5.Поняття гр.Обороту та його економічна основа.

Гр. оборот - це безперервний рух гр. між суб’єктами ек. відносин у процесі суспільного відтворення, що здійснюється через обіг готівки та шляхом безготівк. розрахунків. Субєктами гр.. обороту є всі юр та фіз..особи, які беруть учать у виробництві та розподілі. Гр. оборот склад. з багатьох каналів руху грошей: 1.Рух грошей між центральними та комерц.банками. 2. Рух грошей між комерц.банками. 3. Між банками та населенням.4. Між фіз.особами та іншими каналами. Ек.основою гр.. обороту є процес суспільного відтворення, так як його суб’єкти беруть участь у виробництві товарів, одержують гр..доходи та відповідно спричиняють гр. потоки.

Класифікація грошового обігу:

1. Залежно від форм грошей що обслуговують обіг

1.1готівковий обіг 1.2безготівковий обіг

2. За характером економічних відносин

2.1Сектор грошового обігу – сферу обміну товарів

Характеризується: а)еквівалентність б)безповоротність в)прямолінійність

2.2Фінансово – кредитний – це сектор ГО у якому рух грошей здійснюється не еквівалентно, тобто на зустріч грошовим потокам, платник не одержує реального еквіваленту у формі товарів та послуг.

7. Гр.агрегати — види грошей та грошових засобів, які відрізняються один від одного своєю ліквідністю, тобто можливістю швидкого перетворення в готівку, показники структури грошової маси. M0 включає готівкові кошти в обігу поза депозитними корпораціями.М1 гр. агрегат М0 та переказні депозити в нац. валюті.М2 гр. агрегат М1 та переказні депозити в іноземній валюті й інші депозити.М3 (грошова маса) — гр. агрегат М2 та цінні папери, крім акцій. Гр. база – сукупність готівкових коштів, випущених в обіг НБУ, коштів обов’язкових резервів, коштів на кореспондентських рахунках та інших коштів інших депозитних корпорацій (банків), коштів державних нефінанс. корпорацій і домашніх господарств. Гр. ма́са — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів гр. обігу у певний момент. Під гр.масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

8. Шви́дкість о́бігу гро́шей — кількість разів за рік, коли грошова одиниця, що перебуває в обігу, витрачається на купівлю товарів і послуг. Швидкість обігу грошей характеризує частоту, з якою кожна одиниця наявних в обороті грошей (гривня, долар тощо) використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період (рік, квартал, місяць). Виходячи з відомого рівняння обміну І. Фішера, величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою: V = PQ\M,де V — швидкість обігу грошей; Р — середній рівень цін на товари та послуги; Q — фізичний обсяг товарів та послуг, що реалізовані в даному періоді; M — середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період. З наведеної формули випливає, що величина швидкості обігу грошей прямо пропорційно пов'язана з номінальним обсягом виготовленого національного продукту (Р*Q) й обернено пропорційно — з обсягом маси грошей, що є в обороті.

9. Зако́н грошово́го о́бігу — загальний ек. закон, який визначає що протягом даного періоду для обігу необхідна лише певна об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.Суть цього закону може бути виражена рівнянням:

Де M — об'єктивно необхідна маса грошей;

ΣPQ — сума цін товарів, що реалізуються за певний період;ΣК — сума продажів товарів і послуг у кредит;ΣП — загальна сума платежів, строк оплати яких настав; ΣВП — сума платежів які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

V — швидкість обороту грошової одиниці за рік;При прискоренні швидкості обігу грошей в економіці їх стає потрібно менше, тобто спостерігається обернена залежність. Сутність його полягає у тому, що протягом певного періоду часу для безінфляційного обігу необхідна лише певна, об'єктивно обумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

10. Гр.ринок — це сукупність усіх гр.ресурсів країни, що постійно переміщаються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Специфіка грошей як абсолютно ліквідного товару зумовлює істотну специфіку їх переміщення між суб'єктами гр. ринку, а також усіх інструментів та самого механізму функціонування цього ринку. Для розуміння сутності грошового ринку важливе значення має визначення його суб'єктів. Суб'єктами цього ринку є юридичні та фізичні особи, які здійснюють операції купівлі-продажу грошей. Усі ці операції можна розділити на три групи: з продажу грошей, з купівлі грошей і посередницькі. Особливе місце серед суб'єктів грошового ринку займають центральні банки.Об’єктами грошового ринку є гроші, які купуються і продаються на ньому.

12.Попит на гроші виступає як запас грошей який прагнуть мати у своєму розпор. еко-ні суб’єкти на певний момент.Теорія переваги ліквідності:

Md = P * Q \ V Групи мотивів попиту на гроші з боку ек. суб-в: 1.Трансакційний(операційний)-екон. суб-ти постійно відчувають потребу в певному запасі грошей для здійснення поточних платежів, щоб підтрим. на належному рівні своє спо-ня.2. Мотив завбачливості- зводиться до того, що юр. І фіз. Особи бажають мати запас грошей як ресурс куп-ї спроможності з тим щоб у будь-якій час мати можливість задов. свої потреби. 3. Спекулятивний м-в попиту на гр.. – екон. суб’єкти баєають мати у своєму роз-ні певний запас грошей з тим щоб за сприятливих умов перетв. Їх у високодохідні фін. інструм., а при погіршенні – перетв. їх у гр.. форму.Чинники впливу на попит на гроші:

-зміна обсягу вир-ва -зміна абсолютного рівня цін

-зміна реал-го обсягу вир-ва

-швидкість обігу грошей