2.1.3. Взаємодія соціальних інститутів у захисті прав та інтересів неповнолітніх, які потерпають від насильства, соціальної і педагогічної занедбаності

Відзначимо, що діяльність всіх інститутів у Великій Британії (державних і громадських), які працюють у сфері захисту прав та інтересів неповнолітніх, профілактики девіантної поведінки, відбувається на основі співробітництва і взаємодії [223; 224].

Організація продуктивного співробітництва різних соціальних інститутів є необхідною умовою забезпечення нормального розвитку особистості дитини. Воно дозволяє отримати об’єктивну інформацію про дитину, опиратися в роботі з нею на її кращі риси, здібності, сприяє формуванню доброзичливих, довірливих взаємовідносин з дитиною. Співробітництво передбачає активну взаємодію сторін, усвідомлення ними загальної мети і завдань.

Співробітництво вимагає спільне визначення учасниками цілей діяльності, спільне планування роботи, розподілу сил різних інститутів у підтримці дитини відповідно з можливостями кожної із сторін, спільну оцінку результатів роботи, прогнозування нових цілей і завдань. В основі співробітництва взаємодіючих сторін в організації роботи з дітьми, які мають відхилення у поведінці, повинна бути:

• взаємна інформованість учасників взаємодії про дитину, її взаємовідносини з ровесниками, іншими людьми;

• взаємодопомога, взаємопідтримка у вирішенні проблем;

• зацікавленість в успішній роботі;

• спільний пошук способів підтримки дитини, створення умов для самореалізації її потенціалу;

• визначення загальних завдань і узгоджена конкретизація завдань для кожної із сторін по наданню підтримки дитині.

Слід підкреслити, що ефективність співробітництва в значній мірі залежить від взаєморозуміння сторін, в свою чергу, рівень взаєморозуміння залежить від того, які цілі об’єднують взаємодіючі сторони, як ці цілі усвідомлюються учасниками взаємодії.

Основною метою всіх соціальних інститутів, які співпрацюють, є надання підтримки дитині в її соціальному становленні, подоланні труднощів, вирішенні особистісних проблем.

Зазвичай в процесі взаємодії різних соціальних інститутів доводиться вирішувати три типи завдань: 1) соціальні; 2) діагностичні; 3) практичні.

Соціальні завдання – це комплексна допомога дитині, яка перебуває у важкому становищі, корекція її взаємовідносин із середовищем, попередження можливих девіацій; створення оптимальних умов для нормального розвитку особистості дитини і формування її індивідуальності.

Для того, щоб організувати ефективну і дієву систему роботи з дітьми, які мають відхилення у поведінці, схильні до девіацій, необхідно добре знати цю категорію неповнолітніх: особливості прояву різних видів девіацій, статеві відмінності, особистісні індивідуальні характеристики, тобто провести комплексну психодіагностику.

До завдань практичного характеру можна віднести вибір оптимальних форм взаємодії з дітьми, планування, прогнозування, контроль і корекцію спільної діяльності, розробку комплексних програм профілактичної і корекційної роботи з молоддю.

Серед основних аспектів взаємодії різних інститутів вчені виокремлюють: управлінсько-координаційний, інформаційний, комунікативний, змістовний, суб’єктно-дієвий [225].

Всі ці аспекти чітко проявляються у взаємодії різних соціальних інститутів, які працюють з дітьми у Великій Британії. Так, в процесі взаємодії, в залежності від пріоритету завдань, які вирішуються, та чи інша організація повинна брати на себе функцію управління і координації процесу організації роботи з дітьми, які мають відхилення у поведінці. На сьогодні, як показує практика, цю функцію найдоцільніше виконувати в місті, чи районі де є спеціальні соціально-психологічні центри допомоги дітям. У Великій Британії координуючу функцію мають Департаменти соціальної роботи, які функціонують в кожному регіоні, а їх відділення в кожному місті. Оскільки в Україні немає подібного органу, координуючу функцію могли б виконувати обласні управління освіти, або Центри соціальних служб для молоді.

Інформаційний аспект взаємодії полягає в тому, що в процесі спільної роботи різних соціальних інститутів з дітьми проходить регулярний обмін інформацією, без якого неможлива організація ефективної системи профілактичної і корекційної роботи з молоддю. Обмін інформацією здійснюється між окремими інститутами виховання, усередині самих інститутів, між окремими учасниками процесу взаємодії, що дає можливість коригувати процес організації профілактичної і корекційної роботи.

Відзначимо, що Інформаційний аспект тісно зв’язаний з комунікативним.

На основі взаємодії різних інститутів виховання виробляється той варіант, який реалізується всіма інститутами в процесі організації роботи з девіантними дітьми, і ті варіативні форми, які реалізуються різними інститутами в залежності від завдань і проблем, які вони вирішують.

