3 Методичні вказівки до самостійного вивчення:

Основою, на якій будується калькулювання, є об'єкти калькулю­вання та калькуляційні одиниці. Об'єктами калькулювання на під­приємстві є основна й допоміжна продукція (інструмент, енергія, запасні частини тощо), послуги і роботи (ремонт, транспортування, технічне обслуговування тощо). Необхідно пам'ятати, що головний об'єкт калькулювання — це готові вироби, які постачаються за межі підприємства. Окрім того, вивчаючи цей напрям, доцільно звернути увагу на калькуляційні одиниці, які вибираються для кожного об'єкта калькулювання окремо.

Калькулювання собівартості виробництва продукції виконується за певними статтями витрат. Тому необхідно ґрунтовно вивчити но­менклатуру калькуляційних статей витрат, які використовуються на більшості підприємств різних галузей національного господарства України. З усієї сукупності статей витрат слід виділити такі: сиро­вина і матеріали; енергія технологічна; основна заробітна плата ви­робничих робітників; додаткова заробітна плата виробничих робіт­ників; відрахування на соціальні потреби виробничих робітників; утримання та експлуатація машин та устаткування; загальновиробничі витрати; загальногосподарські витрати; підготовка та освоєння виробництва; позавиробничі витрати (у тому числі витрати на мар­кетинг). Необхідно визначити склад витрат, які включаються до кожної калькуляційної статті; встановити взаємозв'язок окремих каль­куляційних статей, як-от: «цехова собівартість», «виробнича собі­вартість» та «повна собівартість».

Використовуючи набуті знання щодо структури калькуляції та складу витрат, які включаються до калькуляційних статей, можна перейти до ґрунтовного вивчення методики обчислення таких ви­трат. Для цього слід ознайомитися із законодавчими та норматив­ними актами, що регулюють порядок і розміри включення виробни­чих і невиробничих витрат підприємства до певних калькуляційних статей. Особливу увагу треба звернути на перелік витрат, що не відшкодовуються за рахунок собівартості продукції, а покриваються у межах отриманого прибутку.

На етапах створення нової продукції, коли немає повного комп­лексу технічної документації і не розроблена нормативна база для виконання економічних розрахунків, собівартість такої продукції обчислюється тільки як імовірна прогнозна величина. Тому у проце­сі вивчення теми «Валові витрати і ціни на продукцію (послуги)» у контексті прогнозування собівартості нових виробів доцільно озна­йомитися із загальними принципами та методами прогнозування ви­трат на виробництво нового виробу, звернути увагу на загальні під­ходи у прогнозних оцінках з використанням різних методів.

Докладно ознайомившись із загальними методичними підходами при прогнозуванні витрат на виробництво нових виробів, можна пе­реходити до поглибленого вивчення цих методів. Найпоширенішими є параметричні методи. У цій сукупності необхідно вивчити техноло­гію обчислення собівартості за методами: питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний. Найпростіший серед них — метод питомих витрат, але він має певні недоліки, на що слід звернути увагу.

Одним з ключових напрямів теми «Поточні витрати і ціни на продукцію (послуги)» є ціни та ціноутворення в умовах ринкового реформування економіки. Розгляд проблемних питань цього напря­му необхідно починати з визначення понять «ціна» та «ціноутво­рення». Слід провести дослідження загальних і спеціальних функцій ціни як на макроекономічному рівні, так і на рівні окремого підпри­ємства; визначити роль ціни та механізм ціноутворення у ринковій економіці.

Далі необхідно розглянути всю сукупність цін, що використовує­ться для відображення вартості продукції (послуг) і відшкодування витрат підприємства; виокремити з цієї сукупності за спільними ри­сами певні види цін, а також визначити сфери підприємницької дія­льності, де застосовуються конкретні групи цін на товари та послу­ги. Слід звернути увагу на ціни, що враховують не тільки виробничі витрати підприємства, а й виконання певних зобов'язань, які не рег­ламентуються технологічними процесами виробництва продукції.

Найбільш важливим при визначенні ціни на продукцію та послу­ги є метод, який використовується для її розрахунку. Вивчаючи те­матичні матеріали, що стосуються цін і ціноутворення, необхідно вивчити такі методи встановлення ціни: собівартість плюс прибуток; забезпечення фіксованої величини прибутку; за рівнем поточних цін (конкуренції); за рівнем попиту. Кожен з цих методів має певні пози­тивні та негативні особливості, на які треба звернути увагу.

Існуючі методи розрахунку ціни на продукцію (послуги) не зав­жди враховують зміни на ринку товарів і послуг, потреби покупців. Тому і використовуються для узгодження змін на ринку та потреб виробника певні знижки та доплати до ціни підприємства. Для най­більш повного розуміння системи знижок і доплат слід ознайомити­ся з умовами корегування цін на продукцію (послуги), які пропону­ються різними фірмами у рекламних проспектах і періодичних виданнях.

Встановлення цін на продукцію та послуги провадиться не тільки під впливом ринку, а й на підставі нормативних актів дер­жавних органів. Ось чому необхідно докладно ознайомитися з чинними законодавчими та нормативними актами, що стосуються встановлення граничних цін на продукцію сільського господарст­ва, товарів для дітей, ліки, а також певні послуги, які надаються населенню. Слід звернути увагу на методологію, яка використову­ється при розрахунках витрат, враховуваних при встановленні цін, регульованих державою.