Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Курченко_kursach.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
5 Мб
Скачать
☆

4.2. Моделі вдм

Найпоширеніші геопросторові моделі даних передаються «геометрією», описаною за допомогою «просторової системи подання», що є системою координат на зразок широтно-довготної або будь-якої іншої системи відліку. «Геометрія» ділиться на чотири категорії об'єктів, а саме крапки (point), криві (curve), поверхні (surface) і геометричні набори (geometry collection). Крапка описує 0-образ мірного об'єкта, наприклад центра міста на карті миру. Крива описує образи одномірних об'єктів, наприклад рік на карті миру. Об'єкти типу «крива» часто апроксимують за допомогою послідовності ліній (linestring), представленої двома або більше крапками. Найпростіший випадок послідовності ліній - відрізок прямій, що з'єднує дві крапки або більше. Категорія «поверхня» описує образи двомірних об'єктів, наприклад країни на карті миру. Поверхня часто моделюється багатокутником (polygon). Геометричний набір представляє складні об'єкти, такі, як безліч нафтових свердловин, група островів і т.д. Геометричні набори, у свою чергу, бувають трьох видів: складова крапка (multipoint), складова крива (multicurve) і складова поверхня (multisurface). Типи просторових даних геометричного набору забезпечують властивість «замикання» щодо інших типів просторових даних при виконанні таких геометричних операцій, як «геометричне об'єднання», «геометрична різниця» або «геометричне перетинання».

До основних моделей ВДМ належать: полігональна, лінійна та сегментно-вузлова.

Полігональна – основний робочий шар – ВДМ, у вигляді полігонів.

Лінійна – відповідно у вигляді ліній, проте можуть застосовуватись буферні зони і т.д., і тоді вона може набувати схожості з полігональною або сегментно-вузловою.

Сегментно-вузлова модель складається відповідно з двох шарів:

  • вузли - це точкові об'єкти, які ставляться в місцях перетину або примикання вулиць, виходу дороги за межі растрового зображення, закінчення проїзної частини, перетин дорогою площі, шляхопроводу, моста тощо. Встановлювати їх слід почергово відповідно до вибраної схеми;

  • сегменти - ламані лінії, що з'єднують вузлові точки і проходять по осі проїжджої частини у напрямку зростання нумерації адрес.

а)

б)

в)

Рис. 13. Карти полігональної (а), лінійної (б) та сегментно-вузлової (в) моделі вулично-дорожної мережі

4.3. Приклади застосування гіс у задачах вдм

Рис.14 Схема магістралей м. Самари 1986р.

Рис.15 Розподіл щільності населення м. Самари 2001р.

Рис.16 Планограма кількості маршрутів гром. транспорту м. Самари 2001р.

Рис.17 Забудовані частини міста з різним рівнем транспортного забезпеченням м. Самари 2001р.

Рис.18 Щільність транспортних потоків та ДТП на основних магістралях м. Самари 2001р.

Рис.19 Карта швидкості автотранспорта по основним магістралям у час пік м. Самари 2001р.

Рис.20 Найбільш небезпечні частини вулиць у центрі м. Самари 2001р.

РОЗДІЛ 5. ВИКОРИСТАННЯ ДАНИХ ДЗЗ В ГІС ВУЛИЧНО-ДОРОЖНІХ МЕРЕЖ

    Методологічний аспект підготовки матеріалів ДЗЗ включає такі етапи:

      1.Визначення району зйомки та розбиття його на блоки різного масштабу. Підготовка номенклатурного переліку топооснов і замовлення знімків. Вибір оптимального для даного регіону  типу знімка.

     2.Зведення, підготовка, сканування та просторова прив'язка відповідних великомасштабних картографічних матеріалів.

     3.Генерація моделі рельєфу на територію робіт.

     4.Радіометрична та спектральна корекція знімків.

    5.Геометрична корекція космічних знімків з використанням узагальненої апроксимуючої функції RPC та моделлю рельєфу з досягненням точності прив'язки до 1-2 м.

    6.Вибір оптимальної системи координат для конкретної задачі. Формування відповідних векторних шарів. Зведення отриманих матеріалів до єдиної інформаційної системи.