Суб’єктно-діяльнісний аспект взаємодії зв’язаний з реалізацією суб’єкт-суб’єктного підходу, який полягає в тому, що кожний соціальний інститут виступає як активний суб’єкт процесу взаємодії. Активними суб’єктами взаємодії виступають також діти, по відношенню до яких реалізується комплекс профілактичних і корекційних заходів. Тільки в цьому випадку процес взаємодії буде ефективний.

Можна також виділити різні рівні, на яких здійснюється взаємодія різних інститутів виховання. Це, зокрема, макрорівень – взаємодія безпосередньо соціальних інститутів один з одним. Мезорівень передбачає взаємодію учасників виховного процесу усередині конкретного закладу, установи. На мікрорівні має місце взаємодія різних груп спеціалістів стосовно конкретної дитини (дітей) з девіантною поведінкою.

Проаналізуємо особливості взаємодії різних соціальних інститутів у захисті прав та інтересів неповнолітніх, які потерпають від насильства, жорстокого поводження, занедбаності на прикладі регіону Тейсайд (Шотландія).

Проблема насильства стосовно дітей є сьогодні дуже актуальною. Доведено, що значна частина неповнолітніх правопорушників в дитинстві зазнала насильства і жорстокого ставлення з боку батьків чи інших осіб, тому вчені небезпідставно вбачають існування зв’язку між девіантною поведінкою неповнолітніх і насильницькими діями щодо них, які передували виникненню відхилень у їх поведінці. Таким чином, попередження кривди, насильства стосовно дітей і підлітків – одне з важливих завдань профілактики девіантної поведінки неповнолітніх. Зауважимо, що у Великій Британії саме цьому аспекту профілактики надається першочергове значення [64; 226; 227].

Дитина може стати об’єктом фізичного, емоційного, сексуального насильства або занедбання. Часто випадки кривди дітей мають кримінальний характер. Втручання відповідних органів і служб є необхідним, щоб захистити дітей та забезпечити можливість їх повноцінного розвитку. Прийняття рішення в кожному конкретному випадку повинне базуватися на ґрунтовній оцінці багатьох комплексних ознак, урахуванні різних точок зору і перспектив подальшої роботи.

В результаті вивчення досвіду профілактичної роботи з неповнолітніми в регіоні Тейсайд, аналізу значної кількості наукових праць і відповідних державних документів [199; 224; 225], нами встановлено, що наступні заклади та установи працюють спільно у розгляді випадків кривди неповнолітніх: департамент соціальної роботи, доповідач комісії у справах неповнолітніх, громадський прокурор, поліція, служба охорони здоров’я, департаменти освіти та волонтерські організації. Багаторічний досвід підтвердив, що ці агентства повинні співпрацювати, щоб ефективно вирішити проблеми жорстокого ставлення до дитини, захистити її, причому різні професіонали можуть працювати разом більш ефективно, якщо вони проходять підготовку не тільки за своєю програмою, але й мультидисциплінарну підготовку, що й забезпечується систематично у даному регіоні.

На нашу думку, аналіз зарубіжного досвіду роботи з неповнолітніми, які потерпають від насильства, соціальної і педагогічної занедбаності буде корисним для виявлення можливостей впровадження його окремих елементів в Україні, де подібна робота на відповідному професійному рівні розпочата порівняно недавно, тому зупинимося на ньому трохи детальніше.

Відзначимо, що головним елементом стратегії розв’язання проблеми кривди неповнолітніх є раннє розпізнання проблеми та забезпечення ефективної допомоги. Багато випадків серйозної кривди дітей супроводжуються певними попередніми симптомами, на які слід звернути увагу батьків. Ці «відкриті попередження» не можна ігнорувати, необхідно вислухати дитину і батьків. Відповідне втручання на цій стадії може бути ефективним способом запобігання насильству, жорстокому поводженню з дітьми.

Ефективність захисту неповнолітнього в значній мірі залежить від швидкості реакції особи, яка дізнається про те, що дитина може перебувати в становищі ризику. Агентства, які залучені в таких випадках, координують свою діяльність так, щоб вони не дублювали одне одного, могли розгорнути свою специфічну діяльність, оцінити ситуацію таким чином, щоб якомога менше травмувати дитину, сім’ю. Представники громадськості та професіонали, налагоджуючи контакт з дитиною, її батьками, близькими повинні забезпечити кваліфікований, інтегрований і тактовний підхід, який має на меті, в першу чергу, добробут і благополуччя дитини.

В регіоні Тейсайд (Tayside) робота з соціально-правового захисту неповнолітніх починається, перш за все, з наради між службами поліції, охорони здоров’я та службами соціальної роботи. Діагноз кривди підлітка чи дитини ставиться тільки після ґрунтовних висновків медиків, поліції та соціального працівника. Кожна соціальна служба має спеціального працівника, який відповідає за організацію наради по справі кривди дитини. Ініціювати проведення такої наради може будь-яка особа, або агентство.

