- •1. Історичне значення визвольної війни українського народу середини хуіі ст..
- •2. Поява українських політичних партій на початку хх ст.. В Галичині. І.Франко, м.Грушевський.
- •1. Битва під Берестечком. Білоцерківський мир.
- •2. Україна в планах Росії, Німеччини, Австро-Угорщини в роки першої світової війни.
- •3. Втрати України в роки Великої Вітчизняної війни.
- •1. Полтавська битва. Перша ліквідація Запорізької Січі Петром і.
- •2. Основні воєнні дії на території України в роки і світової війни.
- •3. Україна на завершальному етапі Великої Вітчизняної війни (1944-1945 рр.). Остаточне визволення території України від німецьких окупантів.
- •2. Впровадження неПу в Україні. Голод 1921 – 1923 рр.
- •1. Бойовий шлях українських січових стрільців в роки і світової війни.
- •3. Окупаційний режим в Україні в роки Велико Вітчизняної війни.
- •1. Утворення Української Центральної Ради. І і іі Універсали цр.
- •2. Проголошення срср. Статус урср у складі Радянського Союзу.
- •3. Рух опору в Україні в роки Великої Вітчизняної війни. Дві його течії.
- •1. Більшовицький переворот в Росії і Україна. Проголошення унр. Ііі і іу Універсали цр.
- •2. Сталінська індустріалізація та суцільна колективізація в Україні.
- •3. Напад Німеччини на Радянський Союз. Оборонні бої на Україні 1941-1942 рр. Оборона Києва. Катастрофа Червоної армії під Харковом.
- •1. Українська держава гетьмана п.Скоропадського.
- •2. Голодомор в Україні 1932-1933 рр., його причини та наслідки.
- •3. Приєднання Західної України до урср 1939 р. Політика радянізації в Західній Україні.
- •1. Внутрішня і зовнішня політика Директорії унр.
- •2. Політика українізації у 20-х рр.. Згортання українізації у 30-х рр.. Репресії над українською інтелигенцією.
- •3. Утворення оун. Форми і методи боротьби оун.
3. Окупаційний режим в Україні в роки Велико Вітчизняної війни.
Фашизм, виходячи зі своїх бредових доктрин, почав запроваджувати в Україні «новий порядок». Це була спроба повернути з небуття й утвердити в центрі європейської цивілізації плантаторську, рабсько-кріпосницьку систему, що витікала з хибних основ расової переваги німецької нації. На українських землях вона мала пройти випробування і потім розповсюджуватись на весь світ, над яким націонал-соціалізм планував встановити своє панування. Нацисти розраховували, що кинуте напризволяще українське населення, деморалізоване і роз’єднане, не зможе чинити опір поневолювачам. Але прорахувалися. Основна маса українців відмовлялася бути рабами. Тому окупаційний режим відзначався ненавистю до українського населення — українофобією. Мета гітлерівців полягала в тому, щоб терористичними насильницькими методами пограбувати завойовані території, максимально очистивши їх від корінного населення, а для решти була уготована жорстока позаекономічна експлуатація.Окупанти винищували матеріальні цінності, міста, села, заводи, фабрики, колгоспне майно. Для України типовим «пейзажем» були нескінченні руїни та землянки й окопи. Слід відзначити, що радянські війська під час відступу за наказом Сталіна теж підривали багато об´єктівВідбувалося грандіозне пограбування України. Здійснювався шалений наступ на духовне життя народу. Закривалися всі культурні та освітні заклади України Була дозволена під жорстким контролем діяльність окремих літературно-мистецьких об´єднань та деяких театрів. Була відновлена розгромлена в кінці 20-х років УАПЦ та безперешкодно діяла греко-католицька церква.Невелика частина людей пішла на співробітництво з окупантами (колабораціонізм). Це переважно ті, у кого бузувірські дії сталінського режиму викликали почуття гіркого розчарування в радянській владі.. Багато ображених радянською владою ставали на шлях боротьби з окупантами. Більшість людей ще зберігали віру в соціалістичні ідеали, вбачали лише в радянській владі альтернативу гітлерівському «новому порядку».
Білет № 27
1. Утворення Української Центральної Ради. І і іі Універсали цр.
Універса́ли Украї́нської Центра́льної Ра́ди — державно-політичні акти, грамоти-прокламації, які видавала Українська Центральна Рада для широкого загалу. Всього УЦР видала 4 Універсали, які визначили етапи Української держави — від автономної до самостійної. Перший10 (23) червня 1917 Декларував проголошення автономії України у складі Росії; визначав, що головним джерело влади в країні є український народ.
Другий 3 (16) липня 1917Був певним кроком назад, компромісом із Тимчасовим урядом. Проголошував, що остаточно форму автономії України буде вирішено Установчими зборами Росії.
2. Проголошення срср. Статус урср у складі Радянського Союзу.
Сою́з Радя́нських Соціалісти́чних Респу́блік — соціалістична федеративна, тоталітарна держава, яка існувала у 1922–1991 роках у Східній Європі, Центральній та Північній Азії.Радянський Союз до 1989 року мав однопартійну політичну систему, головним органом влади була Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС). Керівна і спрямовуюча роль КПРС була закріплена у Конституції СРСР 1977 року[1]. Хоча СРСР був номінально союзом радянських республік, насправді це була держава з високим ступенем централізації та плановою економікою. Згідно з офіційною радянською історіографією 30 грудня 1922 р. на І Всесоюзному з'їзді Рад у Москві було урочисто проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, проте ніяких договорів між Республіками укладено не було. Українська радянська держава як федеративна частина Російської республіки була утворена у грудні 1917 на 1 Всеукраїнському З’їзді Рад. 6 січня 1918 року вона проголошується Українською Соціалістичною Радянською Республікою (УСРР). 28 грудня 1920 був підписаний договір про військовий та господарський союз між Росією і Україною. І хоча в преамбулі підкреслювалась незалежність і суверенність держав, створені для спільної роботи наркомати входили до складу Ради Народних Комісарів (РНК) Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки (РРФСР) і мали в РНК УСРР лише своїх уповноважених. Так, виникла договірна федерація формально незалежних радянських держав. Всеросійський ЦВК, куди республіки делегували своїх представників, і Раднарком РРФСР, до якого входили об’єднані наркомати, стали загально-федеративними органами. Нечітка фіксація прав і обов’язків державних установ, невизначеність меж компетенції загальнодержавних і республіканських органів, відсутність їх юридичного оформлення вказували на фіктивність української державності.