     7.Аналіз фактичних даних. Виведення результатів робіт в електронному вигляді та на паперових носіях.

     В процесі досліджень використовуються великомасштабні топооснови – М 1: 5 000 та 1: 2 000, які дозволяють розпізнавати об'єкт із точністю до 20 см. Оскільки, як правило, подібні проекти охоплюють значні за площею території, необхідною задачею є створення мозаїки з різних знімків, кількість яких часто перевищує десятки, а об'єми інформації - десятки Гб. Подолати цю проблему допомагає технологія стискання зображень MRSid, яка дозволяє зменшувати розмір файлу до 10-20 разів без втрати якості.

      Оскільки задачі навігації вимагають дуже високої точності позиціонування знімку (до 1-3 м) та однорідного масштабу по всьому зображенню, вкрай важливою умовою при підготовці знімків є їх ортотрансформування. Це процес геометричної корекції зображення, під час якого вносяться поправки за суттєві геометричні неточності, що можуть бути обумовлені топографією, геометрією камери та помилками сенсора. В результаті ортотрансформування отримується планіметрично точне зображення. Загальноприйнятий сьогодні алгоритм ортотрансформації знімків - з використанням узагальненої апроксимуючої функції RPC - реалізований у програмному комплексі ERDAS Imagine. Результати тестувань показали залежність кінцевої геометричної точності від якості допоміжних даних, що використовувалися при ортотрансформуванні та кількості GСP-точок прив'язки. В загальному випадку середньоквадратична похибка RMS не повинна перевищувати 1 м.

     

Розробки із вирішення задач наземної транспортної навігації вирішуються із застосуванням програмного додатку ArcGIS Network Analyst. Для вирішення поставленого завдання обґрунтованим є вибір космічного знімку QuickBird (рис. 21).

Рис. 21. Фрагмент геоінформаційної системи для задач навігації в містах

Відповідно, наземна інформаційна система включає такі компоненти:

      - дорожня мережа,

      - адресна база,

      - база даних по інфраструктурі або точках інтересу (РОІ);

      -  топографічні та космічні дані.

Приведені у місцеву систему координат знімки суміщаються у ГІС-середовищі ArcGIS з картографічними шарами плану міста та графом доріг. Це дає змогу оновити векторні шари шляхом внесення змін у планове положення існуючих об'єктів або нанесення нових об'єктів на карту. Таким чином можна отримати актуалізовану повнофункціональну муніципальну ГІС, яка є оперативним та надійним джерелом інформації для планування та для вирішення задач наземної навігації та ресурсного менеджменту ВДМ населених пунктів.

Геоінформаційні системи з інтегрованими космічними знімками високого просторового розрізнення сьогодні допомагають успішно вирішувати найважливіші завдання. Ефективність застосування матеріалів ДЗЗ в інформаційних системах підтверджена чисельними практичними застосуваннями. Дані ДЗЗ в інформаційних системах дозволяють вирішувати ряд надважливих задач сучасної цифрової картографії, серед яких: актуалізація картографічної інформації до масштабів 1:2 000-1:5 000; створення і оновлення навігаційних карт; здійснення екологічного моніторингу потенційно небезпечних природних та антропогенних об'єктів тощо.

       Інтеграція космічного знімку з векторними тематичними шарами у єдиній ГІС-системі дає новий вид картографічного матеріалу - векторно-растровий. Використання знімку у вигляді топооснови разом з описовою та атрибутивною інформацією векторних шарів дозволяє проводити швидку ідентифікацію об'єктів на знімку, здійснювати пошукові запити, проводити різні види ГІС-аналізу. Таким чином, забезпечується актуалізація карт-матеріалів в найкоротші терміни, що дуже важливо для навігаційних карт(використання клієнт-серверних технологій дозволить вийти на якісно новий рівень цифрової картографії).