Часто фіксують випадки кривди неповнолітніх із спеціальними потребами та недієздатністю. Їх наслідки можуть бути приховані труднощами спілкування. Таким випадкам надається особлива увага

Поліція несе відповідальність за розслідування кривди неповнолітніх і повідомляє про відповідні випадки громадського прокурора та доповідача комісії у справах неповнолітніх.

Департамент соціальної роботи відповідальний за законом за розгляд справи і забезпечення звіту до доповідача комісії у справах неповнолітніх, якщо дитина може потребувати обов’язкових заходів піклування.

Процедура взаємодії соціальних інститутів у випадках виявлення фактів кривди неповнолітніх представлена в додатку К. Відзначимо, що вона спрямована на те, щоб якомога менше травмувати психіку дитини.

Наприклад, благополуччя дитини є визначальним у проведенні медичного огляду дитини, з якого зазвичай починається робота з кожним виявленим випадком кривди, занедбаності дитини. Агентства регіону Тейсайд (Tayside) розробили протокол, який включає 3 головні принципи: кількість таких медичних оглядів зводиться до мінімуму, вони матимуть місце там, де існують необхідні умови для такого огляду, а саме: в лікарні, в поліції з залученням судового медика. Педіатри і поліція співпрацюють таким чином, щоб гарантувати одночасне надання медичної допомоги дитині і встановлення доказів її скривдження впродовж одного огляду. Дитину переводять до відділення першої медичної допомоги лише при потребі оглянути якесь специфічне ушкодження, пролікувати поранення або переломи. (Процедуру медичного огляду подано в додатку Л).

Нарада по справі

Агентства, що отримують інформацію або заяви про заподіяння кривди неповнолітнім, розробили заходи, щоб підтримувати зв’язок і координацію їх дій на ранніх етапах вирішення проблеми, не ставлячи під сумнів їх обов’язок діяти на захист дитини. Коли підтверджується випадок кривди дитини, будь-яке агентство може попросити про організацію наради по справі за допомогою контакту з відповідальним службовцем, який працює в кожному з чотирьох головних офісів департаменту соціальної роботи.

Метою наради є – зібрати форум для обміну інформацією між професіоналами, які працюють з дитиною та сім’єю, обговорити будь-які заяви або підозри стосовно кривди неповнолітнього. На нарадах по справі також розглядають результати розслідувань або оцінюють ситуації, тут можуть бути подані рекомендації для координованої дії, визначені окремі послуги та засоби захисту дитини. Це, насправді, – план дії стосовно захисту дитини і допомоги сім’ї. Наради по справі передбачають розгляд висновків учителів, вихователів, соціальних працівників, лікарів-терапевтів, педіатрів, поліції та інших професіоналів, які були залучені до справи.

Батьки повинні бути поінформовані про стан речей і можуть отримувати консультації на кожній стадії слідства. Їх точка зору зазвичай розглядається ще до слухання випадку. Вони мають бути запрошеними, де це можливо, і бути присутніми на окремих засіданнях під час нарад по справі, якщо голова засідання вважатиме, що присутність батьків не нашкодить інтересам дитини, наприклад, коли в перспективі розглядається можливість кримінальної відповідальності одного з батьків. Батьки мають право отримати інформацію про результати наради по справі якомога швидше у письмовій формі.

Нарада по справі може винести рішення про реєстрацію дитини в спеціальному реєстрі (Child Protection Register). Неповнолітні, які в ньому зареєстровані, перевіряються кожні 6 місяців і кожного разу розглядатиметься і необхідність їх перебування в реєстрі. (Процедура організації процесу наради по справі подана в додатку М).

Реєстр дітей, які потребують опіки

Кожний муніципалітет веде реєстр скривджених та занедбаних дітей або тих неповнолітніх, які перебувають в ризику насильства. Метою реєстру є забезпечити:

а) всі відповідні агентства доступом до центрального реєстру скривджених дітей, чия безпека є предметом серйозного професійного вивчення;

б) інформацією всіх зацікавлених осіб про тих дітей в регіоні, які в даний момент вже є занесеними в реєстр, гарантуючи, що план роботи з цими дітьми переглядатиметься щонайменше кожні шість місяців;

в) швидкий доступ до інформації професіоналам, які опікуються дітьми;

г) статистичну інформацію, яка допомагає планувати та управляти ресурсами.

Реєстр веде департамент соціальної роботи. Це – комп’ютерний облік, частина інтегрованої індексної системи клієнта, яка дозволяє швидкий перехресний доступ до інформації. Хоча існує зв’язок з центральною системою, інформація з реєстру дітей, які потребують опіки, зберігається окремо в комп’ютерній системі. Доступ до цієї частини системи є обмеженим, таким чином охороняється конфіденційність клієнтів. Функціонує система реєстрації викликів інформації про клієнта, щоб гарантувати законність запитів.

