Інформаційно-пошукові системи
Інформаційно-пошукові системи (ІПС) — це програмні засоби, що дозволяють отримати необхідну інформацію в певній предметній області.
Рисунок 1-Вікно ІПС
Структура ІПС:
База даних;
система введення даних у БД;
система виведення даних на екран і друк.
Користувач може отримати необхідні дані, сформувавши запит на відбір інформації з БД.
Відзнакою ІПС від СУБД є те, що результатом виконання запиту ІПС є тільки збережені дані — жодних перетворень ІПС не виконує.
Системи мультимедіа та комп'ютерні ігри
Системи мультимедіа — це програми, що дають змогу використовувати мультимедійне обладнання для відтворення аудіо- та відеоінформації, запису звуку за допомогою магнітофона, подачі звукових команд, передачі зображень і проведення відеоконференцій за допомогою відеокамери тощо. Існує безліч програм для розв'язання цих завдань.
Основні області використання Multimedia-програм
Навчальні програми: запис і відтворення звуку при вивченні іноземних мов, мультиплікація і звук для створення навчальних сюжетів (наприклад, «участь» у конкретних історичних подіях), розвиваючі ігри і т. д.
Комп'ютерні ігри: яскраві заставки, за обсягом і якістю порівняні з фільмами, звукові ефекти тощо.
Інструментальні засоби: введення і обробка аудіо- і відеоінформації, створення нового програмного забезпечення.
Презентаційні засоби: використання графіки, мультиплікації і звуку для подання рекламних матеріалів.
Multimedia-енциклопедії і довідники: всеосяжні комп'ютерні видання, які включають перехресні посилання, ілюстрації, аудіокоментарі й відеоролики.
Найпопулярнішими нині є програми, що дають змогу, сидячи перед екраном комп'ютера, грати в шахи, пробиратися через лабіринт, долати перешкоди та уникати небезпеки, боротися з доісторичними монстрами, брати участь у автомобільних перегонах тощо. Йдеться про комп'ютерні ігри. Легкість управління комп'ютером під час гри, жвавість зображення на екрані, звуковий супровід, миттєва реакція на ті команди, що подає гравець,— усе це забезпечують найскладніші програми, засновані на строгих математичних обчисленнях.
Комп'ютерні ігри — це не лише засіб для розваги. Вони виявилися корисними і в серйозних ситуаціях. Завдяки тому, що можливості сучасних комп'ютерів дають змогу наблизити до реальності ситуацію на екрані, їх почали використовувати як тренажери для підготовки водіїв, льотчиків, космонавтів. Наприклад, на екран дисплея виводиться панель приладів літака і вигляд злітної смуги, що наближається, такою, якою її бачить пілот через лобове скло кабіни літака. Пілот, який тренується, управляє літаком згідно з тим, що він бачить перед собою на екрані, використовуючи пристрої введення, що імітують реальні важелі управління. При цьому імітуються різні погодні умови і час доби. Таким чином, без ризику для життя і без витрати пального набувається практичний досвід управління літаком у різних ситуаціях.
Уже створено ігри, в яких гравець надягає спеціальний шлем з двома мініатюрними стереодисплеями перед очима, спеціальні навушники, рукавички, костюм і потрапляє у фантастичний світ гри, створеної за допомогою комп'ютера. При повороті голови картина перед очима змінюється, чути реальні звуки, можна брати і переставляти будь-які предмети, відчуваючи їхню вагу. Можна будувати і змінювати цей світ за своїм бажанням, перебувати в ньому вдвох і втрьох. Світ цей називають віртуальною реальністю, оскільки фізично не існує.