Основні показники економічної ефективності виробничої діяльності свк «Трудівник», Гайсинського району, Вінницької області

Показник	2009 р.	2010 р.	2011 р.
Вартість валової продукції у розрахунку на:	284,2	231,3	241,7
100 га с. – г. угідь, грн.
1 середньорічного працюючого, грн.	37,9	33,1	32,7
100 грн. основних виробничих фондів с. – г. призначення, грн.	139	125	113,1
Чистий прибуток у розрахунку на:	66,9	36,4	82,9
100 га с. – г. угідь, грн.
1 середньорічного працюючого, грн.	8,9	5,2	11,2
100 грн. основних виробничих фондів с. – г. призначення, грн.	0,32	0,19	0,38
Норма прибутку,%	14,8	7,5	15
Рівень рентабельності,%	18,5	9,1	16,7

Із результатів проведених розрахунків можна зробити висновок, що вартість валової продукції у розрахунку на 100га с/г угідь за три роки відбулися зміни: ВВП зменшилась у 2011 р. у порівнянні з 2009р. на 42,5 тис. грн., ВВП на 1 середньорічного працівника знизилась на 5,2 тис. грн., ВВП на 100 грн. основних виробничих фондів с/г призначення також знизилася 25,9 тис. грн. у 2011 р. в порівнянні із 2009р..

33

Чистого прибутку у розрахунку на 1 середньорічного працюючого на 2009р. припадає 8,9 тис. грн., а у 2011р. 11,2 тис. грн., тобто він зріс на 2,3 тис. грн.. Показник чистого прибутку на 100га с/г угідь також збільшився на 16 тис. грн..

Рівень рентабельності у 2009р. становив 18,5 %, а у 2010р. – 9,1%, тобто знизився майже у два рази. Проте у 2011р. підприємство стало на свій рівень, і даний показник досягнув 16,7%.

Отже, в загальному СВК «Трудівник» є прибутковим господарством. Спостерігається тенденція до підвищення рівня рентабельності та норми прибутку.

2.2. Визначення рівня конкурентоспроможності основних видів продукції та підприємства в цілому

Досвід останніх часів показує, що далеко не всі підприємства готові до ведення конкурентної боротьби. Навіть те, що багато з них є власниками конкурентноспроможної продукції (що саме по собі дуже важливо) не дозволяє багатьом з них реалізовувати цю перевагу із-за відсутності практики використання всього комплексу засобів маркетингу: гнучкої асортиментної і цінової політики, адекватної організації каналів розподілення продукції (товарів, послуг), ефективних методів стимулювання і реалізації та інше. Разом з тим, кон'юнктурна ситуація з кожним роком все більш ускладнюється поступовим розширенням територій ринку і залученням західних фірм, що мають значний досвід в умовах жорсткої конкуренції.

Конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність фірми-виробникаа продукції співвідносяться між собою як частина та ціле. Можливість компанії конкурувати на певному товарному ринку безперечно залежить від конкурентоспроможності товару та сукупності економічних методів діяльності фірми, які впливають на результати конкурентної боротьби.

Оскільки конкуренція фірми на ринку приймає вигляд конкуренції самої продукції, збільшується значення якостей, які надає продукції фірма, яка виготовила і продає її на ринку.

Існує багато понять конкурентоспроможності, наприклад, міжнародна організація "Європейский форум по проблемах управління" (European Management Forum)запропонувала вважати конкурентоспромсожністю фірми "реальну та потенційну здатність компанії пректувати, виготовляти товари, які по "ціновим" і "неціновим" характеристикам в комплексі більш привабливі для споживача, ніж товари конкурентів.

На конкурентоспроможність фірми в певному ступені впливає загальноекономічний базис в країні, який визначається динамізмом екноміки, гнучкістю фінансової системи, забезпеченністю трудовими ресурсами та інш.

Крім того, на рівень конкурентоспроможності фірми великий вплив має науково-технічний рівень і ступінь вдосконалення технології виробництва, використання нових відкриттів, введення сучасних засобів автоматизації виробництва.

Аналіз конкурентної позиції на ринку пропонує визначення факторів, які впливають на відношення покупців до фірми та її продукції і як результат - зміну долі фірми в продажах на конкретному ринку. Всі фактори, які впливають на конкурентоспроможність можна розділити на дві групи: внутрішні та зовнішні.

До зовнішніх відносяться фактори, генеруємі макрооточенням та безпосереднім оточенням фірми. На фактори макрооточення фірма впливати не може, але вона повинна їх враховувати в своїй діяльності. Фактори безпосереднього оточення - ті, які не залежать від фірми, але на які вона може суттєво вплинути. До внутрішніх відносяться фактори, які залежать від фірми. Їх ініціатор - сама фірма.

До зовнішніх факторів необхідно віднести: загальнополітичне становище держави, зовнішньополітичні та економічні зв'язки з іншими державами, експортно-імпортні відносини держави, існування конкурентів в даній сфері діяльності, раціональне розміщення виробничих сил, загальний рівень техніки та технології в країні, розвиток спеціалізації та концентрації виробництва, існуюча система управління промисловістю, присутність (або відсутність) антимонопольного законодавства.

До внутрішніх факторів відноситься: система і методи управління фірмою, рівень техніки та технології на підприємстві, система розробки та введення нових технологій, рівень організації виробництва, система планування, система економічного стимулювання, соціальний, психологічний та ін.

Між зовнішніми та внутрішніми факторами існує тісний взаємозв'язок - внутрішні, як правило, витікають із зовнішніх, іноді важливо провести між ними межу та виділити вплив кожного з них.