Впродовж дня запити до реєстру можуть бути одержані через:

а) головного службовця з питань захисту дітей (Assistant Principal Officer on Child Protection) або його адміністративного асистента в головному управлінні;

б) спеціально призначеного службового менеджера, його помічника, чергового службовця в будь-якому з чотирьох офісів департаменту соціальної роботи в регіоні Тейсайд.

З 17.00 до 9.00 наступного дня доступ може бути одержаний через гарячу лінію департаменту соціальної роботи.

Будь-хто може рекомендувати зареєструвати скривджену дитину, але реєстр є надзвичайно конфіденційним. Доступ мають тільки агентства з грифом «потребуємо знати», ідентифікуються вони за даними відповідного старшого персоналу агентств. Функціонує система реєстрації викликів інформації про клієнта, щоб ідентифікувати відвідувача бази даних. Наступні професіонали та представники агентств можуть звертатися за інформацією до реєстру:

• медичний персонал ради охорони здоров’я;

• старший сестринський персонал;

• лікарі-терапевти;

• освітньо-психологічний персонал;

• координатор з питань захисту дітей (в сфері освіти);

• поліція;

• громадський прокурор;

• доповідач комісії у справах неповнолітніх;

• Шотландське королівське товариство по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми;

• департамент соціальної роботи.

Термінові заходи

Іноді можуть виникати різні обставини, за яких дітей необхідно вилучити з їх домівок терміново, без планування або підготовки. Потреби неповнолітнього повинні бути домінуючими під час розгляду справи та втручання. Термінові заходи у формі перевезення дітей до безпечного місця розглядаються лише в тих випадках, коли:

а) дитина перебуває у небезпеці, потребує термінового медичного догляду, відчуває страждання;

б) батьки відмовляються співпрацювати з державними агентствами, не виконують своїх батьківських функцій, а тому унеможливлюють оцінку ризику ситуації, в якій опинилась дитина і втручання залишається єдиним шляхом, щоб провести необхідну оцінку ситуації; в) батьків повідомлено про те, що існує безперечна обґрунтована підозра про те, що конкретна ситуація є ризикованою для дитини.

Поліцейський констебль або будь-яка інша уповноважена особа може в разі необхідності перемістити дитину в безпечне місце. Про будь-яку дитину, яка є переміщеною в такий спосіб, повинно бути відомо доповідачу комісії у справах неповнолітніх, який може скликати нараду по справі.

Розглянемо специфічну відповідальність кожної установи у взаємодії з соціально-правового захисту неповнолітніх.

Роль Департаменту соціальної роботи і його відповідальність

Департамент соціальної роботи забезпечує широку низку превентивних послуг і допомогу сім’ям з дітьми, надає опіку для тих дітей, які не можуть з певних причин жити з їх власною сім’єю. Соціальні працівники також відповідають за звіти у справах кривди неповнолітніх, повідомляють доповідачу комісії у справах неповнолітніх про ситуації, де дитину кривдять, де неповнолітні потребують обов’язкових заходів піклування. Якщо нарада по справі неповнолітнього виносить рішення про вимогу нагляду за дитиною, департамент соціальної роботи забезпечує такий нагляд, перевіряє, чи дитина може проживати вдома, або ж необхідним є використання альтернативних способів піклування.

Таким чином діяльність департаменту соціальної роботи, його роль у справах скривджених неповнолітніх виходить за межі ідентифікації, розслідування та моніторингу дитини, яка перебуває в ситуації ризику, і передбачає надання психотерапевтичних послуг, щоб дати можливість дітям та сім’ям подолати наслідки кривди. Багато соціальних послуг, однак, забезпечується на волонтерській основі, згідно потреб.

Департамент оплачує діяльність практичних соціальних працівників в усіх основних лікарнях регіону. Крім того, вони працюють в багатьох Центрах здоров’я. Департамент соціальної роботи здійснює також керівництво Центрами для сім’ї та дітей в усьому регіоні, опікується дітьми в дитячих будинках, фостерних сім’ях. Специфічні послуги для сімей, що мають труднощі в піклуванні за їх дітьми надаються в сімейному центрі Полпарк (Polepark).

У всіх видах діяльності відносно випадків жорстокого поводження з дітьми, департамент соціальної роботи співпрацює з іншими агентствами. Зв’язок встановлено з поліцією і медичними службами, освітніми соціальними закладами, школами та волонтерськими організаціями. Цей зв’язок діє, починаючи з початкової оцінки ситуації жорстокого поводженням з дітьми, і в подальшому – в процесі тривалого піклування, нагляду за дітьми.