ВИСНОВКИ

    Отже із залученням знань з аерокосмічних методів географічних досліджень та геоінформатики дали нам можливість зробити наступні висновки:

1. Перевагами у використанні космічних знімків у вітчизняному містобудуванні відносно загальногеографічних карт і аерофотознімків є: природна генералізація, висока просторова роздільна здатність, оглядовість, відкритість інформації. Розвиток знімальних супутникових систем у поєднанні з ГІС-технологіями дає змогу використовувати матеріали ДЗЗ для вирішення різноманітних задач. При розробках генпланів агломерацій та окремих міст базовими масштабами карт є 1:5 000 – 1:10 000, тому доцільно залучати знімки з надвисокою просторовою роздільною здатністю – 1-0,5 м.

Сучасні вітчизняні космічні знімки за своїми характеристиками не можуть бути використаними для укладання чи хоча б оновлення топографічних планів і карт масштабів 1:10000 – 1:2 000.

2. Для укладання плану існуючого міста базуються на аналізі матеріалів аерокосмічного знімання в залежності від технології їх отримання. Для укладання вітчизняних генпланів міст використовують знімки, отримані оптико-електронним способом за допомогою приладу із зарядовим зв`язком – ПЗЗ-знімки (Ikonos, QuickBird, OrbView, WorldView, Geoeye).

3. Отримане зображення з космосу з метою його залучення для укладання карт і планів проходить певну обробку за допомогою різних комп`ютерних програм, лідером серед яких є Erdas Imagine. Обробка ПЗЗ-знімків включає кілька процесів, найголовнішими з яких є радіометрична, геометрична корекція й ортотрансформування – з точки зору вартості знімків як комерційних продуктів, та покращення зображення – з точки зору використання знімків для конкретної роботи.

4. Використання ГІС-технологій у вулично-дорожній мережі представлено: результатами розробки методичних основ дослідження динаміки забудови міст за космічними знімками; опрацьованою методикою укладання планів міст для потреб містобудування; окресленими перспективами використання космічних знімків у містобудуванні. Геоінформаційні методи укладання планів та схем містобудівного змісту здійснюються в середовищі ГІС завдяки його трьом головним складовим частинам: блоку введення інформації, її обробки і перетворення та блоку виведення новоствореної інформації. Відзначені переваги ГІС-технологій. Найпоширенішими програмними продуктами ГІС є ArcMap та Erdas Imagine.

5. В основу розроблених методичних основ дослідження динаміки забудови міст за космічними знімками покладено поділ змін на її території на очікувані, передбачені генеральним планом, та незаплановані, ті, що відбуваються через недотримання його рішень. Необхідною умовою для виявлення та дослідження динамічних процесів у місті є наявність різночасових матеріалів зображення земної поверхні на одну і ту ж територію у порівнювальних масштабах. ПЗЗ-знімки є найкращим картографічним джерелом для виявлення змін та своєчасного оновлення ситуації, через можливість їх оперативного отримання. Інтервал отримання зображення з космосу з метою виявлення змін для різних населених пунктів коливається в межах 3-10 років.

Предметом динамічних досліджень на території міста є зміни зовнішнього вигляду сформованих територій відносно певної дати елементів міста У просторовому аспекті інтерес для містобудування становить динаміка: містоформуючих вісей – вулично-дорожньої мережі та берегової лінії; земель запасу, примежової території.

6. Відомості про поділ території міста за функціональним призначенням, інженерні комунікації містяться в різних документах у графічному та текстовому вигляді. Після збору всіх наявних графічних матеріалів виконується їх аналіз за масштабом, за роком видання, за площею покриття проектної території, за змістом. Саме рік видання вказує на відповідність ситуації в місті сучасному стану і саме він, в першу чергу, вказує на необхідність проведення оновлення.

Етап обробки даних включає цілий комплекс робіт із застосуванням геоінформаційних технологій та порівняльно-географічного методу. При укладанні містобудівних схем вирішуються два завдання – приведення плану міста у відповідність із сучасною ситуацією (оновлення) в проектних межах й укладання схем інфраструктурного забезпечення, інженерної підготовки та санітарно-гігієнічного стану. За космічними знімками оновлюється саме ситуація плану.

7. Перспективи використання космічних знімків для розробки містобудівної документації в графічному вигляді пов`язані зі створенням містобудівних ГІС в структурі локальних міських ГІС; здійсненням моніторингу забудови міста; укладанням карт змін забудови міської території; використанням тривимірних моделей та віртуальних карт для забезпечення візуальної презентації проектів.