- •Розділ 1. Світова економіка: основні риси та структура
- •Світова економіка як сукупність національних господарств
- •Світова економіка як єдиний наднаціональний простір
- •Класифікація країн у світовій економіці (типологічна та регіонально-інтеграційна структура) 1.3.1. Варіанти типологічної класифікації країн світу
- •1.3.2. Регіональна класифікація країн світу
- •1.3.3. Регіонально-інтеграційна класифікація країн світу
- •Глобалізація світової економіки
- •Розділ 2. Типологічна структура світової економіки
- •2.1. Економіка розвинутих країн
- •2.1.1. Визначальні відмінності розвинутих країн
- •2.1.2. Динаміка економічного розвитку розвинутих країн
- •2.1.3. Особливості економічної структури розвинутих країн
- •2.1.4. Економіка Сполучених Штатів Америки
- •2.1.5. Економіка Японії
- •2.1.6. Економіка Німеччини
- •2.1.7. Економіка Великої Британії
- •2.1.8. Економіка Франції
- •2.1.9. Економіка Італії
- •2.1.10. Економіка Канади
- •2.2.2. Фактори економічного розвитку країн, що розвиваються
- •2.2.3. Основні економічні проблеми країн, що розвиваються
- •2.2.4. Економіка Бразилії
- •2.3.1. Передумови формування системи перехідної економіки
- •2.3.2. Економічні реформи перехідного періоду
- •2.3.5. Економіка Китайської Народної Республіки
- •Розділ 3. Регіонально-інтеграційна структура світової економіки
- •3.1. Основні риси та рівні міжнародної регіональної інтеграції
- •3.2. Регіонально-інтеграційні угруповання в Європі 3.2.1. Європейський Союз – єс
- •3.3. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці 3.3.1. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – атес
- •3.3.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії – асеан
- •3.3.3. «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані – «План Коломбо»
- •3.3.4. Шанхайська організація співробітництва – шос
- •3.3.5. Північноамериканська угода про вільну торгівлю – нафта
- •3.3.6. Південний спільний ринок меркосур
- •3.3.7. Латиноамериканська асоціація інтеграції – лааі
- •3.3.9. Економічне співробітництво держав Західної Африки – ековас
- •3.3.10. Спільний ринок Східної та Південної Африки – комеса
- •3.3.11. Митний і економічний союз Центральної Африки – юдеак
- •Розділ 4. Економічна політика країн світу
- •4.1. Суть і напрями економічної політики держави
- •4.2. Економічна політика розвинутих країн 4.2.1. Моделі економічного розвитку
- •4.2.2. Економічна політика Сполучених Штатів Америки
- •4.2.3. Економічна політика Японії
- •4.2.4. Економічна політика Німеччини
- •4.2.5. Економічна політика Франції
- •4.2.6. Економічна політика Великої Британії
- •4.2.7. Економічна політика Італії
- •4.2.8. Економічна політика Канади
- •4.3.2. Економічна політика Індії
- •4.3.3. Економічна політика Бразилії
- •4.3.4. Економічна політика найменш розвинутих країн
- •4.4. Формування економічної політики країн із транзитивною економікою 4.4.1. Особливості реформування економіки в постсоціалістичних країнах
- •4.4.2. Економічна політика Росії
- •4.5. Економічна політика макроекономічних інтеграційних угруповань
- •4.5.2. Проблеми здійснення економічної політики Співдружності Незалежних Держав
- •Розділ 5. Проблеми, принципи й напрями формування міжнародної економічної політики україни
3.3. Регіональні інтеграційні угруповання в Азії, Північній та Південній Америці, Африці 3.3.1. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво – атес
АТЕС утворено в 1989 р. До складу входять: Австралія, Бруней, В’єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея, Кірибаті, Ма-лайзія, Мексика, Маршалові острови, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія. Секретаріат організації розташований у Сінгапурі.
АТЕС має консультативний статус. Його політика ґрунтується на цілій низці спільних декларацій і заяв лідерів держав з економіч-них питань: Сеульська Декларація АТЕС, Бангкокська Декларація про Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, Осак-ська Декларація дій АТЕС в галузі економіки та ін.
Головною метою АТЕС є сприяння економічному зростанню кра-їн Азіатсько-Тихоокеанського регіону. Для цього визначені пріоритетні напрями співробітництва: сприяння регіональній торгівлі, інвестиціям, рухові фінансових ресурсів, розвиткові людських ресурсів, передачі тех-нологій, промисловому співробітництву і розвиткові інфраструктури.