Департамент соціальної роботи також співпрацює з батьками дітей. Завжди вислуховується точка зору батьків. Одному з батьків, який не був причетним до насильства, надається відповідна допомога та підтримка, якщо вона є необхідною, щоб захистити дитину.

Береться до уваги також точка зору дітей, за ними здійснюється спостереження в родинному оточенні.

Департамент соціальної роботи веде реєстр скривджених неповнолітніх або дітей, які перебувають в ситуації серйозного ризику. З координатором цього реєстру можна контактувати через будь-які офіси департаменту соціальної роботи, або телефонну «гарячу лінію».

Менеджер, відповідальний за дитячу службу, працює в кожному головному офісі району. З ним можна обговорити конкретні випадки кривди дитини, він організує міждисциплінарну конференцію за потреби. Важливим аспектом мульти-дисциплінарного співробітництва у випадках кривди неповнолітніх є нарада по справі. Департамент соціальної роботи несе відповідальність за скликання і проведення цих зборів.

Слід відзначити, що Департамент забезпечує цілодобове обслуговування. У святкові дні з Департаментом можна контактувати через номери «гарячої телефонної лінії».

Служба охорони здоров’я: роль і відповідальність медичного персоналу

Медики є часто першими особами, до яких звертаються у випадках кривди дітей, особливо, якщо є підозра фізичної кривди і занедбаності.

Обов’язки громадського медико-соціального персоналу є наступними:

1. Виявити, чи дитина потребує термінового медичного лікування, в разі необхідності вжити своєчасні та відповідні заходи.

2. Провести попереднє обстеження дитини (перший ступінь обстеження), шукаючи очевидні докази кривдження. Водночас медики визначають показники фізичного, психічного і емоційного розвитку дитини, вивчають історію її життя. Таке оцінювання зазвичай проводиться черговим дитячим лікарем–терапевтом або громадським лікарем охорони здоров’я дитини (Community Child Health Doctor) в місцевій клініці, школі або дитячому садочку. Також оцінка може проводитись у відділення першої медичної допомоги. Саме лікар повинен особисто надати письмовий звіт про результати обстеження відповідним агентствам.

3. У випадках, коли результати обстеження вказують на фізичні наслідки кривди, або коли медичний персонал не виключає цього, організувати відповідні заходи спільного педіатричного і судового обстеження (другий ступінь обстеження). Таке обстеження зазвичай проводиться в педіатричному лікарняному відділенні, поліцейській установі, де існують необхідні для цього умови. Воно виконується старшим педіатром в присутності поліцейського. Таке обстеження задокументовують, громадському прокурору направляється так званий звіт «душі та совісті» (дослівний переклад: Soul and Conscience report), який використовуватиметься в процесі судочинства. Копія цього звіту також направляється доповідачу служби у справах неповнолітніх.

4. Гарантувати безперервний нагляд за охороною здоров’я та вирішенням медичних проблем, проблем розвитку скривдженої дитини або дитини, яка перебуває в ситуації ризику.

Працюючи спільно з іншими колегами, члени команди першої медичної допомоги (Primary Health Care Team), лікарі-терапевти і дитячі лікарі повинні розпізнати несприятливу атмосферу в сім’ях, помітити в дитини будь-які ознаки кривдження або занедбання на ранній стадії. Вони, таким чином, відіграють провідну роль в запобіганні кривди неповнолітніх, підвищуючи якість опіки за дітьми.

Необхідно відзначити, що кожного разу, коли лікар підозрює, що дитину кривдять, відбувається обговорення цієї проблеми з колегами, які залучені до роботи з випадками жорстокого ставлення до дітей.

Вважається, якщо лікар має причину для підозри, що дитина є об’єктом фізичної або сексуальної кривди, то, незалежно від його бажання оприлюднити таку інформацію, – його обов’язок зробити це.

Роль команди спеціалістів з питань захисту дітей, що постраждали від сексуальної кривди.

Команда спеціалістів, що працює з неповнолітніми, які постраждали від сексуальної кривди, їх батьками та піклувальниками – це мульти-дисциплінарна група медичних професіоналів. Вона розглядає справи дітей та неповнолітніх. Справу може розглядати будь-який професіонал з цієї команди, але остаточне рішення приймається спільно. Команда також використовує можливості для обговорення кожного конкретного випадку з індивідами, які мають певні підозри щодо кривди дитини.

Члени команди беруть участь в розгляді справи, а також продовжують працювати після її завершення. Їх діяльність передбачає індивідуальну роботу з дитиною, її братами, сестрами, підтримку одного з батьків або піклувальника (які не були джерелом агресії), сімейну групову роботу або поєднання цих видів робіт.

Служба охорони здоров’я: роль сестринського персоналу

Саме сестринський персонал часто контактує першим з дитиною у випадках підозри або фактичної кривди дитини. Важливо, щоб персонал, маючи контакт з дітьми та батьками/ піклувальниками, знав всі необхідні процедури. Випадки кривди дитини можуть бути тільки незначною частиною роботи практикуючого спеціаліста, однак, вони вимагають поінформованості про індикатори та провісники насильства, детального знання місцевої політики та всіх передбачених процедур в таких випадках.

