6) Локальні параметри

У процедурах мовою Асемблера можна використовувати локальні параметри, що існують лише під час виконання процедури. Вони описуються за допомогою ключового слова local з асемблерними типами (byte, word, dword):

local ідентифікатор:тип, …, ідентифікатор:тип

Простір для локальних параметрів також виділяється у стеку шляхом зменшення ESP на загальний розмір цих параметрів. Таким чином, враховуючи встановлений перед цим вміст EBP, локальні параметри зберігатимуться за адресами вигляду [EBP-зміщення] (рис. ) (загальна кількість зайнятих кожним з них байтів округлюється до більшого кратного 4 значення).

	Більша адреса пам'яті (початкове значення ESP)
Останній параметр
---
Перший параметр	EBP + зміщення
Адреса повернення
Попередній вміст EBP	EBP + 0
Перший локальний параметр	EBP – зміщення
---	Менша адреса пам'яті (значення ESP після виклику підпрограми)
Останній локальний параметр

Рис. Стан стеку за умови локальних параметрів.

Наприклад:

local TmpAddr:dword, number:word, symbol:byte

Адреси цих параметрів у стеку становлять відповідно:

TmpAddr – [EBP-4]

number – [EBP-6]

symbol – [EBP-7]

Ці локальні параметри займатимуть 8 байтів у стеку (7 округлюється до 8).

Потрібно пам’ятати, що значення локальних параметрів у стеку поки що не визначені, тому підпрограма має їх ініціалізувати. Перед виходом з підпрограми стек потрібно вивільнити від них, збільшивши відповідним чином покажчик стеку ESP.

7) Повернення значень з асемблерної процедури

Отримане значення функції перед поверненням із асемблерної процедури необхідно розмістити:

• В регістрі AL, якщо на тип даних у C++ відводиться один байт;

• В регістрі AХ, якщо на тип даних у C++ відводиться одне слово;

• В регістрі EAХ, якщо на тип даних у C++ відводиться одне подвійне слово.

Результат булевої функції зберігається у регістрі AL.

8) Організація повернення з підпрограми

Збережений на початку асемблерної процедури вміст регістра EBP має відновлюватися по закінченню її роботи. У відповідності до конвенції С, обов'язки щодо забезпечення початкового значення ЕSP покладаються на С/C++ програму. Тому підпрограма повинна закінчуватись командами:

pop ebp

ret

9) Поле операндів директиви end

Програма мовою Асемблера не повинна бути основною, а це означає, що поле операндів директиви END повинно бути порожнім.

10) Виклик C++ функції з асемблерної програми

Для виклику в асемблерній програмі функцій C++ програми потрібно ідентифікатори функцій описати в асемблерній програмі за допомогою директиви PROTO (та вказівкою асемблерних типів) наступним чином:

Ім’я PROTO параметр:тип, …, параметр:тип

Слід зауважити, що в C++ програмі прототипи таких функцій повинні бути описані у тілі extern "C".

Для виклику функції також може використовуватися макровизначення invoke. Воно полегшує виклик функції й автоматично передає параметри та очищує стек після закінчення роботи функції.

Наприклад, викликаємо функцію, якій в якості параметрів передаємо вміст регістрів eax та dx. Тобто функція має 2 параметри розміром відповідно 2 та 4 байти:

oddfunc PROTO first:WORD, second:DWORD

Виклик функції

invoke oddfunc, dx, eax

відповідає наступним командам:

push eax

push dx

call oddfunc

add esp,6 ; dx та eax займали 6 байтів

4-2.2.4 Налаштування середовища Visual Studio для роботи з модулем мовою Асемблера