Як довгострокову мету в процесі інтеграції визначено форму-вання в 2020 р. системи вільної торгівлі та інвестицій. Отже, зараз АТЕС перебуває тільки на початковому рівні інтеграції.
Принципи діяльності АТЕС: рівноправне партнерство; взаємо-вигідність економічного співробітництва з урахуванням країн, що розвиваються; схильність до відкритого діалогу й досягнення кон-сенсусу в обговоренні найважливіших проблем.
3.3.2. Асоціація держав Південно-Східної Азії – асеан
АСЕАН заснована в 1967 р. Складається з 10 членів: Бруней, В’єтнам, Індонезія, Камбоджа, Лаос, Малайзія, М’янма, Філіппіни, Сінгапур, Таїланд. Особливістю цієї організації є співробітництво з деякими іншими країнами за ієрархічним принципом (за ступенем значимості); визначаються партнери за діалогом, партнери по кон-сультації і спостерігачі.
Партнери по діалогу – Австралія, Європейський Союз, Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія. Партнери по кон-сультації – Росія й Китай.
Світова економіка
Місцезнаходження керівних органів АСЕАН – м. Джакарта (Ін-донезія).
Головною метою АСЕАН є прискорення економічного зростан-ня і соціального прогресу країн регіону. Шляхом досягнення цієї мети є тісне співробітництво і взаємодопомога в економічній, соці-альній, культурній і науково-технічній сферах.
Конкретизуючою ціллю є утворення зони спільної торгівлі.
Співробітництво країн АСЕАН не замикається лише на еконо-міці й соціальний сфері. Воно поширюється на культуру, освіту, на-уку. Так, 11 університетів країн регіону утворили спеціальну універ-ситетську мережу АСЕАН.
Поки що політичне співробітництво країн АСЕАН розвивається більш успішно, ніж економічне. Преференційні пільги мало стиму-люють взаємну торгівлю; торгівля орієнтується переважно на краї-ни, що лежать за межами АСЕАН (Японія, США, ЄС).
В політичних і економічних колах розглядається перспектива на базі АСЕАН утворення широкого Східно-Азіатського економічного співтовариства за рахунок залучення до АСЕАН Китаю, Японії та Республіки Корея.
3.3.3. «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані – «План Коломбо»
Ця організація була утворена в 1950 р. на основі британського плану допомоги колишнім колоніям. Угоду про її заснування було підписано в столиці Шрі-Ланки м. Коломбо, звідти й назва плану. До організації увійшли не тільки колишні колонії Британії, а й інші в минулому залежні держави. Згодом організація поширилась і на деякі незалежні держави Південної Азії.
«План Коломбо» об’єднує дві групи держав: донори – Велика Британія, США, Канада, Японія, Австралія, Нова Зеландія; одер-жувачі допомоги: Індія, Пакистан, Шрі-Ланка, Афганістан, Іран, Непал, М’янма, Мальдівська Республіка, Бутан, Бангладеш, Лаос, Камбоджа, Малайзія, Таїланд, Сінгапур, Папуа-Нова Гвінея, Індо-незія, Філіппіни, Фіджі, Республіка Корея. Всього організація на-лічує 26 членів.
Цілі «Плану Коломбо»: сприяння економічній і соціальній до-помозі країнам-членам Азії й Тихого океану; координація надання технічної і фінансової допомоги цим країнам; обговорення проблем економічного розвитку країн регіону.
Функціональною особливістю «Плану Коломбо» є специфіч-ний механізм розподілу допомоги. Спільного фонду допомоги не-має: кожна країна-член з групи, що розвиваються, визначає свої потреби в допомозі й веде переговори на двосторонній основі з країною-донором. Але ці переговори здійснюються в рамках осно-вної політики “Плану Коломбо” й координуються відповідними ор-ганами.
Допомога за «Планом Коломбо» поділяється на такі види:
• економічна допомога (продовольчі товари, сировина);
• фінансова допомога (фінансування національних проектів);
• технічна допомога (послуги, експертиза, добровольці);
• консультації (семінари і практикуми для високопосадових ке-рівників, удосконалення систем національної освіти). «План Коломбо» передбачає підтримку підприємництва, осо-бливо малих і середніх підприємців; підготовку національних ка-дрів; оптимізацію управління; екологічну допомогу. Особлива увага надається боротьбі з наркотиками в регіоні.
