Розділ4. Новітні адгезійні системи та нанотехнології в україні

Естетична стоматологія на сьогодні висуває нові вимоги до реставрації зубів. Одна з найважливіших — відтворити оптичну модель зуба, тобто оптичні властивості природного зуба — здатність пропускати світло, розсіювати його, заломлювати та частково відбивати, а отже, відтворити такі характеристики, як прозорість чи непрозорість (опаковість), флюоресценція; стосовно кольору — його насиченість, ступінь білизни. Найновіші пломбувальні матеріали здатні імітувати оптичні властивості природного зуба. Новітні адгезійні системи та нанотехнології дають також можливість доброго сполучення емалі, дентину й пломбувального матеріалу. Йдеться про PQ 1, PQ clear — адгезиви V покоління. Проте постає питання міцності великих реставрацій. До останнього часу не можна було обійтися без металевих штифтових конструкцій: чи то литі куксові вкладки, чи то анкерні штифти, чи парапульпарні штифти [7].

Основним недоліком металевих конструкцій є те, що світловий промінь, пройшовши крізь реставрацію, відбивається від металу. Тоді як у природному зубі він заломлюється, частково розсіюється, частково відбивається і проходить крізь зуб. Отже, можна бачити відмінність між зубом із металевою конструкцією і природним зубом. Є метод виготовлення штифтової конструкції із застосуванням фіброволоконної стрічки. Звичайно, для кожного з цих методів є свої показання, кожен має як певні переваги, так і недоліки. Зосередимо нашу увагу на можливостях і перевагах застосування скловолоконних штифтів. Виконання великих за обсягом реставрацій коронки зуба раніше обов’язково передбачало ортопедичне лікування, що вимагало кількох відвідувань стоматолога, тепер їх виконують за один раз, досягаючи найбільшого естетичного ефекту. Детальніше про адгезійні волоконниі системи (АВС) та їх переваги. На сьогодні є кілька видів АВС: штифти, стрічки, шнури й цілі системи для виготовлення коронок і мостоподібних протезів. Принцип побудови один: матриця — смола PCDMA і наповнювач — скловолокно [Додаток Ж]. Штифт складається з поздовж­ньо розміщених волокон у матриці смоли PCDMA. Остання є основою багатьох композитів, що їх використовують у стоматології для реставрації, тому вона забезпечує добру адгезію волоконних систем до природних зубних тканин і до композитів, кераміки. Скловолокно дає міцність і провідність світла, матриця — спорідненість із матеріалом для пломбування, реставрацій, з дентином та емаллю і забезпечує провідність світла. Скловолокно є силанізованим, що дає добру змочуваність та адгезію до матриці, до композиту, до адгезиву й цементу подвійної дії, що його застосовують для цементування АВС. Отже, всі матеріали є спорідненими, тому добре сполучаються й утворюють гомогенну конструкцію. Маємо вже дві переваги: по-перше, провідність світла, по-друге, гомогенність конструкції. Третьою і дуже важливою перевагою є те, що модуль еластичності натурального зуба є практично таким, як і в АВС. Тож після цементування штифтами отримуємо однорідну структуру. Наступною перевагою є те, що розподіл жувального тиску в такому конгломераті відбувається так, як і в природному зубі. Що стосується міцності на злам, то адгезійні волоконні системи є ближчими до дентину природного зуба [7] . До АВС висунуто такі вимоги: твердість, міцність — здатність протидіяти жувальному навантаженню протягом тривалого часу; мінімальна адсорбція води; біоспорідненість — фізична й хімічна; адгезійність; адаптив­ність; оптичні характеристики зуба: колір і коефіцієнт заломлення мають відповідати характеристикам природного зуба; добре маскування. У разі застосування АВС отримують гомогенну конструкцію: зуб — цемент, АВС, композит. Така конструкція є фізично, хімічно та механічно міцною, відтворює оптичну модель зуба [Додаток З]. Є чотири розміри штифтів і відповідні дрилі до них, які застосовуються в такій послідовності [7]. Готують канал зуба загальноприйнятою технікою; дрилем потрібного розміру розширюють канал; проходять углиб не менш як на висоту коронки зуба; вимірюють штифт; відрізають потрібну довжину; протравлюють канал за інструкцією виробника; протравлюють АВС для очищення й дезінфекції; наносять адгезив у канал зуба, роздувають, забирають рештки, полімеризують; наносять адгезив на АВС, роздувають, забирають, полімеризують; замішують цемент подвійної дії. Вносять у канал каналонаповнювачем; вводять АВС у канал, полімеризують світлом. За кілька хвилин можна починати виконувати реставрацію, наносячи шари поступово для максимального естетичного ефекту. Таким чином, отримують споріднену із зубом міцну, надійну, високоестетичну реставрацію з оптичними характеристиками природного зуба.