Сестринський персонал відіграє подвійну роль: активно бере участь у роботі міждисциплінарної команди у діагностиці випадку підозрюваної або фактичної кривди дитини, а також забезпечує догляд за дітьми, який відповідає індивідуальним вимогам кожної дитини.

Забезпечення потреб дитини є головним завданням впродовж розгляду справи. Навіть дуже мала дитина може вказати, де їй боляче, сказати, що вона переживає, відчуває. Медичні сестри, використовуючи всю свою професійну майстерність, намагаються полегшити біль, дискомфорт і страждання дитини. Знаючи про вразливість дітей, вони забезпечують атмосферу, в якій діти заспокоюються, відчувають себе в безпеці, комфортно.

Сестринський персонал спілкується з членами міждисциплінарної команди від імені дитини, поважаючи її право на конфіденційність, вживаючи заходи, щоб полегшити її подальші фізичні або емоційні страждання.

Медичні сестри спілкуються також з батьками, надають можливості батькам виразити їх відчуття і побоювання, обговорити свої проблеми з іншими членами міждисциплінарної команди.

Сестринський персонал лікарні залучається до процедури прийому, огляду дитини, її лікування. Однак, головною турботою цього персоналу є забезпечити опіку і підтримку, що відповідає віку і потребам кожної дитини.

Вони спостерігають за дитиною і записують всі дані про неї, її взаємодію з батьками/піклувальниками. Неадекватна поведінка буде повідомлена спеціалістам і задокументована. Персонал записує всі їх втручання та дії, готує план опіки, який підходить кожній окремій дитині, у відповідності з її обставинам і потребам. Сестринський персонал лікарні готує звіти і присутній на нараді по справі дитини. Вони спілкуються і взаємодіють з іншими агентствами згідно з визначеною стратегією захисту дитини.

Громадський медико-соціальний персонал володіє глибокими знаннями про сім’ю і чітко визначає дитину з відхиленнями у поведінці. Представник такого персоналу:

• спостерігає за дитиною в сім’ї та за її межами, таким чином ідентифікуючи дитину, яка перебуває в ситуації ризику; ініціює процедуру захисту дитини;

• налагоджує зв’язки, спілкування з іншими агентствами;

• співпрацює і приймає участь у розслідуванні справи, надаючи відповідні звіти та інформацію;

• відвідує нараду по справі міждисциплінарної команди, представляючи там інформацію про розвиток та прогрес дитини, здоров’я сім’ї, взаємовідносини між членами сім’ї.

• забезпечує підтримку після завершення розслідування справи в тих випадках, де жорстокість по відношенню до дитини не була підтверджена під час слідства; відвідує сім’ю, контролює і веде записи про здоров’я дитини та її розвиток.

Отже, лікар медичного закладу контактує зі скривдженими дітьми під час роботи над конкретним випадком, в той час як представник громадського медико-соціального персоналу є залученим до роботи з дітьми й надалі.

Роль поліції в розслідуванні випадків кривди дитини

У більшості випадків жорстокого ставлення до дитини має місце кримінальний злочин. Поліція згідно закону повинна розслідувати всі обставини та зібрати свідчення для подання до громадського прокурора, який відповідає за рішення стосовно порушення судової справи. Звіт також подається доповідачу комісії у справах неповнолітніх, щоб вирішити питання необхідності призначення опіки над дитиною.

Поліція повинна бути негайно інформована щоразу, коли є підозра про те, що злочин або кривда мали або мають місце по відношенню до дитини. Наступним кроком є розпочати слідство, вислухати очевидців, зібрати свідчення та докази, які можуть включати фотографії пошкоджень дитини, що були зроблені за місцем виклику поліції.

Слідство проводиться зазвичай спеціальним офіцером поліції (special Police Officer), хоч у виняткових обставинах первинний огляд може бути проведений рядовим поліцейським.

Поліція підтримує політику співробітництва з іншими агентствами, які залучені в процес опіки і захисту дітей та молоді. Вона гарантує, що слідство проводиться тактовно, зі співчуттям, зосереджуючись на проблемах дитини. Також поліція проводить консультації з іншими агентствами перед подачею звіту, який містить свідчення жертв злочину.

Проводячи консультації з іншим персоналом, який залучений до вирішення проблем захисту неповнолітніх, спеціальний поліцейський офіцер гарантує, що будь-який медичний огляд, який потрібен для збору доказів, є належним чином скоординований, наскільки це можливо, співпадає з медичним лікуванням, в інших випадках необхідно проводити спільний огляд дитини педіатром та поліцією.

