощення управління інноваційною діяльністю. Може бути укрупненим - з одним знаком для ознаки і детальним – здвама і більше знаками. Кодування можливе в рамках країни і в світовому масштабі.

У США найбільше уваги приділяється продуктивним інноваціям. Японія – інновації процесів. Європа – власні наукові дослідження, направлені на вдосконалення продукту за рахунок використання більш ефективних компонентів і матеріалів.

Трансфер технології – це передавання суб’єктам, що не є авторами технологічних новацій права на їх використання через продаж ліцензій і надання інжинірингових послуг.

Дифузія технологічних нововведень здійснюється шляхом їх трансферу.

1.4 Життєвий цикл інновацій.

Життєвий цикл (ЖЦ) інновацій - період від зародження ідеї, створення новинки та її практичного використання до моменту зняття з в-ва.

За характером ЖЦІ відповідає типовому життєвому циклу товару і проходить етапи розроблення, просування на ринок, зростання, зрілості, занепаду, які характеризуються різними співвідношеннями затрат, пов’язаних з розробленням і виведенням новинки на ринок і доходів від її продажу.

Характеристика етапів:

1)етап розроблення – включає стадії зародження ідеї, проведення НДДКР і розроблення ідеї,

2)етап виведення на ринок – включає стадії налагодження технологічного процесу, випуск пробної партії, ринкова апробація і формування стратегії збуту,

3)етап зростання – період швидкого сприйняття нового товару ринком і швидкого зростання прибутку,

4)етап зрілості – товар перестає бути новинкою, прибуток стабілізується чи зменшується.

5)етап занепаду – товар знімають з виробництва.

Тривалість ЖЦІ залежить від внутрішніх чинників, що обумовлюють здатність фірми ін новатори прискорити процес перетворення ідеї на матеріалізований продукт.

ЖЦІ включає час її перебування в межах фірми ін новатора чи кількох фірм, що створюють інновацію, та поза її межами, коли інновація використовується іншими.

Продовження ЖЦІ є доцільними лише стосовно тих стадій, що передбачають її промислове використання чи споживання, а термін впровадження інновації має скорочуватись.

Слід розрізняти ЖЦІ в окремо взятій організації, ЖЦІ в галузі, та ЖЦІ в економіці загалом.