Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
NYe.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.03.2025
Размер:
313 Кб
Скачать
☆

5.Посткейнсіанські та неокласичні теорії економічного зростання та розвитку

Спільною рисою для всіх кейнсіанських та пост кейнсіанських моделей розвитку є розгляд економічного розвитку як процесу, що характеризуються кількісними змінами та залежить від обсягів інвестицій.

Саймон Кузнец визначив основне джерело економічного зростання – НТП.

Харрод та Домар прийшли до висновку, що головними умовами забезпечення економічного зростання та економічного розвитку є забезпечення рівності заощаджень та інвестицій.

Неокласична доктрина економічного розвитку формувалась на базі 2 джерел:

  • теорія факторів виробництва (Ж.Б. сей, Сеніор, Мілль);

  • концепція виробничих функцій.

Найбільш відомою є модель Роберта Солоу, в якій показаний взаємозв’язок заощаджень, нагромадження капіталу, величини робочої сили та НТР і їх вплив на економічне зростання.

Фелпс досліджує проблему збалансованого економічного зростання, на основі моделі Солоу виводить золоте правило нагромадження капіталу – це норма заощаджень, за якої і встановлюється стан збалансованого зростання економіки з максимальним рівнем споживання на кожного працівника.

6. Теорія ез Пола Ромера

Теорія ендогенного впливу – ЕР розглядається як поступальний процес з інноваційними елементами. Теорія ендогенного впливу – модель Лукаса-Ромера – основним фактором ЕЗ є зростання капіталовкладень в НДДКР та інвестиції в людський капітал. На відміну від моделі Солоу в цій моделі відсутній ефект спадної віддачі на капітал.

Один з висновків моделей Лукаса та Ромера: економіка, яка володіє ресурсами людського капіталу та розвинутою наукою, має в довгостроковій перспективі більші шанси зростання, ніж економіка, в якій відсутні такі переваги.

Модель Пола Ромера – основна рушійна сила ЕЗ та ЕР – ідеї, процес відкриття та впровадження нового.

Секторна структура економ. системи в моделі Ромера:

- дослідницький – нові знання;

- в-ва технологічного устаткування – нові технології;

- в-ва кінцевої продукції споживчого призначення – інноваційна продукція.

Таким чином:

1) темпи ЕЗ та ЕР за незмінної ціни нових технологій залежать лише від величини людського капіталу (чисельності зайнятих) у дослідницькому секторі, у сфері здобуття нових знань;

2) в разі припинення пошуку нових ідей (перестає функціонувати перший сектор) – здатність економ. системи до її розвитку буде обмеженою.

7.Вплив технологічного розвитку на економічний розвиток.

Вплив технологій на економічне зростання почали активно досліджувати в 40–60–х роках минулого століття, в умовах бурхливого розвитку науково–технічного прогресу (НТР), появи цілої низки нових «проривних» технологій. Ця проблематика висвітлюється в роботах Я. Тінбергена і Р. Солоу. Вони довели позитивний вплив технологій на економічне зростання. Я. Тінберген визначив внесок технологічного процесу у створення продукту, увівши його окремим факторому відому формулу виробничої функції Кобба–Дугласа.

Визначення внеску НТП у створенні національного доходу Р. Солоу встановив шляхом вирахування із створеного продукту часток праці та капіталу.

“Фактор Т” відомий як залишок Солоу включає не лише результати застосування прогресивних виробничих технологій, а й використання досягнень у сфері управління та організації досліджень.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]