Якщо існує нагальний ризик для дитини, їй підшуковують безпечне місце для перебування (a Place of Safety Order). Це фіксується документально, повідомлення та звіт відправляють доповідачу комісії у справах неповнолітніх.

Спеціальний поліцейський офіцер обов’язково присутній на нараді по справі, бере участь у прийнятті спільних рішень. Якщо ж попереднє поліцейське розслідування не відбулося, цей офіцер повинен доповісти, чи воно планується.

Роль доповідача комісії у справах неповнолітніх.

Дитину направляють до доповідача комісії у справах неповнолітніх, коли вона потребує захисту, контролю, керівництва або лікування. Відзначимо, що доповідач комісії у справах неповнолітніх(така посада не передбачена вітчизняним законодавством) – це спеціаліст з достатньо широкими повноваженнями, які більш детально будуть проаналізовані в наступному розділі.

Обставини і підстави для направлення дитини мають відповідати тим, що визначені в статті 32(2) закону «Про соціальну роботу» (Шотландія) від 1968 року.

Будь-хто може порушити клопотання, щоб направити занедбану дитину до доповідача, але департамент соціальної роботи та поліція мають специфічні обов’язки в цьому відношенні. Доповідач повинен бути обов’язково і негайно повідомлений, якщо дитину забрали з її дому згідно з процедурою термінового переміщення.

Саме доповідач повинен вирішити, чи обставини вимагають реалізації подальших дій і яких саме (дітям та сім’ї слід запропонувати допомогу на волонтерській основі, залучаючи департамент соціальної роботи; матеріали направити на розгляд до суду у справах неповнолітніх).

Доповідач не може вирішити, чи слід направити на розгляд до суду у справах неповнолітніх матеріали конкретного випадку, поки його не забезпечать достатньою письмовою інформацією на підтримку обґрунтування справи. Тоді доповідач зобов’язаний представити заяву неповнолітньому та його батькам. Також можливо, що на пізнішій стадії доповідач свідчитиме перед шерифом.

Роль громадського прокурора.

Громадські прокурори відповідають за розслідування всіх кримінальних справ стосовно неповнолітніх, раптових або підозрілих смертей у своєму районі. Вони підпорядковані генеральному прокурору Шотландії, але в щоденній практиці мають високий ступінь незалежності. Їх права та обов’язки передбачають прийняття рішення стосовно того, чи порушувати судову справу через заяви про злочинну поведінку, яка їм стала відомою.

Поки до цих осіб не направлено судової справи про кримінальне правопорушення, вони не мають законного права займатися такими справами. Вони не порушуватимуть судову справу через недостатність очевидних доказів та через деякі інші причини, а саме: несуттєвість, існування серйозних пом’якшуючих обставин, якщо випадок можна вирішити іншим шляхом, наприклад за допомогою попередження кривдника, або не через кримінальну систему правосуддя( медичну сферу, або сферу соціальної роботи).

Заяви про злочин надсилаються громадському прокурору поліцією, яка проводить початкове слідство і звітує йому.

Громадські прокурори не залучені до справи з кривди неповнолітніх відразу ж, як лікарі, соціальні працівники та інші професіонали. Однак, те, як представники агентств по захисту дитини проведуть роботу на початкових етапах, може безпосередньо вплинути на будь-яке кримінальне розслідування і на наслідок судового розгляду.

В окремих випадках громадський прокурор може бути залученим у процес обговорення справи з іншими професіоналами. З ним можна контактувати в його офісі протягом робочого дня, чи в будь-який момент через поліцію.

Хоч громадські прокурори, перш за все, займаються відповідним вивченням випадків кривди дитини і покаранням кривдників, вони свідомі факту, що це не єдині фактори, які слід брати до уваги, розглядати, аналізувати і, що, зрештою, благополуччя скривдженої дитини є найбільш важливим у вирішенні будь-якого випадку.

У кожному офісі громадського прокурора визначаються члени серед персоналу, чиї обов’язки передбачають налагодження зв’язку з іншими підпорядкованими їм агентствами, які займаються проблемами захисту скривджених дітей, у вирішенні таких питань, як збір свідчень, досудові відвідування свідками дитини, коли випадок направлений до суду.

Роль департаменту освіти

Всі діти, так чи інакше, мають контакт з департаментом освіти через школу, або відвідання різних центрів, позашкільних закладів. Освітній персонал, таким чином, обов’язково повинен реагувати на ознаки кривди або занедбання. Департамент освіти часто ініціює розслідування у випадку виявлення кривди дитини (моральної, фізичної, сексуальної), її соціальної занедбаності. До речі, соціальна занедбаність дитини розглядається як заподіяння кривди .

