2. Поняття та класифікація наукових методів
Метод з грецької мови – шлях пізнання, це підхід (прийом, засіб) теоретичного дослідження або практичного втілення явища (процесу).
Метод наукового дослідження – сукупність пізнавальних правил та прийомів, що реалізуються у вигляді взаємопов’язаних операцій, призначених для одержання нових наукових знань. Згідно з визначенням Р.Дскарта, це точні і прості правила, дотримання яких веде до збільшення наукового знання. М.н.д. складається з трьох етапів: стану дослідження, па якому виявляються нові об’єктивні явища та процеси або нові сторони відомих об’єктів та процесів; етапу доказу, тобто встановлення внутрішнього раціонального зв’язку сукупності отриманих результатів та його експериментального підтвердження; етапу пояснения, коли результати перетворюються на наукове знання. Розроблення та застосування М.н.д. визначається знанням певних принципів та законів функціонування и розвитку об’єкта наукового дослідження, а також мстою наукового дослідження.
Кожний науковий метод має характеризуватися такими рисами:
-ясність, тобто загальнозрозумілість методу;
-націленість, підпорядкованість методу досягненню певної мети, розв’язанню певних конкретних завдань;
-детермінованість, чітка послідовність, алгоритмізація використання методу;
-результативність, здатність методу забезпечити досягнення певної мети;
-надійність, здатність методу з великою ймовірністю забезпечувати отримання бажаного результату;
-економічність, здатність методу добиватися певних результатів із найменшими затратами часу.
-відповідність методу об’єктові дослідження і рівню пізнання [Крушельницька, 2003, с.72].
Методи класифікація
Філософські методи.
Загальнонаукові методи.
Спеціальнонаукові методи.
Міждисциплінарні методи
Дуже важливим є звязок наукового методу з рівнями пізнання.
Рівні пізнання
ПІЗНАННЯ – ШЛЯХ ВІД НЕЗНАННЯ ДО ЗНАННЯ.
Рівні пізнання.
ТЕОРЕТИЧНИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ – понятійний апарат (поняття, категорія, термін, визначення, дефініція)
ЕМПІРИЧНИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ – емпіричні факти, емпіричні висновки.
МЕТОДОЛОГІЧНИЙ РІВЕНЬ ПІЗНАННЯ – знання про метод, методику, методологію.
Загальнонаукові методи дослідження умовно поділяють на три групи:
методи, що використовуються на теоретичному рівні дослідження (індукція, дедукція, системний підхід);
методи, що використовуються як на теоретиному, так і на емпіричному рівнях дослідженя (формалізація, абстрагування, аналіз і синтез, систематизація, моделювання);
методи емпіричного дослідження (спостереження, експеримент, вимірювання, оцінювання, порівняння, візуально-графічні методи).
Теоретичне дослідження з методологічної точки зору належать до вищого рівня наукового знання. Воно розкриває і обгрунтовує більш глибинні і суттєві сторони явищ, які вивчаються.
3. Методологія теоретичних та теоретико-емпіричних досліджень. Методи теоретичних досліджень
До методів теоретичних досліджень слід віднести історичний, термінологічний, функціональний, системний, когнітивний та інші, що були розглянуті раніше. Конкретизація, ідеалізація, формалізація
Теоретичні та теоретично-емпіричні методи наукового дослідження:
Індукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від конкретного до загального.
Дедукція – форма наукового пізнання, логіка якого розгортається від загального до конкретного.
Аналіз – поділ предмета дослідження на складові з метою всебічного його вивчення.
Синтез – обєднання раніше виділених частин предмета в єдине ціле.
Абстрагування – метод наукового пізнання в процесі виокремлення ознаки явища з метою глибокого вивчення. Відокремлення істотного від неістотного.
Конкретизація – рух від абстрактного до конкретного з метою виокремлення функціональних звязків між складовими явища, що вивчається.
Системний підхід – вивчає взаємозвязок системи і її складових, підпорядковуться діалектиці цілого і частинного, загального і окремого.
Моделювання – заміна реального процесу певною конструкцією, яка відтворює основні, найістотніші риси процесу, абстрагуючись від неістотних.
Формалізація – відображення обєкта чи явища в знаковій формі.
Аргументація – раціональний спосіб переконання шляхом обгрунтування та оцінювання доводів на захист певної тези.
Аналогія – спосіб пізнання, за яким на основі подібності обєктів за певними ознаками робиться умовивід щодо подібності їх за іншими ознаками.
Класифікація – упорядкування явищ, що вивчаються за певними критеріями.
Інтерпретація – розкриття змісту явища, тектсту чи іншої знакової форми, що сприяє їх розумінню.
Екстраполяція – проводиться на основі статистики кількісних характеристик обєкта, відтворених графічно.
Ідеалізація – це уявне створення обєктів і умов, які не існують в дійсності і не можуть бути практично створені.
Питання 4. Основи методології досліджень емпіричного рівня.
Емпіричні методи дослідженя є визначальними в навчально-дослідній справі, що повязана з практикою, зокрема педагогічною, та забезпечують накопичення, фіксацію та узагальнення вихідного дослідного матеріалу. Отримані за допомогою цих методів дані є основою для подальшого теоретичного осмислення пізнавальних процесів та створюють цілісну єдність наукового пізнання.
