- •Співвідношення політичних сил в Україні після Лютневої революції 1917 р. Утворення та діяльність Центральної Ради, її і та іі Універсали.
- •Ііі Універсал Центральної Ради. Міждержавні відносини рсфрр та унр наприкінці 1917 – початку 1918 року.
- •Берестейський мирний договір (1918 р.) унр з країнами Четверного союзу. Його наслідки для України.
- •Гетьманський переворот п.Скоропадського. Внутрішня і зовнішня політика його уряду.
- •Падіння гетьманщини. Прихід до влади Директорії унр, її діяльність, причини поразки. С.Петлюра.
- •Утворення Західно-Української Народної Республіки. Українська Галицька Армія (уга). Акт злуки зунр і унр.
- •48) Варшавський договір Директорії з Польським урядом (квітень 1920 р.). Наступ на Київ і його невдача. Ризький договір 1921 р. Та його наслідки для України.
- •49) Уроки української національної революції 1917-1920 р.Р
- •50) Державна економічна політика 20-х років хх ст. Та її наслідки.
- •51) Соціально-політичне і культурне життя в Україні в 20-х роках хх ст. Українізація, її зміст та наслідки.
- •52) Утворення Союзу рср, наслідки входження урср до його складу.
- •53) Форсування індустріалізації в Україні в 30-ті роки хх ст., його наслідки.
- •54) Тоталітаризм в Україні в 30-х р.Р. Хх ст.: його сутність та механізм реалізації.
- •55) Сталінська політика насильницької колективізації. Соціально-політичні та демографічні наслідки голодомору 1932-1933 рр. В Україні. Основне в зош.
- •56) Західноукраїнські землі в 20-30-х роках хх ст. Об’єднання Західної України з урср у 1939 році.
- •57) Напад фашистської Німеччини на урср. Україна в планах фашистського рейху. Оборонні бої на території України в 1941-1942 рр.
- •58) Розгортання радянського і націоналістичного партизанських рухів проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. Оун у війні та взаємини її провідників з нацистами.
- •Становлення: 1941–1942 роки
- •Організований опір: 1942–1944 роки
- •59) Визволення України від німецько-фашистських окупантів. Вклад народів України в перемогу над фашизмом.
- •60) Геополітичні наслідки іі світової війни. Урср в системі міжнародних відносин.
- •61) Труднощі відбудови народного господарства України в повоєнний період. Голод у 1946-1947 р.Р.: причини та наслідки.
- •62) Перші спроби десталінізації в Україні після смерті й.Сталіна, їх суперечливий і непослідовний характер.
- •63) Реформи м.Хрущова, їх суперечливий і непослідовний характер. Економічні реформи
- •Економічні реформи другої половини 60-х років хх ст., їх непослідовність.
- •Неосталінізм. Застійні тенденції в суспільному житті. Розвиток дисидентського руху в 60-80-х р.Р. Хх ст..
- •66) “Перебудова” м.Горбачова й Україна: причини, суть, наслідки
- •67) Передумови та основні шляхи розбудови незалежної держави Україна. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. “Акт проголошення незалежності України”.
- •Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:
- •Основні положення Декларації:
- •Історичне значення Декларації про державний суверенітет
- •68) Державне будівництво в незалежній Україні.
- •69) Багатопартійність та політичний плюралізм в Україні на сучасному етапі. Програми та практична діяльність нових політичних партій і організацій.
- •70) Реформування економіки на ринкових засадах в умовах незалежної України.
- •71) Конституція України (1996 р.) та її значення в процесі створення Української незалежної держави.
- •72) Україна і світове співтовариство: взаємовідносини і глобальні проблеми.
- •73) Формування етнічної атрибутики Київської Русі.
- •74) Національна символіка України в умовах розбудови Української незалежної держави в сучасних умовах.
67) Передумови та основні шляхи розбудови незалежної держави Україна. Прийняття “Декларації про державний суверенітет України”. “Акт проголошення незалежності України”.
http://sites.kpi.kharkov.ua/history/navch/kl/l_17.htm
Процес «перебудови» суспільного життя в СРСР, який розпочав у другій половині 80-х років минулого століття тодішній радянський лідер Михайло Горбачов, його фактична відмова від тоталітаризму, спроба встановлення цивілізованих відносин з країнами західної демократії дуже швидко призвели до загальної демократизації суспільства, розвитку гласності, заклали мінімальні основи для утвердження плюралізму в політичному, ідеологічному та економічному житті країни. У таких умовах доля радянської держави, названої у свій час «імперією зла», незалежно від волі ініціаторів «перебудови», здається, була вже визначена наперед. Саме тому, ні внесення змін до Конституції СРСР 1 грудня 1989 р., ні зміна виборчої системи, ні значне реформування органів державної влади (створення З’їзду народних депутатів СРСР, реально працюючої Верховної Ради СРСР, запровадження інститутів Президента СРСР, Комітету конституційного нагляду і т.д.), ні ідея нового «союзного договору» не могли вже зупинити рух національних республік до незалежності, до створення (а в ряді випадків – і відновлення) власної національної державності.
Від балтійського узбережжя, через багатонаціональну Росію, від України і Молдови – до Закавказзя і Середньої Азії, – просторами агонізуючої вже на той час радянської держави прокотився так званий «парад суверенітетів». На порядку денному життя реально поставило питання про створення нових Конституцій для нових держав. Не була винятком у цьому процесі й Україна. Однак заради справедливості варто зазначити, що України не було і серед лідерів даного руху. Пізніше, відомий український вчений-правознавець Л.П.Юзьков (1938-1995) згадував, що «задум прийняти принципово нову Конституцію України виник ще у середині 80-х років, тобто на початку так званої перебудови». Але в практичну площину ця ідея була поставлена лише після ухвалення Верховною Радою України 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України.
Отже 16 липня 1990 р. Верховна Рада УРСР прийняла документ великої історичної ваги – Декларацію про державний суверенітет України. Суверенітет передбачає верховенство, самостійність, повноту й неподільність влади в межах території України. Відтепер Україна проголошувалася незалежною державою в зовнішніх відносинах.
У складі депутатів Верховної Ради УРСР XII скликання (1990—1994 pp.) абсолютну більшість (239 чол.) становила компартійна частина. Однак ідея національного відродження незалежності заявляла про себе все активніше й наполегливіше устами меншості, національно-демократичної частини депутатів. Партійно-державне керівництво республіки не могло протистояти цим настроям і вперше пішло на крок, що суперечив політиці центру, який не збирався відмовлятися від диктату в ставленні до республік.
Декларація складається зі вступу (преамбули) та 10 розділів:
I. Самовизначення української нації
II. Народовладдя
IIІ. Державна влада
IV. Громадянство.
V. Територіальне верховенство
VI. Економічна самостійність
VII. Екологічна безпека
VIII. Культурний розвиток
IX. Зовнішня і внутрішня безпека
X. Міжнародні відносини