Весь освітній персонал департаменту спеціально проінструктований щодо дотримання визначених процедур у звітуванні та моніторингу дітей, які стали об’єктом насильства або занедбання. Вони також усвідомлюють відповідну роль департаменту соціальної роботи в цій сфері та співпрацюють згідно інструкцій з поліцією і медичним персоналом, доповідачем комісії у справах неповнолітніх, батьками тощо.

В рамках розгляду випадку департаментом, його координатор з питань захисту дітей, освітні працівники (педагоги, психологи) на рівні своєї кваліфікації і компетенції, проводять експертизи, пропонують підтримку, пораду і розглядають окремі випадки кривди в школах.

Спеціально призначеним офіцером з питань захисту дітей (a Designated Officer for Child Protection), який працює в департаменті освіти, розробляються для персоналу програми підготовки на базі департаменту та програми міждисциплінарної підготовки.

Роль Шотландського Королівського Товариства по запобіганню жорстокому поводженню з дітьми

Це Товариство є волонтерською організацією, яка займається забезпеченням незалежного захисту та соціальної опіки неповнолітніх в Шотландії.

За останні кілька років відбулося значне скорочення кількості випадків у сфері захисту неповнолітніх, розглянутих цією організацією, водночас, збільшилася кількість бажаючих навчатися на курсах підготовки для роботи зі скривдженими дітьми, що організовує Товариство.

Нещодавно Товариство переглянуло перелік служб, які залучені до процесу захисту неповнолітніх, і вирішило за звичайних обставин не розслідувати випадки кривди дитини, а відсилати всі такі випадки до відповідних державних служб.

Таким чином, Товариство може розглядати випадки кривди неповнолітніх тільки за умови попереднього прохання про це державних служб, якщо виникає потреба, наприклад, сім’ї вимагають незалежної оцінки умов перебування дитини в родині, визначення її особливих потреб

В регіоні Тейсайд (Шотландія) це призвело до зміни фокуса діяльності цього Товариства в напрямку до більш терапевтичного типу втручання з наголосом на профілактиці. Також це призвело до розширення групової роботи, а також індивідуальної та сімейної дорадницької роботи.

Сьогодні Товариство пропонує курси підготовки трьом групам на семестр. Сім’ям пропонують двосеместрові курси підготовки, при потребі три–семестрові. Друга група – це батьки, третя – діти і підлітки, група молодих людей, в житті яких мала місце кривда.

Пропонується також індивідуальна робота з батьками або молоддю, яка проводиться на контрактній основі персоналом Департаменту соціальної роботи.

Інша сфера роботи Товариства – надання порад дорослим та молоді, які стали жертвами сексуального насильства.

Роль волонтерських агентств / волонтерів

Волонтерські організації, волонтери, вихователі, приватний медико-соціальний персонал керуються процесуальним кодексом поведінки зі скривдженими дітьми, які перебувають під їх опікою. Кодекс передбачає право на оскарження поведінки персоналу. Кожне агентство виробило власні інструкції, які в деяких пунктах можуть суттєво відрізнятися, проте спільним для всіх волонтерських агентств є зобов’язання членів організації повідомляти відомі їм факти (або підозри) кривди дитини, не пов’язуючи це з питаннями конфіденційності, яку вони пропонують за інших обставин. Волонтерська діяльність не фінансується державою, проте можливою є спонсорська підтримка приватних осіб, чи організацій, що досить часто має місце.

Підкреслимо, що волонтерська діяльність у Великій Британії вважається дуже почесною і відповідальною. Громадськість ставиться до роботи волонтерів з повагою і намагається сприяти їм.

Нарада по справі – організація та функції

Нарада по справі між агентствами з метою розгляду питань захисту неповнолітніх скликається на прохання Департаменту соціальної роботи. В окремих випадках це робиться для того, щоб розглянути специфічні питання, запропоновані одним з професіоналів, який працює з неповнолітнім, його сім’єю. Проте частіше нарада має місце в зв’язку з заявою або підозрою у кривді дитини, що була доведена під час розслідування поліцією, медичними і соціальними працівниками. Функції наради по справі є такими:

1. Узагальнювати медичну, психологічну, соціальну і освітню інформацію про дитину.

2. Визначати та оцінювати ризик для дитини.

3. Надавати можливість персоналу агентств, який залучений до роботи з дитиною, визначити його відповідну роль і завдання в рамках планування вирішення випадку.

4. Рекомендувати державним агентствам залучатися до спільних дій у вирішенні конкретного випадку.

5. Реєструвати або виключати з реєстру конкретного неповнолітнього.

6. Узгоджувати необхідність повторних зборів (встановлення фактичної дати).

7. Попереджати інші агентства про переведення розгляду випадку з однієї сфери в іншу.

8. Визначати в реєстрі період 6-ти місяців для наради з питань повторного огляду та моніторингу випадку.

До нарад по справі запрошуються різні професіонали: вчителі, лікарі–терапевти, педіатри, поліція, соціальні працівники.