Спостереження – це систематичне цілеспрямоване, спеціально організоване сприймання предметів і явищ обєктивної дійсності, які виступають обєктами дослідження. Дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Розрізняють просте спостереження – коли події фіксують збоку, і співучасне спостереження, коли дослідник адаптується в якомусь середовищі. Спостереження мусить відповідати таким вимогам: 1) передбачуваності заздалегідь; 2) планомірності; 3) цілеспрямованості; 4) вибірковості; 5) системності.
Порівняння – це процес зіставлення предметів або явищ дійсності з метою установлення схожості чи відмінності між ними, а також знаходження загального, притаманного, що може бути властивим двом або кільком обєктам дослідження. За А.М. Єріной основними аспектами порівняння є: 1) порівняння з еталоном; 2) порівняння в часі; 3) територіально-просторові порівняння. Вимоги: 1) порівнюватися можуть тільки такі явища, між якими може існувати певна обєктивна спільність; 2) порівняння повинне здійснюватися лише за найважливішими, найсуттєвішими ознаками.
Узагальнення – логічний процес переходу від одиничного до загального чи від менш загального до більш загального знання, а також продукт розумової діяльності, форма відображення загальних ознак і якостей обєктивних явищ. Найпростіші узагальнення полягають в обєднанні, групуванні обєктів на основі окремої ознаки. Складнішим є комплексне узагальнення, при якому група обєктів з різними основами обєднуються в єдине ціле.
Вимірювання – це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про обєкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: обєкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання.
Експеримент – апробація знання досліджуваних явищ в контрольованих або штучностворених умовах. Це такий метод вивчення обєкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Експеримент проводять: 1) при необхідності відшукати у обєкта раніше невідомі властивості; 2) при перевірці правильності теоретичних побудов; 3) при демонстрації явища.
Переваги експрементального вивчення обєкта порівняно зі спостереженням полягає у тому, що:
під час експерименту є можливість вивчати явище “у чистому вигляді”, усунувши побічні фактори, які приховують основний процес;
в експериментальних умовах можна досліджувати властивості обєктів;
існує можливість повторюваності експерименту.
Основні етапи експерименту. На першому етапі відбувається збір фактичного матеріалу і його первинна систематизація. Використовують такі методи: опитування (анкетування, інтервю, тестування), метод експертних оцінок.
Опитування – дає змогу отримати як фактичну інформацію, так і оцінні дані, проводиться в усній або письмовій формі.
Метод експертних оцінок – використовується для отримання змінних емпіричних даних. Проводиться опитування спеціальною групою: експертів (5-7 осіб) з метою визначення певних змінних величин, необхідних для оцінки досліджуваного питання.
На другому етапі використовуються: обробка отриманих даних, встановлення залежності кількісних та якісних показників аналізу, інтерпретацію їхнього змісту. На даному етапі широко використовуються методи статистичного аналізу: кореляційний, факторний аналіз, метод імплікаційний шкал.
Кореляційний аналіз – це процедура для вивчення співвідношення між незалежними змінними. Звязок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значеннями інших.
Факторний аналіз – дає можливість встановити багатомірні звязки змінних величин за кількома ознаками. На основі парних кореляцій, отриманих у результаті кореляційного аналізу, одержуть набір нових, укркпнених ознак-факторів. У результаті послідовної процедури отримують фактори другого, третього та інших рівнів. Факторний аналіз дає змогу подати отримані результати в узагальненому вигляді.
Метод імплікаційних шкал – це наочна форма виміру та оцінки отриманих даних, які градуються за кількістю або інтенсивністю ознак. Шкали класифікуються за типами або рівнем виміру. Прості шкали дають однозначну оцінку тієї чи іншої ознаки. Серію шкал (так звану батарею) можна перетворити в єдину шкалу значень окремих ознак. Ця процедура називається шкалюваням.
Метод (слово грецького походження - шлях до чого-небудь) - у найбільш загальному випадку означає спосіб досягнення мети, певним чином впорядкована діяльність. Науковий метод - це спосіб пізнання явищ дійсності, їх взаємозв'язку і розвитку. Метод як засіб пізнання є спосіб відтворення в мисленні досліджуваний предмет. Аналізом та вивченням наукових методів займається методологія науки. З одного боку, методологія розуміється як певна система методів, які застосовуються в процесі пізнання в межах тієї або іншої науки, тобто методологія розглядається як частина конкретної науки. З іншого боку, методологія виступає як сукупність основних філософських положень, які відображають первинні гносеологічні концепції формування й аналізу наукового знання. В цьому визначенні підкреслюється філософський характер розуміння методології. У загальному плані розрізняють філософську і спеціально-наукову методологію. Методологічна основа – це науковий фундамент, з позиції якого дається пояснення основних наукових явищ і розкриваються їх закономірності. У науці розрізняють два рівні досліджень: емпіричний та теоретичний. До методів емпіричного дослідження відносяться: спостереження, анкетування, співбесіда, експеримент. Ці методи використовуються для накопичення фактичного матеріалу з досліджуваної проблеми. До методів теоретичного дослідження відносяться: аналіз і синтез. індукція і дедукція. логічні методи узагальнень, встановлення і формулювання закономірностей вивчаючих явищ.